Постанова 4875 № 905/1147/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" квітня 2020 р. справа №905/1147/18 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого Попков Д.О. суддів Пушай В.І., Стойка О.В. секретар судового засідання Акімова К.К. за участю представників: від позивача не з`явився; від відповідача Луговой В.В. (адвокат, довіреність №164 від 18.12.2019р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Краматорськ Донецької області та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області ухваленого 16.12.2019р. (повний текст підписано 23.12.2019р.) у м. Харкові у справі №905/1147/18 (суддя Зекунов Е.В.) за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Краматорськ Донецької області про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені у загальному розмірі 493313871,46грн. В С Т А Н О В И В: І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Краматорськ Донецької області (далі - Відповідач) з вимогами про стягнення 490654410,46грн., у тому числі: - 423785340,25грн. заборгованості з оплати вартості поставленого природного газу протягом квітня-вересня 2017р. за договором купівлі-продажу природного газу №17-206-Н від 12.04.2017р.; - 28011349,86грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань квітня-вересня 2017р.; - 7987660,54грн. - 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань квітня-вересня 2017р.; - 30870059,81грн. інфляційної індексації на заборгованість за зобов`язаннями квітня-вересня 2017р.

2. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.06.2018р. було відкрито провадження у справі №905/1147/18 та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

3. У перебігу розгляду справи Позивач своєю заявою про збільшення позовних вимог №14/4-2031 від 16.07.2018р. (а.с.а.с.15, 16 т.2) збільшив останні в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційної індексації, фактично вимагаючи стягнення з Відповідача 493313871,46грн., у тому числі: - 423785340,25грн. заборгованості з оплати вартості поставленого природного газу протягом квітня-вересня 2017р. за договором купівлі-продажу природного газу №17-206-Н від 12.04.2017р.; - 28797579,44грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань квітня-вересня 2017р.; - 8462707,75грн. - 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань квітня-вересня 2017р.; - 32268244,02грн. інфляційної індексації на заборгованість за зобов`язаннями квітня-вересня 2017р.

4. Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.12.2019р. (повний текст підписано 23.12.2019р.) у справі №905/1147/18 позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» були задоволені частково - стягнуто з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на користь Позивача 69170009,26грн, у тому числі: - 28514521,59грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань квітня-вересня 2017р.; - 8459367,64грн. - 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань квітня-вересня 2017р.; - 32196120,03грн. інфляційної індексації на заборгованість за зобов`язаннями квітня-вересня 2017р.

5. Означене рішення суду обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту несвоєчасного здійснення Відповідачем розрахунку за поставлений Позивачем природний газ протягом квітня-вересня 2017р. за договором купівлі-продажу природного газу №17-206-Н від 12.04.2017р., отримання якого підтверджене належним чином оформленими актами приймання-передачі та правомірністю нарахування на суму означеної заборгованості пені, 3% річних та інфляційної індексації. Своєю чергою, частковість задоволення позовних вимог обґрунтована: - відносно стягнення заборгованості з оплати вартості поставленого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу №17-206-Н від 12.04.2017р. в сумі 423785340,25грн - встановленням матеріалами справи факту погашення означеної заборгованості Відповідачем ще станом на 26.04.2018р., тобто до звернення з позовною заявою (15.06.2018р.) та відкриття провадження у справі; - відносно частковості стягнення заявлених сум пені, 3% річних та інфляційної індексації -невірним розрахунком Позивачем означених складових позовних вимог, визначеного з посиланням на висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №19454/19455/18-18 від 30.09.2019р. Крім того, суд застосувавши заявлену Відповідачем позовну давність, відмовив у стягнення пені в сумі 192975,14грн., нарахованої за період з 26.05.2017р. по 14.06.2017р. Також місцевий суд відмовив у задоволені клопотання Відповідача про зменшення розміру пені на 99%, зазначаючи про недоведеність та необґрунтованість останнього (не надав доказів, які звільняють його від цивільної відповідальності, не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов`язує право суду на зменшення штрафних санкцій). ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційних скарг:

6. Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (Скаржник 1), не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2019р. у справі №905/1147/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 28514521,59грн. пені, 8459367,64грн. - 3% річних та 32196120,03грн. інфляційної індексації, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволені означених позовних вимог відмовити в повному обсязі.

7. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник 1 зазначає: 7.1. остаточний розрахунок за спожитий протягом квітня-вересня 2017р. природний газ Відповідачем був здійснений 26.04.2018р. (означений факт підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами), тоді як Позивач звернувся до суду з позовною заявою лише 15.06.2018р., тому провадження у справі в частині стягнення 423785340,25грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №17-206-Н від 12.04.2017р. підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України; 7.2. розрахунки, які здійснювались Відповідачем з власного рахунку із спеціальним режимом використання, здійснювалися із суворим дотриманням нормативу розподілу грошових коштів (постанови Верховного Суду від 23.09.2019р. у справі №908/885/18 та від 19.06.2019р. у справі №910/3647/18), між тим, з огляду на наявність заборгованості за газ, з цього рахунку автоматично (поза волею Відповідача) здійснювалось погашення заборгованості за попереднім договором постачання природного газу, тоді як Відповідач може здійснювати розрахунки з Позивачем лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання, що судом першої інстанції враховано не було; 7.3. неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, оскільки частина заборгованості за спожитий Відповідачем протягом квітні-вересня 2017р. природний газ здійснювалася останнім на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №256 (пільгами та субсидіями), яка визначає строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ, у порядку, встановленому означеною постановою, що зумовлює відсутність підстав для нарахування на означену суму пені, 3% річних та інфляційною індексації в порядку ст.625 Цивільного кодексу України, що також відповідає позиціям Верховного Суду з розглядуваного питання; 7.4. суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно не застосував до спірних правовідносин ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», оскільки Відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилась антитерористична операція, а отже підлягає звільненню від нарахування пені та інших штрафних санкцій.

8. У додаткових поясненнях до апеляційної скарги від 18.03.2020р. Скаржник 1 посилався на практику Верховного Суду в підтвердження доводів поданої ним апеляційної скарги, яку його представники зазначали у судовому засіданні 16.03.2020р., долучаючи означену практику до своїх пояснень, тоді як у додаткових поясненнях від 03.04.2020р. Скаржник 1 також зазначив про необхідність застосування в розглядуваному випадку висновків Верховного Суду, викладених у поставах, зокрема, від 30.01.2020р. у справі №906/985/18, від 24.10.2019р. у справі №908/884/18 та від 31.05.2019р. у справі №924/296/18, відповідно якої Відповідач звільняється від відповідальності за прострочення оплати спожитого природного газу, оскільки він управнений здійснювати розрахунки з Позивачем лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання із суворим дотриманням нормативу розподілу грошових коштів. У додаткових поясненнях №15/1-094 від 06.04.2020р. знову навів практику Верховного суду з розгляду певних справи в обґрунтування своєї позиції щодо відсутності підстав для застосування наслідків несвоєчасного виконання грошових зобов`язань щодо платежів, здійснюваних за допомогою власних коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання.

9. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Скаржник 2), також не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2019р. у справі №905/1147/18 скасувати в частині відмови у стягненні 283057,85грн пені, 3340,11грн - 3% річних та 72123,99грн інфляційної індексації, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

10. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник 2 зазначає: 10.1. залишення місцевим судом поза увагою, що п.9.3 договору купівлі-продажу природного газу №17-206-Н від 12.04.2017р. встановлено сторонами строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків річних тривалістю у 5 років, що відповідає змісту ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України, а отже застосування судом позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення пені є безпідставним; 10.2. відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.07.2019р. у справі №925/1641/17 обчислення пені, 3% річних та інфляційних втрат не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що віднесено до компетенції суду, між тим, суд першої інстанції при оцінці розрахунку Позивача в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційної індексації взяв до уваги лише висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №19454/19455/18-18 від 30.09.2019р., не врахувавши позицію Верховного Суду, згідно з якою нарахування інфляційних втрат та 3% річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, а отже нарахування, зокрема, інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього періоду, у той час як нарахування 3% річних також було здійснено Позивачем відповідно до норм законодавства та позиції Верховного Суду; 10.3. порушення місцевим судом норм процесуального права, оскільки не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу Позивача, не зазначено мотивів такого неврахування, чим порушено вимоги ст.ст.7, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення. ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення на апеляційні скарги:

11. Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» та Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», в межах визначеного апеляційним судом строку, відзивів на апеляційні скарги один одного в порядку ст.263 Господарського процесуального кодексу України подано не було. IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

12. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 14.01.2020р. для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (номер провадження 233 Д) сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Пушай В.І. і Стойка О.В.

13. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.01.2020р. для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (номер провадження 392 Д) сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Пушай В.І. і Стойка О.В.

14. Ухвалою від 03.02.2020р. вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №905/1147/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (номер провадження 233 Д), а ухвалою від 13.02.2020р. за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (номер провадження 392 Д), об`єднала розгляд означеної апеляційної скарги в одне провадження для спільного розгляду із апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (номер провадження 233 Д).

15. Враховуючи викладене в п.п.12-14 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Пушай В.І., Стойка О.В. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

16. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020р., після проведення підготовчих дій, призначено розгляд апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у судовому засіданні на 16.03.2020р. о 14:40 з повідомленням учасників справи.

17. У судовому засіданні 16.03.2020р. було оголошено перерву з розгляду апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у справі №905/1147/18 до 30.03.2020р. о 12:30, про що сторони були повідомлені у судовому засіданні під розписку.

18. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2020р. у справі №905/1147/18 було змінено дату судового засідання з розгляду апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на 06.04.2020 р. о 11:30, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», звернення Рада суддів України листом №9рс-186/20 від 16.03.2020р. до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, наказ голови Східного апеляційного господарського суду №04-а від 13.03.2020р. про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах карантину та ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», зазначено, що вжиття заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, пов`язаних з епідеміологічними обставинами, для всіх учасників розгляду з дотриманням передбачених процесуальних прав сторін є легітимною метою (суспільним інтересом), що переважає формальні вимоги щодо дотримання строків апеляційного провадження в контексті приписів ч.1 ст.3 Конституції України.

19. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та засобами аудиофіксації у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

20. У судовому засіданні 06.04.2020р. уповноважений представник Скаржника 1 підтримали свої вимоги і доводи, викладені в апеляційних скаргах, надали додаткові пояснення на запитання суду. Представник Скаржника 2 у судове засідання 06.04.2020р., попри належне повідомлення не з`явився, про причини неявки не повідомили, що, за висновком судової колегії, враховуючи повідомлення його належним чином, достатність матеріалів справи, не перешкоджає розгляду справи по суті. Клопотання Скаржника 1 про відкладення розгляду його апеляційної скарги на іншу дату, мотивовану обставинами встановленими постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», враховуючи присутність його представника у судовому засіданні 06.04.2020р., судом апеляційної інстанції не розглядаються. При цьому, колегія суддів зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» не було запроваджено змін до ст.273 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду апеляційної скарги.

21. Відтак, згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Водночас, представлені Скаржником 1 в перебігу апеляційного провадження постанови Верховного суду у якості прикладів правової оцінки обставин в інших справах, яка (правова оцінка) відповідає процесуальній позиції Відповідача, доказами у розумінні ст.73 Господарського процесуального кодексу України не є, тому їх зміст враховується судом без визначених ч.3 ст.269 цього Кодексу умов, а в контексті його положень, викладених в ст.11 та ч.4 ст.236. V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

22. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 12.04.2017р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №17-206-Н (далі договір - а.с.а.с.13-18 т.1), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов`язується передати Покупцеві у 2017р. природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Згідно з п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

23. Як було визначено у п.2.1 договору, Продавець передає Покупцеві з 01.04.2017р. по 30.09.2017р. природний газ обсягом до 74500тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): квітень - 30000,00; травень - 11000,00; червень - 7500,00; липень - 7500,00; серпень - 7500,00; вересень - 11000,00. При цьому, відповідно до п.п.2.2 договору сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця поставки.

24. Згідно з п.3.2 договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. У п.3.3 договору сторони домовились, що Покупець зобов`язується подати не пізніше 08 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його ціна та фактична вартість.

25. Відповідно до п.5.1 договору, ціна на природний газ становить 4492,00грн за 1000куб.м., крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати за 1000куб.м. природного газу - 5930,40грн. з ПДВ.

26. Сторонами у п.6.1 договору також було погоджено, що оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. 26.1. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу. Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо Продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк. 26.2. Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, підписаних Покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються Покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний Покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 та має бути здійснений до закінчення 90 дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу за виключенням випадків, коли Продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення на підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк. 26.3. Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли Продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.

27. Згідно із п.6.2. договору оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно із нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. Однак, п.6.3 договору передбачав, що за наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

28. Згідно з п.7.2 договору, у разі невиконання Покупцем п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. Своєю чергою, умовами п.9.3 договору визначено, що строк, протягом якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

29. У розділі 11 договору сторони дійшли згоди, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2017р., і діє в частині продажу природного газу до 30.09.2017р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

30. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу природний газ в наступних обсягах: - у квітні 2017р. - 31672,254тис.куб.м. на суму 187829135,12грн; - у травні 2017р. - 12258,039тис.куб.м. на суму 72695074,49грн; - у червні 2017р. - 7312,072тис.куб.м. на суму 43363511,78грн; - у липні 2017р. - 6843,014тис.куб.м. на суму 40581810,23грн; - у серпні 2017р. - 5917,961тис.куб.м. на суму 35095875,91грн; - у вересні 2017р. - 7456,484тис.куб.м. на суму 44219932,72грн; Означений факт підтверджується складеними та підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу від 30.04.2017р., від 31.05.2017р., від 30.06.2017р., від 31.07.2017р., від 31.08.2017р. та від 30.09.2017р. (а.с.а.с.22-26 т.1), що сторонами не заперечується. Так, Відповідачем отримано природний газ за період квітень-вересень 2017р. у загальному обсязі 71459,824тис.куб.м. на загальну суму 423785340,25грн.

31. Позивачем до матеріалів справи було надано акти звіряння взаєморозрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, субсидії та компенсації №936/15-17 від 29.05.2017р., №1097/15-17 від 30.07.2017р., №1205/15-17 від 31.07.2017р. №1564/15-17 від 31.10.2017р. (а.с.а.с.30-125 т.1), що підписані між розпорядниками коштів місцевого бюджету та Відповідачем, які були сформовані у відповідності до абз.4 п.6.1 договору та п.7 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

32. Як було встановлено місцевим судом та підтверджується наданими Позивачем сальдо, випискою по операціям за договором №17-206-Н від 12.04.2017р. та банківськими виписками (а.с.а.с.20-92, 97, 98 т.2), Відповідач в повному обсязі здійснив оплату за поставлений природний газ у квітні-вересні 2017р. в сумі 423785340,25грн, а саме: - за актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2017р. здійснив оплату 27.03.2018р. в сумі 5527270,86грн та 28.03.2018р. в сумі 3849737,95грн. - власними грошовими коштами з поточного рахунку, а залишок заборгованості в сумі 178452126,31грн було сплачено 28.03.2018р. грошовими коштами на підставі постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р.; - за актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2017р. здійснив оплату 28.03.2018р. грошовими коштами на підставі постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. в сумі 72695074,49грн; - за актом приймання-передачі природного газу від 30.06.2017р. здійснив оплату 29.03.2018р. в сумі 5697275,78грн, 30.03.2018р. в сумі 852489,75грн, 02.04.2018р. в сумі 1488621,82грн, 03.04.2018р. в сумі 6042127,50грн, 04.04.2018р. в сумі 3315655,23грн, 05.04.2018р. в сумі 5375740,60грн, 06.04.2018р. в сумі 2196561,94грн, 10.04.2018р. в сумі 1559959,57грн та 11.04.2018р. в сумі 187993,50грн - власними грошовими коштами з поточного рахунку, а 28.03.2018р. в сумі 190509,51грн та 29.03.2018р. в сумі 8788576,58грн - грошовими коштами на підставі постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р.; - за актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2017р. здійснив оплату 11.04.2018р. в сумі 2848035,65грн, 12.04.2018р. в сумі 2871311,22грн, 13.04.2018р. в сумі 3233176,61грн, 16.04.2018р. в сумі 2428148,58грн, 17.04.2018р. в сумі 2304104,73грн, 18.04.2018р. в сумі 1749731,03грн, 19.04.2018р. в сумі 4582097,99грн та 20.04.2018р. в сумі 2504508,27грн - власними грошовими коштами з поточного рахунку, а залишок заборгованості в сумі 18060696,15грн було сплачено 12.04.2018р. грошовими коштами на підставі постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р.; - актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2017р. здійснив оплату 20.04.2018р. в сумі 296159,60грн, 23.04.2018р. в сумі 2531658,45грн, 24.04.2018р. в сумі 2734025,36грн та 25.04.2018р. в сумі 3781481,40грн. - власними грошовими коштами з поточного рахунку, а залишок заборгованості в сумі 25752551,10грн було сплачено 26.04.2018р. грошовими коштами на підставі постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р.; - за актом приймання-передачі природного газу від 30.09.2017р. здійснив оплату 26.04.2018р. грошовими коштами на підставі постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. в сумі 44219932,72грн. Таким чином, оплата за поставлений природний газ у квітні-вересні 2017р. була здійснена Відповідачем шляхом перерахування власних коштів з рахунку зі спеціальним режимом використання в розмірі 75625873,40грн. (платіжні доручення - а.с.а.с.145-168 т.1) та на підставі постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. в сумі 348159466,86грн. (платіжні доручення - а.с.а.с.172-175 т.1), що сторонами у справі не заперечується.

33. Матеріали справи містять листи Відповідача, направлені на адресу Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (а.с.а.с.7-34 т.3, 46 т.5) стосовно нормативів перерахування коштів, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, копія банківських виписок Відповідача за рахунком НОМЕР_3 (а.с.а.с.106-250 т.3, 1-250 т.4, 1-24 т.5), договір №18 про дистанційне розрахункове обслуговування від 23.03.2018р. та договір про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 18.01.2017р. (а.с.а.с.25-32 т.50), журнал реєстрації господарських операцій з 01.01.2017р. по 30.04.2018р. (а.с.а.с.33-45 т.5), а також таблиці, складені Відповідачем стосовно оформлених спільних протокольних рішень по субвенціям за природний газ у 2017р. (а.с.а.с.51-68 т.5).

34. Вказані в п.п.22-33 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються.

35. Між тим, враховуючи факт нездійснення Відповідачем своєчасної оплати у розумінні вимог п.6.1. договору за отриманий природний газ у квітні-вересні 2017р. за договором купівлі-продажу природного газу №17-206-Н від 12.04.2017р. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду з позовними вимогами до останнього про стягнення 423785340,25грн. заборгованості за спожитий та неоплачений природний газ та нарахованої на неї 28797579,44грн. пені, 8462707,75грн. 3% річних та 32268244,02грн. інфляційної індексації.

36. Своєю чергою, висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №19454/19455/18-71 від 30.09.2019р. (а.с.а.с.165-177 т.2) за результатами проведення комісійної економічної експертизи було визначено, що станом на 26.04.2018р. заборгованість з оплати природного газу, поставленого у квітні-вересні 2017р. на підставі договору №17-206-Н від 12.04.2017р., відсутня. Встановлено, що заборгованість у сумі 75625873,40грн. була сплачена Відповідачем власними коштами з поточного рахунку № НОМЕР_1 , а залишок суми заборгованості - 348159466,86грн. було сплачено з рахунку № НОМЕР_2 на підставі постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. В означеному висновку експертів, з урахування встановленого в п.6.1 договору №17-206-Н від 12.04.2017р. строку виконання зобов`язань з оплати, починаючи з моменту фактичного отримання Відповідачем компенсаційних асигнувань, які надходили із бюджету із затримкою і до моменту фактичної сплати основної заборгованості, станом на 26.04.2018р., було зроблено розрахунок пені, 3% річних та інфляційної індексації на суму здійснення несвоєчасної оплати за договором №17-206-Н від 12.04.2017р., відповідно до якого підтверджуються суми: - пені в розмірі 28707496,73грн (10691806,84грн - розмір пені, нарахований за затримку сплати суми заборгованості за пільгами та 18015689,89грн - розмір пені, нарахований за затримку сплати суми заборгованості без урахування пільг); - 3% річних в розмірі 8459367,64грн; - інфляційної індексації в розмірі 32196120,03грн.

37. Відносно означених обставин спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів норм Цивільного та Господарського кодексів України, які регламентують відповідальність за прострочення виконання грошових зобов`язань в межах правовідносин з купівлі-продажу, враховуючи висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №19454/19455/18-71 від 30.09.2019р. за результатами проведення комісійної економічної експертизи. VІ. Оцінка апеляційного суду:

38. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України правомірність і обґрунтованість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) застосованого способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.

39. Сутність розглянутого місцевим судом спору полягала у спонуканні Відповідача до примусового виконання порушених (несплачених та прострочених у виконанні) грошових зобов`язань з оплати поставленого Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» природного газу протягом квітня-вересня 2017р. за договором купівлі-продажу природного газу №17-206-Н від 12.04.2017р., та застосованих наслідків невиконання (несвоєчасного виконання) таких грошових зобов`язань з оплати у вигляді стягнення нарахованих 3% річних, інфляційної індексації та пені.

40. Враховуючи встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

41. Так, беручи до уваги правову природу укладеного договору купівлі-продажу природного газу №17-206-Н від 12.04.2017р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог мала здійснюватися судом за загальними нормами Цивільного та Господарського Кодексів України, які регламентують правовідносини з розрахунків в межах купівлі-продажу, а також інших/спеціальних відповідних нормативно-правових актів, які регулюють відносини в сфері постачання і розрахунків за природний газ.

42. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

43. Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами. Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

44. Як встановлено місцевим судом та сторонами в межах апеляційного провадження не оскаржується, Відповідач несвоєчасно у розумінні вимог абз.абз.1-2 п. 6.1. договору купівлі-продажу природного газу №17-206-Н від 12.04.2017р. розрахувався за отриманий у квітні-вересні 2017р. природний газ, що зумовлює необхідність вирішення питання про оцінку цього факту як необхідної і достатньої умови для констатації неналежності (із допущеним простроченням) виконання ним такого грошового зобов`язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, та кваліфікації самого Відповідач як такого, що прострочив виконання такого грошового зобов`язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу. Проблема у кваліфікації недотримання означених умов розрахунку як порушення полягає у тому, що положення решта положень п.6.1. договору формулюють спеціальне правило в частині розрахунків за природний газ, здійснюваних за рахунок наданих державою кінцевим споживачам пільг, субсидій і компенсацій.

45. Втім, безвідносно до вирішення цього питання, встановлений за матеріалами справи факт оплати всієї вартості поставленого протягом квітня-вересня 2017р. природного газу за договором купівлі-продажу природного газу №17-206-Н від 12.04.2017р. в сумі 423785340,25грн. ще 26.04.2018р. (остання оплата - оплата за актом приймання-передачі від 30.09.2017р.), тобто до звернення з позовною заявою Позивача до суду (звернувся 15.06.2018р.), зумовлює погодження апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені цієї частини позовних вимог. Таким чином, доводи апеляційної скарги Скаржника 1 в цій частині про необхідність закриття провадження в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України відхиляються, оскільки остання застосовується у разі припинення існування предмету спору (в означеному випадку - сплати заборгованості) після порушення провадження у справі.

46. Отже, визначена в п.44 цієї постанови проблематика оцінки певних платежів за отриманих природний газ, здійснених Відповідачем поза строків, визначених умовами абз.абз.1 і 2 п. 6.1. договору, безпосередньо стосується правильності вирішення спору в частині стягнення решти нарахувань, адже правомірність їх здійснення за змістом ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України перебуває у залежності від факту порушення (прострочення) відповідного грошового зобов`язання.

47. Аргумент апеляційної скарги Скаржника 1, приведений в п.7.2. цієї постанови, щодо здійснення розрахунків підприємством з власного рахунку із спеціальним режимом використання із суворим дотриманням нормативу розподілу грошових коштів, також відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки: 47.1. строк виконання грошового зобов`язання у розумінні ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, щодо якого оцінюється наявність/відсутність прострочення грошового зобов`язання умовами договору врегульований п.6.1., тоді як п.6.2. (в якому визначається необхідність використання поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця) стосується питання аспектів порядку такого виконання; 47.2. діюче в продовж розглядуваного періоду законодавство не містило імперативного застереження, яке б могло бути розцінене як встановлення іншого правила щодо моменту прострочення виконання грошового зобов`язання, пов`язаного із використанням покупцем-платником поточного рахунку із спеціальним режимом використання, яке (правило) можна було б розцінювати у розумінні ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України як належної підстави для незастосування умов договору: - період здійснення поставок природного газу і розрахунків за нього та навіть момент виникнення договірних відносин у розглядуваній справі - мали місце з 01.04.2017р. - тобто вже після втрати чинності ч.6 ст.11 Закону України «Про ринок природного газу», положення якої, серед іншого, пов`язували необхідність відображення в договорах на поставку природного газу між оптовими продавцем (Позивач) та постачальником, на якого покладені спеціальні обов`язки (Відповідач - у відповідності до додатку до Постанови КМУ від 22 березня 2017 р. N 187), умови оплати за реалізований газ з огляду на запроваджений механізм використання спеціальних поточних рахунків та алгоритму розподілу коштів(1); - своєї чергою, Постанова КМУ від 30 вересня 2015 р. N792 була прийнята Урядом саме на виконання цього припису ст.11 Закону України «Про ринок природного газу», адже інші діючі в період спірних правовідносин положення цієї норми, не передбачали необхідності та повноважень Уряду запроваджувати відповідне спеціальне регулювання щодо цього аспекту розрахунків за реалізований природний газ(2); - крім того, положення Постанови КМУ від 30 вересня 2015 р. N 792, встановлюючи необхідність сплати споживачами природного газу коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (Відповідача) та обов`язок газопостачальних підприємств сплачувати за такий газ тільки на відповідні поточні рахунки із спеціальним режимом використання, не містить заборони постачальника оплачувати за газ оптовому продавцю зі свого іншого поточного рахунку на його рахунок із спеціальним режимом використання. Не містить такої заборони і п.4. Постанови КМУ №187 від 22.03.2017р., згадувана в преамбулі договору купівлі-продажу природного газу №17-206-Н від 12.04.2017р. В даному випадку, Відповідач безпідставно ототожнює/підміняє значення встановленого припису «плати виключно на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання отримувача» із не встановленим/відсутнім приписом «платити виключно з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання платника»(3); 47.3. положення п.6.3. договору, які так само стосуються аспектів порядку виконання грошових зобов`язань, а не строку виконання, як і п. 6.2. договору, не тільки передбачають можливість використання покупцем інших своїх поточних рахунків, але й і не суперечить п.6.2., адже оплата все одно має бути здійснена на рахунок продавця із спеціальним режимом використання; 47.4. намагання Відповідача довести підміну приписів, про яку вказувалося в п.47.2.(3) цієї постанови, фактично зумовлює позицію про принципову неможливість застосування у будь-якому разі в правовідносинах між продавцем і покупцем газу заходів відповідальності за порушення грошових зобов`язань (у разі постачання газу на виконання спеціальних обов`язків), оскільки розрахунки завжди мають бути здійснені на рахунок із спеціальним режимом використання, розподіл коштів на якому здійснюється за алгоритмом. Між тим, таке припущення не тільки не сумісно із змістом принципу функціонування ринку природного газу, визначеного п.10 ч.1 ст.3 Закону України «Про ринок природного газу», але й запроваджує диспропорційність відносин між учасниками ринки, адже: - за змістом п.4.9. Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2500, побутові споживачі природного газу (а саме ним за змістом п.1.2. договору купівлі-продажу підлягав передачі Відповідачем газ, отриманий від Позивача), безвідносно до необхідності сплати на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (п.4.7. Типового договору), можуть притягуватися Відповідачем до відповідальності за порушення своїх грошових зобов`язань у вигляді пені. Слід зазначити, що на відміну від положень ст.547 Цивільного кодексу України, які передбачать можливість стягнення пені у разі її передбачення умовами договору, 3% річних та інфляційна індексація до таких побутових споживачів можуть бути застосовані в силу прямої вказівки ст.625 Цивільного кодексу України; - Позивач не є стороною відносин - кредитором у правовідносинах з поставки природного газу кінцевим побутовим споживачам, і на відміну від Відповідача об`єктивно позбавлений можливості впливати на наповнення рахунку із спеціальним режимом використання останнього оплатою побутових споживачів для подальшого отримання коштів вже внаслідок їх розподілу за алгоритмом; - узалежнення Відповідачем за відсутністю прямого законодавчого припису про це виконання грошових обов`язків перед Позивачем від ступеню розрахункової дисципліни кінцевих побутових споживачів не відповідає положенням ст.617 Цивільного кодексу України. 47.5. Постанови Верховного Суду, на які посилається Відповідач в підтвердження свої доводів з цього питання фактично ґрунтуються на правовій оцінки, викладеній в попередніх постановах Верховного Суду від 31.05.2019р. у справі №924/296/18 та від 23.09.2019р. у справі №908/885/18, предметом розгляду яких були правовідносини з поставки природного газу в період до 01.04.2017р. - тобто сформовані за часів дії ч.6 ст.11 Закону України «Про ринок природного газу», а отже вони не релевантні для застосування в розглядуваному випадку. Своєю чергою, приклади практики Верховного суду відносно постачання і розрахунків за природний газ, постачання якого здійснювалося як і в цій справі після 01.04.2017р., являють собою правову оцінку обставин відповідних справ, а не висновок із застосування норми права у розумінні ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, адже відносно спірного періоду не існувало б норми права, яка б встановлювала для Відповідача заборону здійснювати оплату Позивачеві за поставлений природний газ на його рахунок із спеціальним режимом використання зі свого поточного рахунку та вимагала здійснення такої оплати виключно з власного поточного рахунку із спеціальним режимом використання. Колегія суддів відмічає, що Відповідач, окрім виконання спеціальних обов`язків з постачання природного газу побутовим споживачам, здійснює також і господарську діяльність з постачання газу іншим категоріям контрагентів і на неї не розповсюджуються обмеження щодо використання спеціальних поточних рахунків - відтак, подальша реалізація газу кінцевим споживачам не є єдиною сферою господарської діяльності Відповідача, яка б зумовлювала узалежнення виконання ним своїх грошових зобов`язань перед Позивачем виключно від оплати побутових споживачів та її розподілу за алгоритмом.

48. Відносно аргументу апеляційної скарги Скаржника 1, приведеного в п.7.3. цієї постанови, позиція апеляційного суду полягає в такому: 48.1. Дійсно, з наявних матеріалів справи (п.32 цієї постанови) вбачається, що частина заборгованості за спожитий Відповідачем протягом квітні-вересня 2017р. природний газ здійснювалася на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №256 (пільгами та субсидіями), яка визначає строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ у порядку, встановленому означеною постановою, що зумовлює відсутність підстав для нарахування на означену суму пені, 3% річних та інфляційною індексації в порядку ст.625 Цивільного кодексу України, що вбачається як з наданих Відповідачем до апеляційної скарги постанов Верховного Суду, так і правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23.10.2019р. у справі №922/3013/18 та від 13.11.2019р. у справі №922/3095/18, де, зокрема, зазначено, що строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання природного газу певним категоріям населення фактично регулюються безпосередньо порядками №20, №256, №493, а підписання спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету (держава фактично визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває Відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів на рахунки Позивача за визначеними нормативами). 48.2. Колегія суддів наголошує на тому, що на відміну від питання впливу здійснення Відповідачем оплати з власного поточного рахунку із спеціальним режимом використання на можливість/виникнення прострочення виконання грошових зобов`язань, який аналізувався в п.47 цієї постанови, питання впливу використовуваного державою механізму фінансування субсидій, пільг і компенсацій кінцевим побутовим споживачам природного газу безпосередньо стосується строків виконання грошового зобов`язання за умовами п.6.1. договору купівлі-продажу природного газу №17-206-Н від 12.04.2017р. Більш того, особливості механізму фінансування державою відповідних витрат побутових споживачів опосередковують виконання Урядом передбаченого п.7 ч.4 ст.11 Закону України «Про ринок природного газу» обов`язку із визначення джерела фінансування та порядку компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки. Відтак, оскільки Позивачем не доведено порушення Відповідачем строків здійснення розрахунків з Постачальником, передбачених абз.3 п.6.1. договору сплати грошових коштів у вигляді державної субвенції на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, які надходили на рахунок Відповідача з бюджету, стягнення місцевим судом з Відповідача нарахованої пені, 3% річних та інфляційної індексації на суму такої оплати, проведеної у загальному розмірі 348159466,86грн. (п.32 цієї постанови) є безпідставним.

49. Здійснивши перерахування заявлених до стягнення сум 3% річних, з урахуванням викладеного в п.п.47,48 цієї постанови (нарахування здійснюється виключно на заборгованість, сплачену власними коштами Відповідача у розмірі 75625873,40грн.), судом апеляційної інстанції наводиться наступний розрахунок означеної складової позовних вимог, що підлягає задоволенню: 49.1. за актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2017р. (квітень 2017р.) на суму заборгованості 9377008,81грн. (відповідає сумі заборгованості, сплаченої Відповідачем власними коштами (187829135,12грн. (загальна сума оплати) - 178452126,31грн. (сплачено на підставі постанови КМУ) 3% річних дорівнюють 235383,90грн. та розраховуються наступним чином: - період нарахування з 26.05.2017р. по 26.03.2018р. на суму 9377008,81грн. - 3% за 305 днів прострочення складають 235067,48грн (9377008,81 х 3 х 305 / 365 / 100); - період нарахування за 27.03.2018р. на суму 3849737,95грн. - 3% за 1 день прострочення складають 316,42грн (3849737,95 х 3 х 1 / 365 / 100). 49.2. за актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2017р. (травень 2017р.) 3% річних не нараховуються, оскільки оплата в сумі 72695074,49грн. була здійснена 28.03.2018р. грошовими коштами на підставі постанови КМУ №256 від 04.03.2002р. 49.3. за актом приймання-передачі природного газу від 30.06.2017р. (червень 2017р.) на суму заборгованості 34384425,69грн. (відповідає сумі заборгованості, сплаченої Відповідачем власними коштами (43363511,78грн. (загальна сума оплати) - 8979086,09грн. (сплачено на підставі постанови КМУ) 3% річних дорівнюють 706809,41грн та розраховуються наступним чином: - період нарахування з 26.07.2017р. по 28.03.2018р. на суму 34384425,69грн. - 3% річних за 246 днів прострочення складають 695224,83грн. (34384425,69 х 3 х 246 / 365 / 100); - період нарахування за 29.03.2018р. на суму 28687149,91грн. - 3% річних за 1 день прострочення складають 2357,85грн. (28687149,91 х 3 х 1 / 365 / 100); - період нарахування з 30.03.2018р. по 01.04.2018р. на суму 20166660,16грн. - 3% річних за 3 дні прострочення складають 4972,60грн. (20166660,16 х 3 х 3 / 365 / 100); - період нарахування за 02.04.2018р. на суму 18678038,34грн. - 3% річних за 1 день прострочення складають 1535,18грн (18678038,34 х 3 х 3 / 365 / 100); - період нарахування за 03.04.2018р. на суму 12635910,84грн. - 3% річних за 1 день прострочення складають 1038,57грн. (12635910,84 х 3 х 1 / 365 / 100); - період нарахування за 04.04.2018р. на суму 9320255,61грн. - 3% річних за 1 день прострочення складають 766,05грн. (9320255,61 х 3 х 1 / 365 / 100). - період нарахування за 05.04.2018р. на суму 3944515,01грн. - 3% річних за 1 день прострочення складають 324,21грн. (3944515,01 х 3 х 1 / 365 / 100); - період нарахування з 06.04.2018р. по 09.04.2018р. на суму 1747953,07грн. - 3% річних за 4 дні прострочення складають 574,67грн. (1747953,07 х 3 х 1 / 365 / 100); - період нарахування за 10.04.2018р. на суму 187993,50грн. - 3% річних за 1 день прострочення складають 15,45грн. (187993,50 х 3 х 4 / 365 / 100). 49.4. за актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2017р. (липень 2017р.) на суму заборгованості 22521114,08грн. (відповідає сумі заборгованості, сплаченої Відповідачем власними коштами (40581810,23грн. (загальна сума оплати) - 18060696,15грн. (сплачено на підставі постанови КМУ) 3% річних дорівнюють 425260,21грн та розраховуються наступним чином: - період нарахування з 29.08.2017р. по 10.04.2018р. на суму 22521114,08грн. - 3% річних за 225 днів прострочення складають 416486,36грн. (22521114,08 х 3 х 225 / 365 / 100); - період нарахування за 11.04.2018р. на суму 19673078,43грн. - 3% річних за 1 день прострочення складають 1616,97грн. (19673078,43 х 3 х 1 / 365 / 100); - період нарахування за 12.04.2018р. на суму 16801767,21грн. - 3% річних за 1 день прострочення складають 1380,97грн. (16801767,21 х 3 х 1 / 365 / 100); - період нарахування з 13.04.2018р. по 15.04.2018р. на суму 13568590,60грн. - 3% річних за 3 дні прострочення складають 3345,68грн. (13568590,60 х 3 х 3 / 365 / 100); - період нарахування за 16.04.2018р. на суму 11140442,02грн. - 3% річних за 1 день прострочення складають 915,65грн. (11140442,02 х 3 х 1 / 365 / 100); - період нарахування за 17.04.2018р. на суму 8836337,29грн. - 3% річних за 1 день прострочення складають 726,27грн. (8836337,29 х 3 х 1 / 365 / 100); - період нарахування за 18.04.2018р. на суму 7086606,26грн. - 3% річних за 1 день прострочення складають 582,46грн. (7086606,26 х 3 х 1 / 365 / 100); - період нарахування за 19.04.2018р. на суму 2504508,27грн. - 3% річних за 1 день прострочення складають 205,85грн. (2504508,27 х 3 х 1 / 365 / 100). 49.5. за актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2017р. (серпень 2017р.) на суму заборгованості 9343324,81грн. (відповідає сумі заборгованості, сплаченої Відповідачем власними коштами (35095875,91грн. (загальна сума оплати) - 25752551,10грн. (сплачено на підставі постанови КМУ) 3% річних дорівнюють 161273,71грн. та розраховуються наступним чином: - період нарахування з 26.09.2017р. по 19.04.2018р. на суму 9343324,81грн. - 3% річних за 206 днів прострочення складають 158196,57грн. (9343324,81 х 3 х 206 / 365 / 100); - період нарахування з 20.04.2018р. по 22.04.2018р. на суму 9047165,21грн. - 3% річних за 3 дні прострочення складають 2230,81грн. (9047165,21 х 3 х 3 / 365 / 100); - період нарахування за 23.04.2018р. на суму 6515506,76грн. - 3% річних за 1 день прострочення складають 535,52грн. (6515506,76 х 3 х 1 / 365 / 100); - період нарахування за 24.04.2018р. на суму 3781481,40грн. - 3% річних за 1 день прострочення складають 310,81грн. (3781481.4 х 3 х 1 / 365 / 100). 49.6. за актом приймання-передачі природного газу від 30.09.2017р. (вересень 2017р.) 3% річних не нараховуються, оскільки оплата в сумі 44219932,72грн. була здійснена 26.04.2018р. грошовими коштами на підставі постанови КМУ №256 від 04.03.2002р. 49.7. Відтак, належна до стягнення сума 3% річних, нарахована на прострочену Відповідачем оплату за спожитий протягом квітня-вересня 2017р. природний газ (погашену Відповідачем власними коштами), становить 1528727,23грн., замість стягнутої місцевим судом суми 3% річних в розмірі 8459367,64грн.

50. Здійснивши перерахування заявленої до стягнення суми інфляційної індексації, з урахуванням визначеної в п.49 цієї постанови бази нарахування (виключно на заборгованість, сплачену власними коштами Відповідача - 75625873,40грн.), судом апеляційної інстанції наводиться наступний розрахунок означеної складової позовних вимог: 50.1. за актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2017р. (квітень 2017р.) на суму заборгованості 9377008,81грн. (відповідає сумі заборгованості, сплаченої Відповідачем власними коштами (187829135,12грн. (загальна сума оплати) - 178452126,31грн. (сплачено на підставі постанови КМУ) інфляційна індексація дорівнює 897041,18грн. та розраховуються наступним чином: - сукупний індекс інфляції за період з червня 2017р. по лютий 2018р., визначений шляхом множення щомісячних індексів інфляції (червень 2017р. - 101,6%, липень 2017р. - 100,2%, серпень 2017р. - 99.9%, вересень 2017р. - 102%, жовтень 2017р. - 101,2%, листопад 2017р. - 100,9%, грудень 2017р. - 101%, січень 2018р. - 101,5%, лютий 2018р. - 100,9%), становить 1,0956639 та повинен множитися на суму заборгованості в розмірі 9377008,81грн (яка існувала з моменту виникнення заборгованості до моменту її оплати), що дорівнює 10274050,04грн. (сума боргу з урахуванням інфляційної індексації). Отже, належна до стягнення сума інфляційної індексації за цей період становить 897041,18грн. (10274050,04 - 9377008,81). 50.2. за актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2017р. (травень 2017р.) інфляційна індексація не нараховуються, оскільки оплата в сумі 72695074,49грн. була здійснена 28.03.2018р. грошовими коштами на підставі постанови КМУ №256 від 04.03.2002р. 50.3. за актом приймання-передачі природного газу від 30.06.2017р. (червень 2017р.) на суму заборгованості 34384425,69грн. (відповідає сумі заборгованості, сплаченої Відповідачем власними коштами (43363511,78грн (загальна сума оплати) - 8979086,09грн. (сплачено на підставі постанови КМУ) інфляційна індексація дорівнює 2860796,91грн. та розраховуються наступним чином: - сукупний індекс інфляції за період з серпня 2017р. по лютий 2018р., визначений шляхом множення щомісячних індексів інфляції (серпень 2017р. - 99,9%, вересень 2017р. - 102%, жовтень 2017р. - 101,2%, листопад 2017р. - 100,9%, грудень 2017р. - 101%, січень 2018р. - 101,5%, лютий 2018р. - 100,9%), становить 1,0762568 та повинен множитися на суму заборгованості в розмірі 14217765,53грн (яка існувала з моменту виникнення заборгованості до моменту її оплати в березні 2018р.), що дорівнює 15301967,28грн. (сума боргу з урахуванням інфляційної індексації). Отже, належна до стягнення сума інфляційної індексації за цей період становить 1084201,75грн. (15301967,28 - 14217765,53); - сукупний індекс інфляції за період з серпня 2017р. по березень 2018р., визначений шляхом множення щомісячних індексів інфляції (серпень 2017р. - 99,9%, вересень 2017р. - 102%, жовтень 2017р. - 101,2%, листопад 2017р. - 100,9%, грудень 2017р. - 101%, січень 2018р. - 101,5%, лютий 2018р. - 100,9%, березень 2018р. - 101,1%), становить 1,0880957 та повинен множитися на суму заборгованості в розмірі 20166660,16грн. (яка існувала з моменту виникнення заборгованості до моменту її оплати в квітні 2018р.), що дорівнює 21943255,32грн. (сума боргу з урахуванням інфляційної індексації). Отже, належна до стягнення сума інфляційної індексації за цей період становить 1776595,16грн. (21943255,32 - 20166660,16). 50.4. за актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2017р. (липень 2017р.) на суму заборгованості 22521114,08грн. (відповідає сумі заборгованості, сплаченої Відповідачем власними коштами (40581810,23грн. (загальна сума оплати) - 18060696,15грн. (сплачено на підставі постанови КМУ) інфляційна індексація дорівнює 2008541,98грн. та розраховуються наступним чином: - сукупний індекс інфляції за період з вересня 2017р. по березень 2018р., визначений шляхом множення щомісячних індексів інфляції (вересень 2017р. - 102%, жовтень 2017р. - 101,2%, листопад 2017р. - 100,9%, грудень 2017р. - 101%, січень 2018р. - 101,5%, лютий 2018р. - 100,9%, березень 2018р. - 101,1%), становить 1,0891848 та повинен множитися на суму заборгованості в розмірі 22521114,08грн (яка існувала з моменту виникнення заборгованості до моменту її оплати), що дорівнює 24529656,06грн. (сума боргу з урахуванням інфляційної індексації). Отже, належна до стягнення сума інфляційної індексації за цей період становить 2008541,98грн. (24529656,06 - 22521114,08). 50.5. за актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2017р. (серпень 2017р.) на суму заборгованості 9343324,81грн. (відповідає сумі заборгованості, сплаченої Відповідачем власними коштами (35095875,91грн. (загальна сума оплати) - 25752551,10грн. (сплачено на підставі постанови КМУ) інфляційна індексація дорівнює 633741,61грн. та розраховуються наступним чином: - сукупний індекс інфляції за період з жовтня 2017р. по березень 2018р., визначений шляхом множення щомісячних індексів інфляції (жовтень 2017р. - 101,2%, листопад 2017р. - 100,9%, грудень 2017р. - 101%, січень 2018р. - 101,5%, лютий 2018р. - 100,9%, березень 2018р. - 101,1%), становить 1.0678283 та повинен множитися на суму заборгованості в розмірі 9343324,81грн (яка існувала з моменту виникнення заборгованості до моменту її оплати), що дорівнює 9977066,42грн (сума боргу з урахуванням інфляційної індексації). Отже, належна до стягнення сума інфляційної індексації за цей період становить 633741,61грн. (9977066,42 - 9343324,81). 50.6. за актом приймання-передачі природного газу від 30.09.2017р. (вересень 2017р.) інфляційна індексація не нараховуються, оскільки оплата в сумі 44219932,72грн. була здійснена 26.04.2018р. грошовими коштами на підставі постанови КМУ №256 від 04.03.2002р. 50.7. Відтак, належна до стягнення сума інфляційної індексації, нарахована на прострочену Відповідачем оплату за спожитий протягом квітня-вересня 2017р. природний газ (погашену Відповідачем власними коштами), становить 6400121,68грн., замість стягнутої місцевим судом суми інфляційної індексації в розмірі 32196120,03грн.

51. Відносно аргументу апеляційної скарги Скаржника 2, приведеного в п.10.2. цієї постанови (при здійсненні розрахунку інфляційних втрат потрібно використовувати методику розрахунку, за якою збільшення суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду буде використана сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця), позиція апеляційного суду полягає в такому: 51.1. Відповідно до п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013р., розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). 51.2. Своєю чергою, за змістом рекомендацій Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду. 51.3. Практичною проблемою застосування означених рекомендацій в розглядуваному випадку полягає у визначені методики розрахунку інфляційної індексації у випадку часткових платежів (зменшення бази нарахування індексації) протягом розглядуваного періоду, оскільки зазначені методичні роз`яснення безпосередньо не містять таких правил підрахунку. Втім, за висновком судової колегії, такі правила можуть бути логічно виведені з наявної нормативної регламентації у розглядуваній сфері, зважаючи, окрім вказаного в п.46, п.п.51.1. та 51.2. цієї постанови, на таке: - згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України період нарахування інфляційної індексації визначається всім часом прострочення грошового зобов`язання (1); - початок відліку (момент прострочення) періоду прострочення відповідної суми грошового зобов`язання, що становить базу нарахування (перший множник) у відповідності до ст.253 Цивільного кодексу України є наступний після визначеної (кінцевої) дати платежу день (2); - кінець відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов`язання, оскільки з урахуванням п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою - тобто день погашення визначає термін припинення відповідного зобов`язання у розумінні ч.2 ст.251 Цивільного кодексу України (як вказано в п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. - день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань) (3); - кількість місячних індексів інфляційної індексації в межах визначеного з урахуванням пп. (1) та (2) проміжку часу (перемноження яких між собою утворюють сукупний коефіцієнт - другий множник), визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеним відповідна сума грошового зобов`язання - тобто починаючи з наступного, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, в якому відбулося погашення. Колегія суддів наголошує на принциповості врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистки №265 від 27.07.2007р. однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, остільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові №910/9938/17 від 10.10.2018р. 51.4. Зважаючи на викладене в п.51.3. цієї постанови, погашення частини заборгованості в перебігу загального періоду нарахування інфляційної індексації впливає виключно на визначення кількості місячних індексів інфляції, що мають бути застосовані для встановлення сукупного коефіцієнту індексації саме для цієї погашеної суми, та не впливає (не перериває) на період прострочення (а отже - і кількість місячних індексів інфляції) відносно залишку заборгованості (різниці між первісною сумою боргу та виконаної частковою оплатою) - його прострочення як розпочалось з моменту, визначеного в порядку п.51.3 цієї постанови, так і продовжує тривати до погашення. 51.5. Таким чином, у разі здійснення боржником часткових платежів в перебігу загального періоду нарахування інфляційної індексації з моменту виникнення боргу і до моменту її повного погашення (як у розглядуваному випадку), кредитор управнений вимагати стягнення інфляційної індексації у загальному розмірі, що розраховується як сума інфляційних індексації, визначених відносно кожної частини первісної суми боргу за період з моменту початку прострочення до моменту погашення відповідної частини - змінюється лише дата кінця періоду прострочення для кожної суми часткової оплати, тоді як початок перебігу прострочення у них один. 51.6. У розрахунку, запропонованого Позивачем, останній допускає переривання послідовності множення індексів інфляції відносно несплаченого залишку, але намагається таке переривання «компенсувати» додаванням інфляційної індексації щодо суми попереднього період (до здійснення часткової оплати), що призводить до похибки в розрахунках через заміну множення додаванням з одночасним скритим подвійним врахуванням одних і тих же місячних індексів. На думку судової колегії, такий підрахунок Позивача, хоча і є похідним від визначених в рекомендаціях, але не може бути застосовний через постійний «зсув» моменту прострочення/відліку для визначення місячних індексів інфляції до дати чергового часткового платежу, тоді як відносно кожної суми грошового зобов`язання (первісного боргу) такий момент у часі лише один (п.50.3. цієї постанови).

52. Щодо вимог про стягнення з Відповідача пені в сумі 28797579,44грн, суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно, як вірно зазначено Скаржником 2 в своїй апеляційній скарзі, місцевим судом безпідставно застосовано до суми заявленої пені позовну давність в один рік, оскільки умовами п.9.3 договору №17-206-Н від 12.04.2017р. сторони погодили, що строк, протягом якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років, що узгоджується зі змістом ст.259 Цивільного кодексу України. 52.1. Між тим, колегія суддів зазначає, що ст.2 Закону України Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлює мораторій на час, визначений у ст.1 цього Закону на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Вказана норма щодо мораторію на нарахування пені є спеціальною та підлягає переважному застосуванню за наявністю відповідних підстав по відношенню до загальних положень, які регламентують право на стягнення такої пені. 52.2. Апеляційний суд зауважує, що віднесення суб`єкта до «енергопостачальної компанії» в розумінні ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р., для цілей визначення можливості застосування мораторію, обумовлено виключно ознаками, наведеними в цій статті та не залежить від необхідної відповідності такого визначення «енергопостачальника», наведеного в ст.275 Господарського кодексу України. Такими спеціальними нормативними ознаками енергопостачальної компанії, визначеними у ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р., є: - здійснення поставок енергоресурсів; - споживання цих енергоресурсів виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг; - надання виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, обумовлених споживанням енергоресурсів, цих послуг в районі проведення антитерористичної операції. 52.3. Апеляційний суд вважає, що наведене ним тлумачення змісту ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р. є таким, що відповідають меті її запровадження, враховуючи, що встановлений законодавцем мораторій на вимоги Позивача до Відповідача щодо спірної суми пені за своєю сутністю є компенсаційним засобом держави для виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, так само як і ст.8 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» запроваджено мораторій на вимоги щодо нарахування та стягнення пені з споживачів за прострочення платежів за житлово-комунальні послуги (у тому числі з газопостачання). Дійсно, тією мірою, якою виконавці/виробники житлово-комунальних послуг обмежені законодавчо у нарахуванні пені по відношенню до споживачів таких послуг, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції, держава пропорційно та з урахуванням забезпечення суспільного інтересу відносно обставин, які в силу ст.ст.2, 17 Конституції України відносяться до виключної сфери компетенції/відповідальності держави (проведення антитерористичної операції) обмежує нарахування пені і до таких виробників/виконавців комунальних послуг. Отже, Позивач, який перебуває під державним управлінням, також обмежений в цьому праві відносно виробників/виконавців житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції (зокрема Відповідача), що в повній мірі відповідає критеріям правомірного втручання в право мирного володіння у розумінні ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. 52.4. Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт поставки природного газу Позивачем Відповідачу в межах договору купівлі-продажу природного газу №17-206-Н від 12.04.2017р., заборгованість з оплати якого є підставою та базою для нарахування стягуваної пені, Відповідачем визнається та не заперечується. У той час, передбачене п.1.2 договору №17-206-Н від 12.04.2017р. використання такого природного газу кінцевими споживачами та спосіб поставки, що передбачає використання газотранспортних та газорозподільних мереж, дозволяє в контексті цієї ознаки, наведеної в ст.714 Цивільного кодексу України, однозначно кваліфікувати природний газ як енергоресурс. 52.5. Наявність двох інших критеріїв застосування ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р. - статусу Відповідача як виконавця житлово-комунальних послуг у розумінні ст.ст.1, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (підтверджується видом діяльності Відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи) та надання послуг з газопостачання на території проведення антитерористичної операції, вбачається з матеріалів справи, а Позивачем не спростовано. 52.6. Відтак, необхідність застосування в розглядуваному випадку ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р., про що справедливо зазначив у своїй апеляційній скарзі Скаржник 1, унеможливлює стягнення Позивачем заявленої суми пені за несвоєчасне виконання Відповідачем грошових зобов`язань квітня-вересня 2017р. за договором купівлі-продажу природного газу №17-206-Н від 12.04.2017р., що зумовлює відмову останньому в задоволені цієї частині позовних вимог, тоді як незастосування судом першої інстанції означеної норми права - скасування судового рішення в цій частині. Аналогічний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 25.10.2018р. у справі №905/3272/16 та від 21.03.2019р. у справі №905/1100/18. При цьому, суд апеляційний суд зазначає, що відсутність посилань Відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції на необхідність застосування в розглядуваному випадку ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р., як аргументу відзиву на позовну заяву, не може розглядатися на стадії апеляційного перегляду як новий доказ чи обставина заперечень із наслідками, визначеними ч.4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останнє не звільняло суд першої інстанції від обов`язку застосувати в розглядуваному випадку для вирішення спору належну норму матеріального права згідно вимог п.3 ч.1 ст.237 цього Кодексу з урахуванням принципу «jura novit curia» («суд знає закони»), що також узгоджується зі змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі № 487/10128/14-ц.

53. З огляду на викладені в п.п.46-52 цієї постанови міркування та допущені місцевим судом порушення у вигляді неправильного застосування/незастосування норм матеріального права, керуючись п.4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про часткове скасування рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2019р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача 28514521,59грн. пені, 6930640,41грн. 3% річних та 25795998,35грн. інфляційної індексації за договором купівлі-продажу природного газу №17-206-Н від 12.04.2017р. та часткове задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» - прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволені відповідної частини позовних вимог, тоді як апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишається без задоволення. Інші доводи і аргументи Скаржників, сформульовані в перебігу апеляційного провадження, не спростовують означених висновків апеляційного суду.

54. За змістом ст.129 Господарського процесуального кодексу України такий результат апеляційного перегляду зумовлює розподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги між сторонами пропорційно задоволених вимог за результатами апеляційного перегляду. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Краматорськ Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2019р. (повний текст підписано 23.12.2019р.) у справі №905/1147/18 задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2019р. (повний текст підписано 23.12.2019р.) у справі №905/1147/18 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2019р. (повний текст підписано 23.12.2019р.) у справі №905/1147/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ про стягнення з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Краматорськ Донецької області 28514521,59грн. пені, 6930640,41грн. 3% річних та 25795998,35грн. інфляційної індексації, та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволені таких вимог, у зв`язку з чим викласти п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз» (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Південна, буд. 1, ідентифікаційний код 03361075) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 3% річних в сумі 1528727,23грн. та інфляційну індексацію в сумі 6400121,68грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 9911,99грн.»

4. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2019р. (повний текст підписано 23.12.2019р.) у справі №905/1147/18 залишити без змін.

5. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз» (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Південна, буд. 1, ідентифікаційний код 03361075) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги останнім в сумі 114837,91грн.

6. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, віднести на рахунок останнього.

7. Доручити Господарському суду Донецької області видати накази на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх у відповідності до вимог ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

8. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 06.04.2020р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 08.04.2020р. Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков Суддя В.І. Пушай Суддя О.В. Стойка Надіслано судом до ЄДРСР - 08.04.2020р.