Постанова 4854 № 420/4838/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4838/19 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Департаменту ДАБІ в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго до Департаменту ДАБІ в Одеській області про визнання протиправним та скасування постанови Департаменту ДАБІ в Одеській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 30/1015-05/1-6085 від 26.07.2019, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У серпні 2019 року ПАТ Національна енергетична компанія Укренерго звернулось з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету/підстави позову, просило визнати протиправним та скасувати постанову Департаменту ДАБІ в Одеській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 30/1015-05/1-6085 від 26.07.2019. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем незаконно проведена позапланова перевірка на підставі звернення Генеральної Прокуратури України від 29.05.2019, до того ж не допуску посадової особи Управління на об`єкт будівництва не мало місця, а тому оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що перевірка була проведена у повній відповідності до повноважень органу державного нагляду, передбачених законом та Порядком № 553, мав місце факт не допуску уповноваженою особою позивача посадової особи Управління до перевірки, цей факт було засвідчено відповідним актом, а тому оскаржувана постанова є законною та скасуванню не підлягає. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 18 листопада 2019 року визнав протиправним та скасував постанову Департаменту ДАБІ в Одеській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 30/1015-05/1-6085 від 26.07.2019. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, Департамент ДАБІ в Одеській області подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - у присутності уповноваженої ПАТ "НЕК "Укренерго" особи начальника регіонального центру організації будівництва Південного регіону Потапенка І.В., який діяв на підставі довіреності від 26.12.2018 було складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, від 18.07.2019; - висновок суду першої інстанції, що посадові особи Департаменту фактично не знаходились на об`єкті будівництва в зазначений час для перевірки є припущенням. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що згідно зі статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, на підставі звернення Генеральної прокуратури України від 29.05.2019, направлення для проведення позапланового заходу за № ЯЮПП-2706/5 від 27.06.2019 року, виданого Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції, було здійснено позапланову перевірку щодо дотримання суб`єктом містобудування, замовник - «Південна електроенергетична система «ДП «НЕК УКРЕНЕРГО», генеральний підрядник - ТОВ «Зв`язоктехсервіс», вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил об`єкті: «ЛЕП 110 кВ СЕС («Сонячна-Кілія)» - Кілія та пристанційний вузол (ПС ПО «Сонячна-Кілія») за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, комплекс будівель та споруд №11 (пристанційний вузол «Сонячна-Кілія»), кадастровий номер земельної ділянки 5122310100:01:002:1339. У ході зазначеної перевірки було встановлено порушення, а саме не допущено посадову особу Департаменту до об`єкту будівництва. На підставі виявленого правопорушення, було складено акт про недопущення посадових осіб орган державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємств будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 18.07.2019. 18.07.2019 було видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з вимогою: керівнику ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» або його уповноваженій особі необхідно прибути 02.08.2019 о 11 год. 00 хв. на об`єкт будівництва для забезпечення здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, комплекс будівель та споруд № 11 (пристанційний вузол «Сонячна-Кілія»), кадастровий номер земельної ділянки 5122310100:01:002:1339 та надати необхідні документи. 26.07.2019 головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Грабовською Світланою Володимирівною, розглянувши матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесено постанову № 30/1015-05/1-6085 якою постановив: визнати Державне підприємство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пункту 2 частини 6 статті, 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», накладено штраф у сумі 60 210, 00 грн. Позивач не погоджуючись з даною постановою звернувся до суду з позовною заявою. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів, підтверджуючих фактичний виїзд на об`єкт перевірки та факт не допуску до проведення перевірки. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Державна архітектурно - будівельна інспекція України відповідно до Положення про Державну архітектурно - будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 439/2011, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства. Відповідно до п.6 Положення Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи. На підставі статті 41 Закону України № 3038-VІ Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон України №3038-VІ), державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 533 від 23.05.2011 року (далі - Порядок № 533). Статтею 41 Закон України №3038-VІ, пунктом 6 Порядку №533 визначено, що плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу. Порядок проведення вказаних перевірок регламентований статтею 41 Закону України № 3038-VІ, Порядком № 533, а також Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 887-V (далі Закон України № 887-V), положення якого розповсюджуються на державний архітектурно-будівельний контроль з 17.08.2014, тобто з дня чинності Закону України від 22.07.2014 № 1600- VІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження втручання у діяльність суб`єктів господарювання. Закон України №887-V є основоположним законом у сфері державного нагляду (контрою) та відповідно до його преамбули визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). За правилами частин 4 та 5 статті 2 Закону України № 887-V встановлено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Вказані у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону. Отже, відповідач зобов`язаний забезпечити дотримання вимог статті 3 Закону України № 887-V, яка визначає основні принципи державного нагляду (контролю), якими, зокрема, є: - гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; - об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; - відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); - невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; - презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю). Крім того пунктом 12 Порядку №553 визначено, що посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані: - у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; - дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб`єктами господарювання та фізичними особами; ознайомлювати суб`єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема за допомогою електронного кабінету, у строки, передбачені законодавством; - за письмовим зверненням суб`єкта містобудування надавати консультативну допомогу у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема за допомогою електронного кабінету; - надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку, зокрема електронного кабінету, або вручати особисто під розписку керівнику суб`єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб`єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб`єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об`єкті під час перевірки складається відповідний акт. Зазначена норма передбачає складання такого акту безпосередньо під час відмови допуску до перевірки чи одразу після цього. Допитаний в якості свідка в судовому засіданні 08.11.2019 начальник Регіонального центру організації будівництва Південного регіону Потапенко І.В. пояснив, що акт про не допуск до перевірки складався в приміщенні Управління, крім того, зазначив що в зазначений час для перевірки контролюючий орган повідомив уповноваженого представника, що перевірку він здійснювати не може, оскільки задіяний в іншій перевірці на іншому об`єкті будівництва. У зв`язку з чим позивачем було скасовано відрядження на об`єкт перевірки. Контролюючий орган в телефонному режимі запропонував з`явитись в офіс відповідача: м.Одеса, вул. Канатна,

83. Де відповідач сфотографував довіреність уповноваженого від дирекції підприємства Потапенко І.В. Свідок зазначив, що у цей день факту не допуску до перевірки не мало місця, оскільки фактично інспектор фактично не здійснював виїзд на об`єкт перевірки. За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Важливою для України з точки зору конкретизації положень щодо презумпції невинуватості є правозастосовна практика ЄСПЛ, яка в нашій державі є джерелом права та має вищу, порівняно з національним законодавством, юридичну силу. У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень". В пункті 31 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волошин проти України" (№15853/08) та пункті 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бацаніна проти Росії" (№3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", пункт 74). Принцип презумпції невинуватості є обов`язковим для будь яких суб`єктів владних повноважень (справа «Аллене де Рібемон проти Франції»). Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів, підтверджуючих фактичний виїзд на об`єкт перевірки та факт не допуску до проведення перевірки. Окрім того, посадові особи відповідача під час перевірки з огляду на положення пункту 10 частини 3 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності " мають право здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото-, аудіо- та відеотехники. Натомість, таких доказів, з урахуванням особливостей обставин цієї справи, суб`єкт владних повноважень не надав. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було підстав для складання акту від 18.07.2019, протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 18.07.2019, винесення припису про усунення порушень законодавства від 18.07.2019. Згідно з пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ZWIERZYСSKI v. POLAND", Арр. 34049/96, 19 June 2001 позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності. Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі CASE OF PRESSOS COMPANIA NAVIERA S.A. AND OTHERS v. BELGIUM, App. № 17849/91, 20 November 1995). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар. При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "BEYELER v. ITALY", App. № 33202/96, 5 January 2000). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок Враховуючи, що в ході судового розгляду не доведений факт не допуску до перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 30/1015-05/1-6085 від 26.07.2019 на позивача. Доводи апеляційної скарги. Посилання апелянта, що у присутності уповноваженої ПАТ "НЕК "Укренерго" особи начальника регіонального центру організації будівництва Південного регіону Потапенка І.В., який діяв на підставі довіреності від 26.12.2018 було складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, від 18.07.2019, колегія суддів відхиляє, адже допитаний в якості свідка в судовому засіданні 08.11.2019 начальник Регіонального центру організації будівництва Південного регіону Потапенко І.В. пояснив, що акт про не допуск до перевірки складався в приміщенні Управління, крім того, зазначив що в зазначений час для перевірки контролюючий орган повідомив уповноваженого представника, що перевірку він здійснювати не може, оскільки задіяний в іншій перевірці на іншому об`єкті будівництва. У зв`язку з чим позивачем було скасовано відрядження на об`єкт перевірки. Контролюючий орган в телефонному режимі запропонував з`явитись в офіс відповідача: м.Одеса, вул. Канатна,

83. Де відповідач сфотографував довіреність уповноваженого від дирекції підприємства Потапенко І.В. Свідок зазначив, що у цей день факту не допуску до перевірки не мало місця, оскільки фактично інспектор фактично не здійснював виїзд на об`єкт перевірки. Доводи апелянта, що висновок суду першої інстанції, що посадові особи Департаменту фактично не знаходились на об`єкті будівництва в зазначений час для перевірки є припущенням, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Департаментом не надано належних доказів на підтвердження зворотного. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту ДАБІ в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі № 420/4838/19 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий: О.І. Шляхтицький Суддя: Г.В. Семенюк Суддя: С.Д. Домусчі