Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/6099/19

______ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 6 квітня 2020 року м. Чернівці Справа № 727/6099/19 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів Перепелюк І.Б., Половінкіної Н.Ю. секретар Конецька Д.Г. позивач ОСОБА_1 відповідач Державне підприємство «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 січня 2020 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Цуренко В.А. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Позивач просив: - визнати недійсними результати земельних торгів; -скасувати протокол № 1 від 1 серпня 2016 року про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки площею 6,3705 га, кадастровий номер 7321083600:01:001:0327, за цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, яка знаходиться в територіальних межах Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області за межами населеного пункту. Позов мотивував тим, що 1 серпня 2016 року згідно протоколу № 1 відбулися земельні торги у формі аукціону, в яких організатором виступила Чернівецька обласна державна адміністрація, а виконавцем торгів було Державне підприємство Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». На вказаних торгах позивач виборов право оренди земельної ділянки, площею 6,3705га, кадастровий номер 7321083600:01:001:0327, за цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, яка знаходиться в територіальних межах Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області за межами населеного пункту. 3 квітня 2017 року між Глибоцькою районною державною адміністрацією та ним був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 49 років. Вважав, що проведення зазначених земельних торгів відбулося з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Відповідач безпідставно поклав на нього, як на переможця аукціону, обов`язок виготовити паспорт водного об`єкту, укласти договори спільного використання гідроспоруди та спільного використання ставка з іншими землекористувачами земельних ділянок, на яких розміщений водний об`єкт. Окрім того, відповідач поклав на позивача зобов`язання щодо оплати витрат на підготовку лота, організацію та проведення земельних торгів, однак в різних розділах протоколу прописав різний порядок проведення платежів, чим завів позивача в оману. Також відповідач, як виконавець земельних торгів, не отримав від організатора торгів і не опублікував текст договору, що пропонувався укласти на торгах, без визначення ціни та зазначення особи покупця (орендаря). Під час підготовки земельних торгів організатор не надав виконавцю необхідний перелік документів на земельну ділянку водного фонду для продажу права оренди, а виконавець торгів з цієї причини не відмовився від проведення торгів. Також відповідач порушив вимоги законодавства щодо встановлення результатів торгів. Договір оренди землі із позивачем було укладено лише 3 квітня 2017 року, тобто через 7 місяців після проведення земельних торгів. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 січня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не залучив до участі у справі в якості відповідача організатора аукціону Чернівецьку обласну державну адміністрацію. Позивач отримав всю необхідну інформацію про лот, умови аукціону та вимоги до учасника і переможця. Також позивач мав змогу відмовитись від підписання протоколу або договору оренди навіть після перемоги, проте таким правом не скористався. Обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки скасування протоколу проведення земельних торгів № 1 від 01 серпня 2016 року не поновить прав позивача, оскільки ОСОБА_1 не заявив вимогу при визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 3 квітня 2017 року. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не взяв до уваги обставини проведення аукціону, який відбувся з істотними порушеннями чинного законодавства. Зокрема, позивач надав доказ про те, що під час підготовки земельних торгів відповідач порушив статтю 51 Водного кодексу України, в якій зазначено, що надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється на наявності паспорта водного об`єкта. Відповідач, як орендодавець, до проведення аукціону не розробив та не надав паспорт водного об`єкту, а навпаки безпідставно поклав такий обов`язок на позивача. Окрім того, відповідач поклав на позивача зобов`язання щодо оплати витрат на підготовку лота, організацію та проведення земельних торгів, але в різних розділах протоколу прописав різний порядок проведення платежів, чим завів позивача в оману. Також відповідач, як виконавець земельних торгів, не отримав від організатора торгів і не опублікував текст договору, що пропонувався укласти на торгах, без визначення ціни та зазначення особи покупця (орендаря). Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Встановлено, що 01 серпня 2016 року згідно протоколу №1 відбулися земельні торги у формі аукціону, в яких організатором виступила Чернівецька обласна державна адміністрація, а виконавцем торгів було Державне підприємство «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»(а.с.10-11). Переможцем аукціону став ОСОБА_1 , який виборов право оренди земельної ділянки площею 6,3705га, кадастровий номер 7321083600:01:001:0327, за цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, яка знаходиться в територіальних межах Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області за межами населеного пункту. За наслідками проведеного аукціону голова Чернівецької обласної державної адміністрації видав розпорядження № 5-р від 10 січня 2017 року про передачу позивачу в оренду вищевказаної земельної ділянки водного фонду державної власності (ставок) з дорученням Глибоцькій районній державній адміністрації укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки (а.с. 12). 03 квітня 2017 року між Глибоцькою районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років (а.с. 13). 09 грудня 2019 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області постановлено ухвалу про залучення до участі у справі в якості третьої особи Чернівецьку обласну адміністрацію (а.с.106-107). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів. Правовідносини щодо продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах урегульовано у главі 21 Земельного кодексу України. Згідно з частиною 1 статті 134 цього Кодексу земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до частин 1- 3 статті 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу. Організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів. Виконавцем земельних торгів є суб`єкт господарювання, який уклав з організатором земельних торгів договір про їх проведення. Учасником земельних торгів є фізична або юридична особа, яка подала виконавцю земельних торгів документи, зазначені в частині 7 статті 137 цього Кодексу, сплатила реєстраційний та гарантійний внески, зареєстрована у книзі реєстрації учасників земельних торгів і відповідно до закону може набувати право власності чи користування земельною ділянкою, яка виставляється на земельні торги. Відповідно до частини 5 статті 135 ЗК України земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та їх виконавцем. Фінансування організації та проведення земельних торгів здійснюється організатором земельних торгів або їх виконавцем відповідно до договору, укладеного між ними, у тому числі за рахунок реєстраційних внесків учасників земельних торгів. За змістом статті 138 Земельного кодексу України земельні торги за лотом вважаються такими, що відбулися, після укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК Українивизначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в повній мірі вказаним вимогам закону не відповідає. Cуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини 1 та 3 статті 13 ЦПК України). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) інших учасників справи, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (пункти 2 і 3 частини 2 статті 175 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина 2 статті 48 ЦПК України). Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Отже, наведеними нормами процесуального закону визначено, що вирішення питання щодо заміни належного відповідача, залучення до участі у справі співвідповідача здійснюється лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті. Згідно зі статтею 175 ЦПК України позивач формулює позовні вимоги і зобов`язаний зазначити належний склад відповідачів у позові, а суд згідно вимог пункту 4 частини другої статті 197 ЦПК України - уточнити склад осіб, які беруть участь у справі. Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин, суд відмовляє у задоволенні позову. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц. Предметом позову у цій справі є визнання недійсними електронних торгів та скасування протоколу № 1 від 1 серпня 2016 року про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки площею 6,3705 га, кадастровий номер 7321083600:01:001:0327, за цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, яка знаходиться в територіальних межах Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області за межами населеного пункту. Згідно статті 137 ЗК України у процесі проведення торгів виконавець веде протокол, у якому зазначаються номер лота, стартова ціна та ціна продажу лота, відомості про переможця, номери рахунків, на які переможець повинен внести кошти за придбаний лот. У разі потреби до протоколу може вноситися й інша інформація. Протокол підписується переможцем, ліцитатором та організатором земельних торгів або його представником негайно після закінчення торгів за лотом у двох примірниках. Виходячи з наведеного, сторонами земельних торгів є організатор електронних торгів, виконавець, а також переможець електронних торгів. Звертаючись із вказаним позовом, ОСОБА_1 пред`явив позов лише до однієї із сторін електронних торгів виконавця Державного підприємства «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Організатор конкурсу Чернівецька обласна адміністрація була залучена позивачем до участі у справі як третя особа, а не в якості відповідача. У справі про визнання недійсними земельних торгів, в якості відповідачів мають залучатися організатор та виконавець торгів. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 05 червня 2018 року у справі №910/856/17. Оскільки позивач не заявив клопотання про залучення Чернівецької обласної адміністрації до участі у справі в якості співвідповідача, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові з цих підстав. У силу наданих процесуальним законом повноважень апеляційний суд позбавлений можливості на стадії перегляду справи в апеляційному порядку вирішувати питання щодо залучення до участі у справі співвідповідачів, оскільки по суті справа вирішується судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення в межах, встановлених статтею 367 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції). Щодо ефективності способу захисту прав позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до правил статей 2, 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У §145 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) суд зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом. У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Такі правові позиції Верховний Суд виклав в постановах від 22 травня 2019 року у справі №310/7353/13-ц та від 17 березня 2020 року у справі 274/4841/17. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Установивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 не спрямовані на захист права позивача та не можуть бути самостійним предметом розгляду у суді, оскільки залишається чинним договір оренди землі від 3 квітня 2017 року, укладений за результатами проведення оскаржуваних електронних торгів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його прав. За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 і з цих підстав. Однак, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції помилково зробив висновки щодо встановлених обставин у справі та обгрунтованості позову. Зокрема, суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про те, що позивач отримав всю необхідну інформацію про лот, умови аукціону та вимоги до учасника і переможця, завчасно подав документи на реєстрацію у земельних торгах, отримав матеріали по лоту з метою ознайомлення та вивчення, оплатив необхідні гарантійний і реєстраційний внески та мав змогу відмовитись від підписання протоколу або договору оренди навіть після перемоги, проте таким правом не скористався. Суд першої інстанції не вправі робити висновок щодо обґрунтованості та доведеності позову, оскільки відповідний аналіз позовних вимог має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду щодо застосування належного способу захисту та залучення до участі у справі всіх належних відповідачів. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, який викладений в постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17. Враховуючи вищенаведене, суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції не врахував, що відповідач безпідставно зобов`язав позивача розробити паспорт водного об`єкту, оплатити витрати на підготовку лота, організацію та проведення земельних торгів, неотримання позивачем від організатора торгів і не опублікування тексту договору, який пропонувався укласти на торгах без визначення ціни та зазначення особи покупця (орендаря). Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушення норм матеріального та процесуального права, а тому його слід змінити у мотивувальній частині, виклавши його в редакції цієї постанови. Керуючись статтями 367,368,374,376,381,382 ЦПКУкраїни,суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 січня 2020 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 6 квітня 2020 року Головуючий О.О. Одинак Судді: І.Б. Перепелюк Н.Ю. Половінкіна