Постанова 4855 № 640/22048/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22048/18 Головуючий у 1 інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Мельничука В.П. Федотова І.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТРЕСС ПРОПЕРТІС УКРАЇНА" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення , зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТРЕСС ПРОПЕРТІС УКРАЇНА" звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 20 червня 2018 року № 806559/39461052 про відмову у реєстрації податкової накладної від 08 червня 2018 року №4; - зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 08 червня 2018 року № 4 ТОВ «ФОРТРЕСС ПРОПЕРТІС УКРАЇНА» та вважати вказану податкову накладну прийнятою та зареєстрованою днем, коли її було надіслано платником податку - ТОВ «ФОРТРЕСС ПРОПЕРТІС УКРАЇНА», а саме - 14 червня 2018 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 20.06.2018р. № 806559/39461052 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 08.06.2018р., складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТРЕСС ПРОПЕРТІС УКРАЇНА" за датою її подання до реєстрації. Не погодившись з рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі Головне управління ДФС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт стверджує про відсутність реальності здійснення господарських операцій. 27 березня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТРЕСС ПРОПЕРТІС УКРАЇНА" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТРЕСС ПРОПЕРТІС УКРАЇНА" є платником податку на додану вартість. Між ТОВ «ФОРТРЕСС ПРОПЕРТІС УКРАЇНА» та ТОВ «ТВК ВЕКТОР-ВС» було укладено Договір оренди нерухомого майна від 31 травня 2018 року № 3105-2018 строком до 31 травня 2019 року. На виконання п.п. 1.1., 1.2. Договору, позивач передав в оренду, а ТОВ «ТВК ВЕКТОР-ВС» прийняло складські приміщення, про що було складено акт приймання-передачі в оренду комплексу будівель від 01.06.2018 року. 08 червня 2018 року ТОВ «ТВК ВЕКТОР-ВС», згідно п. 1.4.2. Договору, сплатило позивачеві орендну плату в розмірі 1 100 000,00 грн., на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату №1 від 01.06.2018 року. Факт зарахування суми орендної плати на рахунок позивача підтверджується банківською випискою по особовому рахунку за 08.06.2018 року. На виконання умов вищевказаного Договору, позивачем складено та направлено до ДФС на реєстрацію податкову накладну № 4 від 08 червня 2018 року на загальну суму операції з ПДВ у розмірі 1 100 000,00 грн. Однак, згідно отриманої квитанції від 14 червня 2018 року, податкову накладну прийнято, але її реєстрацію зупинено, у зв`язку із виявленими помилками, а саме: «ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.». 11 липня 2018 року позивачем до контролюючого органу було надано повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій, пояснення та копії документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній. Рішенням комісії від 20 червня 2018 року № 806559/39461052 було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 4 від 08 червня 2018 року. Не погоджуючись із рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1. статті 188 ПК України). Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246). Згідно п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117), (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). В силу пункту 5 Порядку №117, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Згідно пункту 6 вказаного Порядку, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено ПН/РК, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу ПН/РК відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких ПР/НК зупиняється (п. 7 Порядку №117). Відповідно до пункту 10 Порядку №117, зупинення реєстрації ПН/РК критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. В силу п.п. 12, 13 Порядку № 117, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Пунктом 14 Порядку №117 передбачено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. В силу п. 15 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг). Приписи п. п. 18-20 Порядку №117 визначають, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Згідно п. 21 Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ФОРТРЕСС ПРОПЕРТІС УКРАЇНА» та ТОВ «ТВК ВЕКТОР-ВС» було укладено Договір оренди нерухомого майна від 31 травня 2018 року № 3105-2018 (а.с. 8-17). Відповідно до п. 1.1 вищевказаного Договору, орендодавець зобов`язується передати в оренду, а орендар зобов`язується прийняти в оренду, згідно умов цього Договору, складські приміщення, площею 2 361,8 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 3-А. Згідно п.1.2.1 Договору № 3105-2018, строк оренди з 01 червня 2018 року по з 01 червня 2019 року. В силу п. 1.4 Договору № 3105-2018, орендар оплачує орендодавцю орендну плату, яка становить: 212 712,50 грн. за один місяць оренди наступним чином: протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами договору, орендар сплачує орендну плату за весь період оренди загальною сумою 2 552 550,00 грн. Відповідно до Акту приймання-передачі в оренду комплексу будівель за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 3-А від 01 червня 2018 року, орендодавець передав, а орендар прийняв комплекс будівель, розташованих за адресою: за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 3-А у санітарному та технічному стані придатному для експлуатації (а.с. 18). Згідно Виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 за 08.06.2018 року, на рахунок позивача від ТОВ «ТВК ВЕКТОР-ВС» надійшли грошові кошти у сумі 1 100 000,00 грн., з призначенням платежу: «Передплата за оренду складських приміщень, згідно до договору №3105-2018 від 31/05/2018 р. ПДВ 20% 183 333,33 грн.» (а.с. 20). Внаслідок надходження коштів на рахунок позивача, відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України, ТОВ «ФОРТРЕСС ПРОПЕРТІС УКРАЇНА» складено податкову накладну від 08 червня 2018 року №4 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 21). Однак, відповідно до Квитанції № 1 від 14 червня 2018 року, податкова накладна прийнята, реєстрація зупинена, відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. Зокрема, зазначено, що податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, а тому, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 25). Колегія суддів зазначає, що окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість, на підставі пункту 10 цього Порядку, зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України. Як вбачається з квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, реєстрація податкової накладної зупинена через відповідність п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, які визначені Листом ДФС від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 липня 2019 року у справі №320/6312/18 зазначив наступне: «…акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України». Таким чином, колегія суддів вважає, що зупинення реєстрації податкової накладної на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а, відтак, є неправомірним. У пункті 70 рішення від 20 жовтня 2011 року «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Крім того, ЄСПЛ звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Також, колегія суддів зазначає, що підпункт 1.6 пункту 6 Критеріїв ризиковості платника податку, визначених Листом ДФС від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18, складається з 7 абзаців, які передбачають підстави для встановлення ризиковості платника податку. На думку колегії суддів, контролюючий орган в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування повинен здійснювати не лише загальне посилання на пп. 1.6 п. 6 Критеріїв, а конкретно зазначати відповідний абзац, в межах якого й закріплений конкретний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної. Така вимога є цілком обґрунтованою, з огляду на те, що: а) від розуміння конкретного критерію, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної; б) тільки визначивши критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/18. Колегія суддів звертає увагу на те, що від розуміння конкретного критерію, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної. У випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що контролюючим органом не визначено будь-якої із підстав щодо встановлення ризиковості ТОВ «ФОРТРЕСС ПРОПЕРТІС УКРАЇНА» та не підтверджено належними доказами того, що позивач відповідає хоча б одному із критеріїв ризиковості. Матеріали справи свідчать, що підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 20 червня 2018 року №806559/39461052 стало ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфікації, накладні (документи, які не надано підкреслити); документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (документи, які не надано підкреслити) (а.с. 30-31). Разом з цим, форма вказаного рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені. Проте, в порушення наведених вимог законодавства, в оскаржуваному рішенні не підкреслено документи, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано, що позбавляє позивача можливості надати такі документи. Посилання апелянта на те, що ТОВ "ФОРТРЕСС ПРОПЕРТІС УКРАЇНА" не надано розрахункові документи, що підтверджують факт оплати від ТОВ «ТВК Вектор ВС», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, позивачем була надана Виписка по особовому рахунку № НОМЕР_1 за 08.06.2018 року, яка підтверджує факт надходження коштів на рахунок позивача. Колегія суддів, також, вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не спростовано фактичне виконання спірної операції Доводи апелянта про те, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарської операції, згідно якої, виписано податкову накладну від 08 червня 2018 року №4, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне. Так, ТОВ "ФОРТРЕСС ПРОПЕРТІС УКРАЇНА" були направлені пояснення з доданими до них документами, зокрема: Договір оренди нерухомого майна № 3105-2018 від 31 травня 2018 року, Акт приймання-передачі в оренду комплексу будівель від 01 червня 2018 року, рахунок на оплату № 1 від 01 червня 2018 року, Виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 за 08.06.2018 року, Договір позички від 20 серпня 2018року та Акт приймання-передачі майна від 20 серпня 2018 року. Отже, на думку колегії суддів, вказані документи свідчать про реальність господарських операцій ТОВ «ФОРТРЕСС ПРОПЕРТІС УКРАЇНА» за Договором оренди нерухомого майна № 3105-2018 від 31 травня 2018 року. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №2540//3009/18 зазначив наступне: «…Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу». Щодо посилання апелянта на те, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної було прийнято Комісією Головного управління ДФС у м. Києві, колегія суддів зазначає наступне. Так, ТОВ «ФОРТРЕСС ПРОПЕРТІС УКРАЇНА» спрямувало податкову накладну в електронному вигляді для реєстрації в ЄРПН, яка приймається та обробляється на центральному рівні ДПС України. Згідно Квитанції №1 від 14 червня 2018 року, саме ДПС України було прийнято рішення про зупинення реєстрація податкової накладної від 01 червня 2018 року №4 та було запропоновано надати відповідні пояснення та документи. Безпосередньо на адресу комісії ДПС України позивачем було спрямовано відповідні пояснення та документи для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної. Зазначені документи доставлено до центрального рівня ДПС України, що підтверджується Квитанцією №1 від 18 червня 2018 року. (а.с. 26). Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що воно підписане Головою комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації без визначення її рівня. Жодне посилання на прийняття такого рішення іншим органом, відсутнє. Неналежне інформування з боку відповідача платника податків щодо прийняття рішення, в якому відсутня можливість ідентифікувати особу, яка приймала рішення, не може бути поставлено в залежність для звернення до суду. При цьому, відповідач у справі - ДПС України продовжує бути органом, який здійснює контроль платників податків щодо реєстрації в автоматизованій системі податкових накладних, а комісія ДФС з питань розгляду скарг є постійно діючим колегіальним органом ДПС України. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є протиправним, а тому, позовні вимоги правомірно задоволено судом першої інстанції. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТРЕСС ПРОПЕРТІС УКРАЇНА" та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Мельничук В.П. Федотов І.В.