Постанова 4805 № 278/3110/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/3110/19 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В. Категорія 3 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Шевчук А.М., Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання Драч Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 278/3110/19 за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Покоєвич Артем Олексійович на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 28 листопада 2019 року, яка постановлена суддею Зубчук І.В. в м. Житомирі встановив: У листопаді 2019 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя 52,732% квартири АДРЕСА_1 , визнати за відповідачем ОСОБА_2 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 73,634% даної квартири, а за позивачем ОСОБА_3 - 26,366% спірної квартири. Також просила визнати земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,1002 га, кадастровий номер 1822085900:01:000:0586, що розташована на території Пісківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, для ведення садівництва, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнавши за кожним із сторін право власності на 50% даної земельної ділянки. Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,1002 га, кадастровий номер 1822085900:01:000:0586, що розташована на території Пісківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, для ведення садівництва. В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що відповідач може вчинити дії щодо відчуження даної нерухомості, що у подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 28 листопада 2019 року з метою забезпечення позову було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,1002 га, кадастровий номер 1822085900:01:000:0586, що розташована на території Пісківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, для ведення садівництва, які належать на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.12.1999 року та державного акту серії ЯЛ №590030 і договору міни від 22.08.2011 року. У поданій апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову щодо накладення арешту на квартиру та земельну ділянку, які належать його довірителю ОСОБА_2 . В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали не перевірив аргументованості заяви щодо застосування заходів забезпечення позову, зазначених заявником, і не дослідив чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову. Крім того, подане позивачем клопотання про забезпечення позову не відповідає п.6 ч.1 ст. 151 ЦПК України через відсутність у ньому пропозиції щодо зустрічного забезпечення. У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просила апеляційну скаргу представника відповідача відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, оскільки суд першої інстанції допустив законне та об`єктивне обмеження відповідача у його праві власності на нерухоме майно, яке останній намагається на даний час відчужити. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Забезпечуючи позов, суд першої інстанції виходив з характеру позовних вимог, співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову вимогам заявника, а також з того, що для вжиття заходів забезпечення позову є наявність достатніх підстав, які дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного. Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, необхідною умовою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду на користь позивача, а до суду з заявою про забезпечення позову можуть звернутися учасники справи між якими існує спір. Під час розгляду справи було встановлено, що між сторонами існує спір щодо вищевказаного нерухомого майна, оскільки позивач вважає, що вартість даної квартири за рахунок проведених сторонами у період шлюбу поліпшень суттєво збільшилась, що з урахування положень ст.ст.60, 62 СК України є підставою для визнання 52,732 частини квартири спільною сумісною власністю подружжя, як і набутої в період шлюбу земельної ділянки та визнання за кожним із сторін права власності на частину нерухомого майна. Тому, невжиття заходів забезпечення позову, у випадку відчуження відповідачем спірного майна, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Враховуючи, що предметом спору є визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, вид забезпечення позову, який просила застосувати ОСОБА_1 як накладення арешту на квартиру і земельну ділянку є співмірними із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст.ст.149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про накладення арешту на майно. Відтак висновок суду першої інстанції про те, що не забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду є вірним. При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обмежується лише можливість розпорядитися ним, що також спростовує доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом зустрічного забезпечення. Таким чином, стороною позивача наведені як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, враховано співмірність заходу забезпечення позову заявленим вимогам, а тому висновок суду про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту відповідає вимогам закону. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Покоєвич Артем Олексійович залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 28 листопада 2019 року- без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: