Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/2225/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2225/19 пров. № А/857/923/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Гудима Л.Я.,Ільчишин Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року (суддя Микитин Н.М., час ухвалення не вказаний, місце ухвалення м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту не вказана), в адміністративній справі №300/2225/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, встановив: У листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, в якому просив: 1) визнати неправомірними дії відповідача про відмову у зарахуванні заробітної плати, яку позивач отримував у Надвірнянському районному виробничому об`єднанні по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства Івано-Франківської області на підставі довідки про заробіток для обчислення пенсії, виданої 17.06.2004р. ВАТ «Надвірнянським ремонтно-транспортним підприємством»; 2) зобов`язати відповідача зробити перерахунок з 16.05.2019р. призначеної позивачу пенсії по віку з врахуванням заробітної плати, яку позивач отримував у Надвірнянському районному виробничому об`єднанні по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства Івано-Франківської області на підставі довідки про заробіток для обчислення пенсії, виданої 17.06.2004р. ВАТ «Надвірнянським ремонтно-транспортним підприємством», а також дорахувати, виплатити недоплачені суми пенсії. Відповідач ГУ ПФУ в Івано-Франківській області позову не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано неправомірними дії ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у зарахуванні при обчисленні пенсії заробітної плати відповідно до Довідки про заробіток для обчислення пенсії виданої 17.06.2004р. виданої ВАТ «Надвірнянським ремонтно-транспортним підприємством». Зобов`язано ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату з 16.05.2019р. призначеної ОСОБА_1 пенсії із врахуванням заробітної плати на підставі довідки про заробіток для обчислення пенсії виданої 17.06.2004р. ВАТ «Надвірнянським ремонтно-транспортним підприємством». Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн.. З цим рішенням суду першої інстанції від 19.12.2019 року не погодився відповідач ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивачу згідно поданої ним заяви від 16.05.2019 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає апелянт, що згідно аналізу положень чинного законодавства, обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 01.07.2000 року є не лише наявність відповідної довідки про заробітну плату (дохід), але й підтвердження первинними документами нарахування такої заробітної плати. Звертає увагу апелянт на те, що при поданні документів до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії позивачем було надано довідку про заробітну плату від 17.06.2004р., яка за формою і змістом була передбачена Додатком 1 до п.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення/перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак, в довідці про заробітну плату від 17.06.2004р. не було зазначено на підставі яких первинних документів вона видана. Крім цього, на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду зі заявою про призначення пенсії, чинним був Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1. Однак, надана позивачем довідка про заробітну плату від 17.06.2004р. не відповідає вимогам Порядку №22-1, оскільки не містить підстав видачі. Тому, на думку апелянта, відсутні законні підстави для врахування довідки від 17.06.2004р. для обчислення пенсії позивачу. Крім цього, зазначає апелянт, що позивачем не надано будь-яких інших первинних документів, які б підтверджували нарахування, а крім того й виплату позивачеві зазначених в довідці сум, що є необхідною умовою для включення відомостей про заробітну плату до довідки й, відповідно, врахування при обрахунку розміру пенсії. Тому вважає апелянт безпідставними позовні вимоги позивача та такими, що не підлягають задоволенню. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 19.12.2019 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 у період з 22.10.1981р. по 29.08.1989р. працював на посаді водія 3-го класу в Надвірнянському районному виробничому об`єднанні по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства Івано-Франківської області; у період з 02.03.1986р. по 29.08.1989р. позивач працював у Надвірнянському ремонтно-транспортному підприємстві Івано-Франківської області водієм автомобіля 2-го класу, з якого 29.08.1989р. на підставі наказу №115-к від 28.08.1989р. його звільнено за власним бажанням (а.с. 10). 20.06.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії позивач долучив такі документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, документи про місце проживання, заява про призначення пенсії, паспорт, трудову книжку, військовий квиток, заяву про спосіб виплати пенсії, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000р. (а.с. 11-12, 13). На підставі вказаної заяви позивача від 20.06.2019 р. та доданих документів ГУ Пенсійного фонду України з 16.05.2019 року призначено позивачу ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 15-17). Також встановлено, що 02.10.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ГУ Пенсійного фонду України зі заявою про зарахування заробітної плати, яку позивач отримував у період роботи з 22.10.1981р. по 01.03.1986р. в Надвірнянському районному виробничому об`єднанні по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства Івано-Франківської області. До заяви додано довідку про заробіток для обчислення пенсії, видану 17.06.2004р. ВАТ «Надвірнянським ремонтно-транспортним підприємством» (а.с. 18, 32). Листом від 24.10.2019р. № 1337/Г-15 відповідач ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відмовило позивачу у врахуванні довідки про заробітну плату від 17.06.2004р. для обчислення пенсії, оскільки така не відповідає вимогам Порядку №22-1. Повідомлено, що пенсія ОСОБА_1 обчислена відповідно до норм чинного законодавства і підстав для її перерахунку немає (а.с. 33). Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача про відмову у зарахуванні при обчисленні пенсії позивача довідки про заробіток від 17.06.2004р. та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу із врахуванням заробітної плати на підставі цієї довідки, з врахуванням наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Також судом першої інстанції вірно зазначено, що порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у солідарній системі, призначення, перерахунку та виплати пенсії визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч.4 ст.24 цього Закону, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Частиною 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абз.5 ч.1 ст.40 Закону). Згідно ч.1 ст.58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Також судом першої інстанції вірно зазначено, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до цього Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі Порядок №22-1). Так, згідно п.2.1 Порядку №22-1, за бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Відповідно до п.2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми (абз.2 п.2.10 Порядку №22-1). Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Також судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Таким чином, саме на Пенсійний фонд покладено обов`язок щодо здійснення виплат пенсій з урахуванням вимог пенсійного законодавства, а також щодо контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, що виключає можливість виплати пенсій, виплата яких не передбачена чинним законодавством, навіть за умови послідуючого відшкодування відповідних втрат Пенсійного фонду сторонніми особами. Відносно доводів апеляційної скарги про те, що у довідці ВАТ «Надвірнянського ремонтно-транспортного підприємства» від 17.06.2004 р. відсутні підстави її видачі, то судом першої інстанції вірно зазначено, що право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність чи зазначення неповних даних. Крім цього, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи та період роботи, є трудова книжка. Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (ст.48 КЗпП України). Як уже було зазначено, позивач ОСОБА_1 звернувся до ГУ Пенсійного фонду України зі заявою про зарахування заробітної плати, яку позивач отримував у період роботи з 22.10.1981р. по 01.03.1986р. в Надвірнянському районному виробничому об`єднанні по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства Івано-Франківської області згідно довідки про заробіток для обчислення пенсії, виданої 17.06.2004р. ВАТ «Надвірнянським ремонтно-транспортним підприємством» (а.с. 18). Матеріалами справи, а саме записами з трудової книжки позивача підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 22.10.1981р. по 29.08.1989р. працював на посаді водія 3-го і 2-го класу у Надвірнянському районному виробничому об`єднанні по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства Івано-Франківської області правонаступником якого було ВАТ «Надвірнянським ремонтно-транспортним підприємством» (а.с. 10). Докази, які б свідчили про недостовірність записів у довідці від 17.06.2004 року чи трудовій книжці в матеріалах справи відсутні. Крім цього, судом першої інстанції вірно встановлено та враховано, що довідка ВАТ «Надвірнянського ремонтно-транспортного підприємства» від 17.06.2004р. за формою та змістом відповідає чинному на дату її видачі зразку довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, а саме додатку 1 до п. 6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином, також необгрунтованими є доводи апелянта (відповідача) про те, що підставою для не врахування довідки про заробіток від 17.06.2004р. для обчислення пенсії ОСОБА_1 слугувало, зокрема, те, що вона не відповідає встановленому на дату призначення позивачу пенсії формі (зразку) довідки про заробітну плату особи. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату з 16.05.2019р. призначеної пенсії ОСОБА_1 із врахуванням заробітної плати на підставі довідки про заробіток для обчислення пенсії виданої 17.06.2004р. ВАТ «Надвірнянським ремонтно-транспортним підприємством». З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, а тому немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Згідно п.3 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Також, статтею 263 КАС України визначено, що справою незначної складності являється, зокрема, справа щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року в адміністративній справі №300/2225/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Л. Я. Гудим Н. В. Ільчишин