Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 428/13708/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2020 року справа №428/13708/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Постельги Ірини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 лютого 2020 року у справі №428/13708/19 (головуючий І інстанції Кордюкова Ж.І.) за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського 1-ї роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Мірчишевича Властилія Ігоровича, Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Луганскій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: скасувати постанову поліцейського 1-ї роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Мірчишевича Властилія Ігоровича про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення серії ДП18 №678292 від 23.11.2019; закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення за п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що виконав вимоги п. 22.1 та п. 22.2 ПДР України, перевірив умови розташування вантажу та контролював стан його перевезення під час руху. Поліцейським не підтверджено доказами відсутність контролю водія за станом перевезення вантажу та випадки падіння, волочіння тощо. Поліцейський в порушення вимог КУпАП не склав протокол про адміністративне правопорушення. При винесенні постанови було грубо порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП. Відповідачем не надано будь-яких фактичних матеріалів, які б поза розумним сумнівом доводили, що позивач дійсно порушив Правила дорожнього руху. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки ухвала Сєвєродонецького міського суду Луганської області про відкриття провадження не була вручена позивачу та повернута з відміткою «інші причини що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення». Суд першої інстанції допустив істотне порушення норм процесуального права, що унеможливило реалізацію наданих позивачу процесуальних права та виконання процесуальних обов`язків, порушив принцип змагальності, рівності сторін судового процесу та доступ до суду. Суд дійшов помилкових висновків про відсутність порушень з боку відповідача, який обмежив процесуальні права ОСОБА_1 , в тому числі право на використання юридичної допомоги. Відповідач безпідставно відхилив клопотання позивача про перенесення розгляду справи, через неможливість забезпечення прибуття адвоката. Позивач був позбавлений можливості ознайомитися з відеозаписом інкримінованого правопорушення , оскільки такий запис не направлявся позивачу разом з постановою та не досліджувався в присутності позивача під час судового розгляду. Судом першої інстанції порушено порядок прийняття до розгляду доказів, оскільки відповідачем не подавалось клопотання про долучення доказів, матеріали справи не містять підтвердження надходження відеозаписів через канцелярію суду. При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення порушено принцип правової визначеності, оскільки не вказано порушений нормативний акт, регламентуючий умови закріплення мінвати при її перевезенні в тюках. Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановила наступне. Фактичні обставини справи. 23.11.2019 року відповідачем прийнято постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 20.11.2019 року в м. Сєвєродонецьку по вул. Богдана Ліщини, керуючи транспортним засобом MERSEDES bch-316, номерний знак НОМЕР_1 , перевозив вантаж, який був закріплений неналежним чином, що могло призвести до падіння, волочіння, чим порушив п. 22.2. ПДР України. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведена наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, постанова відповідачем складена відповідно вимог чинного законодавства, з огляду на що, відсутні підстави для її скасування. Оцінка суду. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно п. 3, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Нормами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Згідно ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, уповноваженими працівниками підрозділів патрульної служби Національної поліції надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу. Згідно зі статтею 14 Закону України від 30 червня 1993 року N 3353-XII «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 22.2. ПДР України водій перед початком руху зобов`язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху. Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В оскаржувані постанові відповідача зазначено, що до неї додається відео з боді-камери ВВ-00008, ВВ-00028, отже наданий відеозапис є належним та допустимим доказом, в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України. На вказаному відеозаписі зафіксовано рух автомобіля MERSEDES bch-316, під керуванням ОСОБА_1 , з причіпом , на якому розташований вантаж (тюки мінеральної вати), який взагалі не закріплений жодним чином та хитається під час руху автомобіля. Зазначене свідчить про порушення позивачем п. 22.2. ПДР України, а саме водій перед початком руху не виконав обов`язок щодо перевірки надійності розташування і кріплення вантажу, оскільки як встановлено з відеозапису багаж не був закріплений на причіпі взагалі, що в свою чергу не заперечувалось позивачем під час спілкування з інспектором поліції. Таким чином, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо належних та допустимих доказів, які підтверджують скоєння позивачем порушення п. 22.2. ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП. З відеозапису також встановлено, що відповідачем було роз`яснено позивачу його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Відеозапис також свідчить, що позивач заявив клопотання про перенесення розгляду справи з метою отримання юридичної допомоги. Вказане клопотання було відповідачем задоволено та визначено час для розгляду справи з метою надання юридичної допомоги позивачу. Разом з тим, позивач заявив нове клопотання про перенесення розгляду справи, зазначивши, що у визначений відповідачем час йому та його захиснику буде не зручно з`явитися для розгляду справи. Вказане клопотання було відхилено відповідачем через необґрунтованість. Посилання позивача про позбавлення його прав на юридичну допомогу, перенесення розгляду справи, не ознайомлення з матеріалами справи, судом не приймаються до уваги, оскільки останнього було ознайомлено усно та письмово, що підтверджується відеозаписом, про перенесення його справи на 23.11.2019, надано повідомлення про запрошення до поліції. В свою чергу, позивач та його представник не з`явились у вказаний час, не надавши при цьому жодних доказів неможливості прибуття на розгляд справи. Вищевказане спростовує посилання апелянта про порушення відповідачем вимог ст. 268 КУпАП, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачу забезпечено реалізацію його права на ознайомлення з матеріалами справи, дачу пояснень, надання доказів, заявлення клопотань, а також на користування юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, шляхом часткового задоволення клопотання позивача про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення. Однак, як встановлено в ході розгляду справи, позивач своїми правами не скористався та у вказаний відповідачем час не прибув. Також не приймається посилання апелянта, що судом першої інстанції порушено порядок прийняття до розгляду доказів а саме відеозапису з місця події, оскільки в постанові зазначено технічні пристрої, на які велася відеофіксація, та містить запис про те, що до неї додається відео. Згідно матеріалів справи, диск з відеофіксацією правопорушення надійшов до суду першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву. Згідно з ст.ст. 72,73,74 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалення судового рішення. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. На підставі наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для не прийняття до уваги наданого відеозапису, на якому зафіксовано здійснення позивачем адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Матеріали справи свідчать, що конверт, яким судом першої інстанції було надіслано на адресу позивачу ухвалу про відкриття провадження, було повернуто до суду з відміткою «за закінчення встановленого строку зберігання» та «інші причини що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення», з огляду на що суд не приймає посилання апелянта, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено позивача, оскільки за приписами ст. 126 КАС України вважається, що така повістка вручена належним чином. Стосовно решти доводів апеляційної скарги, суд враховує, що оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовні заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Таким чином, зважаючи на докази, які містяться в матеріалах справи, та беручи до уваги встановлені колегією суддів обставини, що мають значення для справи, суд приходить висновку, що в даному випадку позивач дійсно порушив вимоги пункту 22.2. ПДР, а тому, відповідачем правомірно притягнуто позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Постельги Ірини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 лютого 2020 року у справі №428/13708/19 - залишити без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 лютого 2020 року у справі №428/13708/19 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 07 квітня 2020 року та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення виготовлено 07 квітня 2020 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді Е.Г. Казначеєв Л.В. Ястребова