Постанова 4851 № 520/497/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2020 р. Справа № 520/497/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Старостіна В.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.02.20 року по справі № 520/497/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні ОСОБА_1 з 01.01.2018 року розміру пенсії з 77% до 70% грошового забезпечення та виплати пенсії не у повному обсязі, а саме 50 % суми підвищення пенсії у період 01.01.2018 31.12.2018р.р., та 75% суми підвищення пенсії, у період 01.01.2019 31.12.2019р.р.; - зобов`язати Головне управління ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 77 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року; - зобов`язати Головне управління ПФУ в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 єдиною сумою недоплачену частину основного розміру пенсії з 01.01.2018 року, із нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року. В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 01.04.2002 йому призначена пенсія за вислугою років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як особі, звільненій з військової служби. У зв`язку зі змінами в законодавстві позивач набув право на перерахунок пенсії. При перерахуванні пенсії позивача її розмір з 01.01.2018 року зменшено 77% до 70% грошового забезпечення. Крім того перерахована пенсія сплачується не у повному обсязі, а саме 50 % суми підвищення пенсії, у період 01.01.2018 31.12.2018р.р., та 75% суми підвищення пенсії, у період 01.01.2019 31.12.2019р.р. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 77 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року. Зобов`язано Головне управління ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2018 року пенсію у розмірі 77 % грошового забезпечення. Визнано протиправними дії Головного управління ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати 75 % суми підвищеної пенсії з 05.03.2019 року згідно постанови КМУ "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 року №

103. Зобов`язано Головне управління ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 05.03.2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії. Зобов`язано Головне управління ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з 01.01.2018 року, у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії за вислугу років. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.01.2002 року отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262), позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Харківській області. На момент призначення пенсії розмір пенсії позивача становив 77 % грошового забезпечення (вислуга років 29), що підтверджено протоколом № 3980. З 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки Управління СБУ в Харківській області у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" № 103 від 21.02.2018 року. Після проведеного перерахунку пенсії з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням та процентної надбавки за вислугу років 40%, пенсія була обчислена з розміру 70 % грошового забезпечення, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ГУ ПФУ в Харківській області № 10790 від 13.12.2019 року. Підсумок пенсії (з надбавками) після перерахунку з 01.01.2018 р. склав 7182,0 грн. Згідно постанови КМУ 103 від 21.02.2018 року підвищення пенсії позивача складає 4 460,30 грн., з них виплачувалось: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення 2230,15 грн.; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення 3345,23 грн.; з 01.01.2020 року 100% щомісячно від підвищення 4460,30 грн. Не погоджуючись із такими діями Головного управління ПФУ в Харківській області та вважаючи неправомірним перерахунок пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача з 77 % до 70 % грошового забезпечення, а також виплата 75 % суми підвищеної пенсії з 05.03.2019 року є протиправними. В цій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року сторонами не оскаржується. Частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності проведення відповідачем перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії з 01.01.2018 року та 75 % суми підвищеної пенсії з 01.01.2019 року до 05.03.2019 року, а також того, що повернення недоплаченої частини пенсії кількома платежами у межах присудженої суми, не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення. Між тим, колегія суддів в оскаржуваній частині рішення не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав. Відповідно до положень п. "а" ст. 13 Закону № 2262 (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. При цьому ч. 2 цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 % відповідних сум грошового забезпечення. Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії). Відповідно до ч. 4 ст. 63 цього Закону, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача). Відповідно до пункту 4 цього Порядку перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені ч. 2 і 3 ст. 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями. У подальшому Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262 до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Таким чином, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону № 2262 на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України. З наведеного встановлено, що такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України. Разом з тим, відсоткове співвідношення, встановлене статтею 13 Закону № 2262, вже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії. Позивачу пенсія призначена у 01.04.2004 року, її розмір складав 77% від грошового забезпечення. Відповідно до ч. 2 ст. 13 указаного Закону в редакції, чинній на час призначення, загальний розмір пенсії обмежений 85% відповідних сум грошового забезпечення. У подальшому ст. 13 Закону № 2262 неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення. Так, на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Разом з тим, застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, оскільки вказаний показник стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на дію законодавчо встановленого принципу незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів ст. 58 Конституції України. Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами ст. 63 Закону № 2262, яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та від 21.02.2018 № 103, тому застосування ст. 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 04.02.2019 за результатами розгляду зразкової справи № 240/5401/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, в частині визнання протиправними дії відповідача щодо обмеження належної ОСОБА_1 пенсії розміром 70% грошового забезпечення та зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок пенсії починаючи з 01.01.2018 з урахуванням 77% розміру грошового забезпечення. Однак, колегія суддів зазначає, що покладення судом першої інстанції на відповідача обов`язку саме виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2018 року пенсію у розмірі 77 % грошового забезпечення, із нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року, не є належним способом захисту у правовідносинах у даному випадку, коли порушення прав на соціальний захист у вигляді пенсії особи вже відбулось, тобто за період з 01.01.2018 року по день, у якому відбудеться поновлення цих прав. Так, колегія суддів зазначає, що питання виплати пенсії врегульовано ч. 3 ст. 52 Закону № 2262, згідно з якою виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Згідно із ч. 2 ст. 55 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Таким чином, у даних спірних правовідносинах право на належну позивачу пенсію, яка не була виплачена ОСОБА_1 у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 52 Закону № 2262 з вини відповідача, підлягає відновленню шляхом покладення на нього обов`язку виплатити таку пенсію, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 52 та ч. 2 ст. 55 Закону № 2262, тобто загальною сумою без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, а на пенсію, на яку позивач набуде право у майбутньому, шляхом зобов`язання виплачувати таку пенсію. Враховуючи наведене, суд першої інстанції у цій частині позовних вимог дійшов невірного висновку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 77 % до 70 % розміру грошового забезпечення з 01.01.2018 року та зобов`язання відповідача перерахувати з 01.01.2018 року та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 77 % грошового забезпечення єдиною сумою із нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками позивачу за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01. 2018 року, 75 % суми підвищеної пенсії з 01.01.2019 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 та зобов`язання здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 року, єдиною сумою з урахуванням раніше виплачених сум, із нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року, колегія суддів зазначає наступне. Як вже зазначалось колегією суддів, перерахунок пенсії позивача проведено відповідачем у відповідності до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262, постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2018 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», від 13.02.2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393». Підсумок пенсії (з надбавками) після перерахунку з 01.01.2018 р. складає 7182,0 грн., підвищення пенсії позивача складає 4 460,30 грн. Приписами п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (на час виникнення та існування спірних відносин) встановлено, що виплата перерахованих відповідно до п. 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводиться з 01.01.2018 року у таких розмірах: з 01.01.2018 року - 50 %; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 75 %; з 01.01.2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. Відповідачем згідно зазначеної норми виплачувалось: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення 2230,15 грн.; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення 3345,23 грн.; з 01.01.2020 року 100% щомісячно від підвищення 4460,30 грн. Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 року - якщо особа робила внески у певні фонди, в т.ч. пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності. Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Наведені висновки Європейського суду з прав людини, у застосуванні до спірних правовідносин, свідчать про право Держави вводити, призупиняти чи закінчувати виплату саме надбавок, які враховуються при обчисленні пенсії, а не обмежувати право особи на повне чи часткове отримання таких чинних виплат. Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 року у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 року у справі №21-977во10, від 03.12.2010 року у справі № 21-44а10). Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 17.03.2004 року № 7-рп/2004, від 01.12.2004 року № 20-рп/2004, від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги, тощо, в залежність від видатків бюджету. Крім того, Конституційний Суд України розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (Рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 20.12.2016 року № 7-рп/2016). У рішенні від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку. Колегія суддів зазначає, що в силу приписів ст. 63 Закону № 2262 та п. 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018. При цьому Кабінет Міністрів України уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним шляхом прийняття наведеного Порядку. Як вбачається зі змісту п.п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку. Крім того, вказаними пунктами постанови фактично зменшено розмір доплат до пенсій за результатами перерахунку у 2018 та 2019 роках. У зв`язку з чим, колегія судів зазначає, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії». З огляду на зазначене, колегія судів вважає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом № 2262, отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» було передбачено Законом № 2262, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном. Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 року (за заявою №68385/10 та №71378/10), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чиним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. В даному випадку є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки позивач отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону у січні 2018, а постанова Кабінету Міністрів України №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка фактично звужує право позивача на отримання розміру перерахованої пенсії за 2018-2019 роки, без внесення змін до відповідного Закону, прийнята 21.02.2018 року та набрала чинності 24.02.2018 року. Водночас, колегія судів зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону. Таким чином, позивач мав "законні сподівання" отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, отже, обмеження щодо строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії за 2018-2019 роки, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», не можуть бути застосовані. Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року та постановою Верховного суду від 12.11.2019 визнано протиправними та нечинними п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02. 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02. 2008 року №

45. Зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт. Таким чином, суд першої інстанції не врахував, викладений у наведених вище судових рішеннях висновок стосовно того, що враховуючи системний аналіз ст.ст. 51, 52, 55, 63 Закону № 2262, наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії». Питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії". На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління ПФУ в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 пенсії не у повному обсязі та про зобов`язання відповідача виплатити позивачу недоплачену частину пенсії єдиною сумою, з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 року, із нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року, підлягають задоволенню. З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відмову у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу недоплачену частину пенсії єдиною сумою, з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 року. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що рішення суду у цій справі має виконуватись з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», оскільки застосування положень наведеної постанови не є предметом розгляду у цій справі. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не ґрунтується на приписах законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі. За змістом п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 09.12.1994 р., ст. 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а тому судове рішення підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з прийняттям постанови про задоволення позову в цій частині. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 по справі № 520/497/20 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії скасувати та прийняти у цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 50 % суми підвищеної пенсії з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року та 75 % суми підвищеної пенсії з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року згідно постанови Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб від 21.02.2018 року №

103. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 єдиною сумою недоплачену частину основного розміру пенсії з 01.01.2018 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.В. Старостін Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова