Постанова Київський апеляційний суд № 753/19846/18

Головуючий у І інстанції Даниленко В.В. Провадження № 22-ц/824/3927/2020 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 07 квітня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Іванової І.В., Мельника Я.С., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У жовтні2018року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з неї заборгованість за договором в розмірі 190 965 грн. 03 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 20 389 грн. 67 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 2 866 грн. 08 коп.,заборгованості за пенею в розмірі 158 139 грн. 52 коп., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 9 069 грн. 76 коп., та понесені по справі судові витрати, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, в зв`язку із чим 29.03.2011 року підписала Заяву №б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.3.3Умов та Правил надання банківських послуг, тобто відповідач підтвердиласвою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між неюта банком договір, що підтверджується їїпідписом у заяві. Позивач свої зобов`язання виконав належним чином, натомість відповідач ОСОБА_1 не надавалабанку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість в розмірі 190 965 грн. 03 коп., яку і просив стягнути позивач з відповідача на свою користь. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня2019року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 190 965 грн. 03 коп. та судові витрати в сумі 2 864 грн. 48 коп., а всього 193 829 грн. 51 коп. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачподала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову взадоволенні позову. Обгрунтовуючи скаргу, відповідач, зокрема, посилалась на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, а також просила застосувати до вимог позивача позовну давність. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі (190 965 грн. 03 коп.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, в зв`язку із чим 29.03.2011 року підписала Заяву №б/н (а.с.11) та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.12), згідно яких отримала кредит у розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http:/privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується її підписом у заяві. Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком. Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг відповідач зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п. 2.1.1.5.6. Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов`язаний у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту, оплати винагороди банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору. Овердрафт - короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його Рахунку в розмірі ліміту кредитування (п. 1.1.1.52 Договору). Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку", що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, відповідно п. 2.1.1.12.6 Договору. З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що відповідач не виконуваланалежним чином свої зобов`язання за договором, в зв`язку із чим за нимвиникла заборгованість в розмірі 190 965 грн. 03 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 20 389 грн. 67 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 2 866 грн. 08 коп.,заборгованості за пенею в розмірі 158 139 грн. 52 коп., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 9 069 грн. 76 коп. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Підписавши 29 березня 2011 року Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ОСОБА_1 приєдналася до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, факт чого нею спростований не був; відповідач ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення та погодилася з його умовами, при цьому доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідач суду не надала. Більш того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач поповнювала картку власними коштами та сплачувала кредит до травня 2017 року, що підтверджується розрахунком заборгованості, наявним у матеріалах справи (а.с.4-10). Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Саме такий договір був укладений і виконувався сторонами, що підтверджується розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувалась карткою і до травня 2017 року вносила кошти на погашення кредиту та відсотків за користування ним. Вимог про визнання цього договору недійсним в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав, ОСОБА_1 не заявляла, в зв`язку із чим, виходячи з презумпції правомірності правочину, задекларованої у ст. 204 ЦК України, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про доведеність факту існування між сторонами договірних відносин, які виникли на підставі укладеного між ними 29 березня 2011 року договору приєднання. Згідно із ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відсутність підпису відповідача на Умовах та Правилах не свідчить про те, що вона не була ознайомлена з істотними умовами договору, оскільки відповідач разом з Анкетою-заявою підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій сторони, зокрема, погодили базову відсоткову ставку, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафи за порушення строків платежів (а.с.12). Дана довідка є невід`ємною частиною договору та підтверджує факт ознайомлення ОСОБА_1 з розміром процентів за користування грошовими коштами, а також можливістю нарахування їй пені та штрафів за порушення строків повернення кредиту. Таким чином, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в Анкеті-заяві Позичальника, Довідці про умови кредитування, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та тарифах. Тобто, між Банком та Позичальником укладено договір у письмовій формі, укладення якогов такій формі чинному законодавству не суперечить. Згідно із визначенням, яке міститься в ст.633 ЦК України, договори, які укладаються Банком з фізичними особами, є публічними. Також частинами 2 та 3 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів. Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за договоромзаборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачемсвоїх обов`язків по сплаті кредиту, обґрунтованимє висновок суду першої інстанції про задоволеннявимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в розмірі 20 389 грн. 67 коп.,заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 2 866 грн. 08 коп. та штрафів: фіксована частина - 500 грн., процентна складова - 9 069 грн. 76 коп., можливість нарахування яких передбачена умовами укладеного між сторонами дійсного договору. Разом з тим, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, допустив помилку, задовольнивши вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 158 139 грн. 52 коп., виходячи з наступного. Зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що за порушення строків погашення заборгованості за один і той самий період позивачем відповідачу нараховано як пеню, так і штрафи, стягнуті судом, наслідком чого стало подвійне притягнення відповідача до одного і того ж виду відповідальності. Так, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Відповідна правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові №6-2003цс15 від 23 жовтня 2015 року. Таким чином, зважаючи на те, що суд першої інстанції при стягненні з відповідача на користь позивача пені допустив неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду в частині розміру стягнутої заборгованості підлягає зміні з урахуванням наведеного вище. Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року, висловлений у справі № 342/180/17, на який в якості підстави для скасування рішення посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі, не підлягає до застосування в справі, що переглядається, оскільки в ній розмір процентів, штрафів та інших складових кредиту був погоджений сторонами шляхом підписання ними окремого документу - Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.12). В даній Довідці чітко визначено складові кредиту та їх розмір, з якими ОСОБА_1 погодилась, поставивши в ній свій особистий підпис, факт чого нею не спростований. Натомість у справі № 342/180/17, в якій було сформульовано Великою Палатою Верховного Суду відповідний правовий висновок, такої Довідки не було, а відповідачем було підписано лише Анкету-заяву, в якій не були визначені складові кредиту та їх розмір. Таким чином, справа № 342/180/17, в якій Великою Палатою Верховного Суду 03.07.2019 року було висловлено правовий висновок, ґрунтувалась на фактичних обставинах, відмінних від обставин у даній справі, тому застосуванню до спірних правовідносин цей висновок не підлягає. Необгрунтованими є і доводи скарги про пропуск позивачем позовної давності, оскільки з матеріалів справи вбачається, що востаннє ОСОБА_1 внесла суму на погашення заборгованості у травні 2017 року, що підтверджується розрахунком заборгованості, наявним у матеріалах справи (а.с.4-10), і саме з цього моменту розпочався перебіг позовної давності для позивача. З позовною заявою про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду у жовтні 2018 року (а.с.1), не пропустивши, таким чином, визначений законом (ст. 257 ЦК України) трирічний строк позовної давності. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки рішення в частині стягнення пені ухвалене судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення суду в частині розміру заборгованості підлягає зміні із зазначенням у ньому про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 32 825 грн. 51 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 20 389 грн. 67 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 2 866 грн. 08 коп., та штрафів: фіксована частина - 500 грн., процентна складова - 9 069 грн. 76 коп. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2019 року змінити в частині розміру заборгованості і розміру судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором у розмірі 32 825 грн. 51 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 20 389 грн. 67 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 2 866 грн. 08 коп. та штрафів: фіксована частина - 500 грн., процентна складова - 9 069 грн. 76 коп., а також судовий збір у розмірі 716 грн. 12 коп. В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий : Судді: