Постанова 4855 № 640/4183/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4183/19 Суддя першої інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Епель О.В., Шурка О.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням додаткового рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, відшкодування шкоди, - ВСТАНОВИЛА: У березні 2019 року ОСОБА_3 (далі - Позивач, ОСОБА_3 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - Відповідач, МОН України) про: - визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання публічної інформації за запитом; - зобов`язання надати повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту; - відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю МОН України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2019 року позов задоволено частково - визнано протиправною бездіяльність МОН України щодо ненадання відповіді на запит Балабанова С.Б. від 18.01.2019 року про надання публічної інформації в передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Крім того, у листопаді 2019 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , у минулому - ОСОБА_3 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив ухвалити додаткове судове рішення у справі №640/4183/19 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, відшкодування шкоди. Також у листопаді 2019 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , у минулому - ОСОБА_3 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із клопотанням про встановлення судового контролю за виконанням додаткового судового рішення. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2019 року відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2019 року не містить приписів майнового та/або зобов`язального характеру щодо МОН України, а у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено ухвалою суду від 28.11.2019 року, то підстави для встановлення судового контролю відсутні. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати повністю ухвалу «про відмовлення у встановленні судового контролю за виконання додаткового рішення суду» Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2019 року у справі №640/4183/19. Свої доводи обґрунтовував тим, що суд першої інстанції не врахував, що станом на 29.11.2019 року МОН України не надано доказів направлення ОСОБА_3 повної запитуваної останнім публічної інформації, у зв`язку з чим суд не був позбавлений права на встановлення судового контролю за виконанням додаткового рішення за правилами ст. 382 КАС України. Після усунення визначених в ухвалі від 02.01.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 02.03.2020 року. У межах встановлених судом строків відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. У подальшому дану справу було передано на повторний автоматизований розподіл, за наслідками якого її було передано судді-доповідачу Степанюку А.Г. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України). Нормативні приписи, закріплені у ч. 1 ст. 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, пп. «ґ» п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, згідно яких у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 року у справі №235/7638/16-а. Разом з тим, оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2019 року, яке набрало законної сили, не містило будь-яких приписів зобов`язального характеру до МОН України, а ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2019 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020 року, відмовлено в ухваленні додаткового рішення у даній справі, то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю за їх виконанням. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 382 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року про відмову у встановлення судового контролю за виконанням додаткового судового рішення - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді О.В. Епель О.І. Шурко Повний текст постанови складено «08» квітня 2020 року.