Постанова 4803 № 204/7217/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/765/20 Справа № 204/7217/18 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2020 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2018 року АТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 26.12.2015 року у розмірі 11 895 грн. 72 коп. та судові витрати (а.с. 1-2). В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 26.12.2015 року між сторонами укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт, згідно з умовами якої відповідач отримав кредит у розмірі 5 923,84 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості. Проте, взяті на себе зобов`язання щодо погашення суми отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами відповідачем не виконано, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 30.08.2018 року становить 11 895,72 грн. та складається із заборгованості за кредитом в сумі 4 902,20 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 1 287,58 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 5 490,24 грн., штрафу (відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди) в сумі 215,70 грн. Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 червня 2019 року у задоволені заявлених позовних вимог відмовлено в повному обсязі (а.с. 51-54). Не погоджуючись з вказаним рішенням АТ КБ "Приватбанк", подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким заявлені позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с. 60-64/. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" не скористався. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 червня 2019 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ "Приватбанк" підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Встановлено, що на підтвердження позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" надано копію анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, серію та номер паспорта, адресу проживання та реєстрації, номери засобів зв`язку тощо. (а.с. 4). Разом з цим, надана анкета-заява не містить будь-яких відміток про обрання позичальником конкретної послуги, відсутня будь-яка інформація щодо визначення розміру кредитного ліміту. Крім того, дана анкета-заява не містить підпису позичальника та дати підписання, тобто суд позбавлений можливості встановити чи погоджувався позичальник зі встановленими банком умовами кредитування, оскільки в анкеті-заяві відсутня будь-яка інформація щодо умов кредитування. Таким чином, суд позбавлений можливості встановити обставини щодо отримання платіжної картки особисто позичальником разом з встановленим ПІНкодом для можливості використовувати кредитний ліміт. Долучені до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256 (а.с. 6-20), якими передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов`язки сторін договору надання банківських послуг, - відповідачем не підписані. Крім того, анкета-заява також не містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем. Разом з тим, позивачем надано копію генеральної угоди, укладеної 15 лютого 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" (перейменовано на АТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_1 , про реструктуризацію заборгованості з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору № SAMDN50000044086973 від 18.04.2011 року. Пунктом 1.1.1 генеральної угоди від 15 лютого 2013 року, сторони погодили зменшити розмір заборгованості, яка утворилась в період з дати надання кредиту, а саме: відсотки на 406,86 грн., комісію на 0,0 грн., пеню на 0,0 грн., штраф на 0,0 грн. Згідно п. 1.1.3 зазначеної вище генеральної угоди, дата остаточного погашення заборгованості за договором 28.02.2014 року. Відповідно до п. 2.1 генеральної угоди від 15 лютого 2013 року банк надає позичальнику терміновий кредит в сумі 6 025,85 грн. на строк 12 місяців з 15.02.2013 року по 28.02.2014 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в сумі 6 025,85 грн., в обмін на зобов`язання позичальника повернути кредит, сплатити відсотки в розмірі 0,833% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту в зазначені в Заяві, Умовах і правилах строки. Погашення заборгованості проводиться в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 530,15 грн. для погашення заборгованості по кредиту, яка складається із заборгованості по кредиту, відсотках, а також інших витрат у відповідності до Умов та Правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 28.02.2014 року. За пунктом 2.2. генеральної угоди від 15 лютого 2013 року при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій Генеральній угоді, Умовах та правилах більш ніж на 31 день, по зобов`язанням, строк яких не настав, сторони погодили, що строк повернення кредиту рахується 32-ий день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 406,86 гривень. Пунктом 2.3 генеральної угоди від 15 лютого 2013 року встановлено, що для надання послуг, банк видає позичальнику платіжну карту згідно п. 2.1 генеральної угоди. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з повернення кредитних коштів за кредитним договором, станом на 30.08.2018 року становить 11 895,72 грн. та складається із заборгованості за кредитом в сумі 4 902,20 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 1 287,58 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 5 490,24 грн., штрафу (відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди) в сумі 215,70 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши факт укладення між сторонами кредитного договору (генеральної угоди) від 15.02.2013 року, укладеної між ПАТ КБ "ПриватБанк" (перейменовано на АТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_1 про реструктуризацію заборгованості по кредитному договору; приймаючи до уваги погодження Розділом 2 усіх істотних умов договору, в тому числі, суму кредиту - 6 025,85 грн., строк 12 місяців з 15.02.2013 року по 28.02.2014 року; сплату відсотків в розмірі 0,833% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту та розміру штрафу, - колегія приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 902,20 грн., а також штрафу у розмірі 215,70 грн. В частині стягнення заборгованості за відсотками позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 12 місяців - до 28 лютого 2014 року включно. Відтак, у межах строку кредитування до 28 лютого 2014 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами у період з 1 по 25 число кожного місяця. Починаючи з 01 березня 2014 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. Як видно з розрахунку заборгованості (а.с. 3) розмір відсотків розрахований за період з 26.12.2015 року по 30.08.2018 року, тобто після закінчення строку договору 28.02.2014 року, таким чином колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків у розмірі 1 287,58 грн., оскільки вона нараховані після закінчення строку дії договору, який був обумовлений сторонами, однак позивач не мав права їх нараховувати. В частині стягнення пені та комісії позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки Генеральна угода не містить відомостей про встановлення відповідальності відповідача у вигляді пені за порушення зобов`язання, а також відомостей про сплату комісії. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, не надав належної оцінки представленим у справі доказам, а тому заочне рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 червня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 376 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат, сплачених при подачі позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно до суми задоволених позовних вимог в розмірі 1895,03 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - задовольнити частково. Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 червня 2019 року - скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 15.02.2013 року у розмірі 5 117,90 грн, з яких: 4 902,20 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 215,70 грн. - штраф. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" судові витрати у розмірі 1 895,03 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко О.М. Макаров