Постанова Дніпровський апеляційний суд № 174/16/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2439/20 Справа № 174/16/19 Суддя у 1-й інстанції - Борцова А. А. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Варенко О.П., суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 травня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У січні 2019 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що відповідач підписав заяву б/н від 14.07.2015 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис у заяві. Відповідно до п. 2.1.1.5.5, 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 договору, а у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку, та сплатити штрафи при порушенні строків платежів по кожному з грошових зобов`язань. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 18.11.2018 року має заборгованість у розмірі 18 798,55 грн, яка складається з наступного: 2 172,75 грн - тіло кредиту; 528,24 грн - відсотки за користування кредитом; 14 726,20 грн - пеня; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 871,36 грн - штраф (процентна складова). На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати в розмірі 1 762,00 грн. Заочним рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи Банку не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Посилався на те, що позивачем надані належні та допустимі докази по справі, в наданому розрахунку заборгованості вказані суми процентів, пені, штрафів відповідно до умов Кредитного договору. Відповідач своїм підписом в заяві підтвердив ознайомлення та згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг. Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим положеннями ст.360 ЦПК України, не скористався. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору та досягнення згоди з усіх істотних умов договору, позивачем до суду надано складену та підписану Погребняком В.М. анкету-заяву від 14.07.2015 року про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Згідно інформації, викладеної у вказаній заяві, ОСОБА_1 підтвердив, що він погоджується із тим, що ця анкета-заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відомостей про намір відповідача отримати у ПриватБанку кредит, його розмір, а також відомостей про отримання кредитної картки та кредитних коштів, вказана анкета-заява не містить. На підставі вказаних анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та самих Умов і правил надання банківських послуг, позивач нарахував відповідачу заборгованість станом на 18.11.2018 року у розмірі 18 798,55 грн, з яких: 2 172,75 грн - тіло кредиту; 528,24 грн - відсотки за користування кредитом; 14 726,20 грн - пеня; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 871,36 грн - штраф (процентна складова). Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Між тим, в анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні відомості про обрання позичальником певного виду кредитної послуги, отримання позичальником кредитної картки та коштів у розмірі 2 000 грн. Умови та правила про надання банківських послуг у ПриватБанку, що долучені позивачем до позовної заяви, не містять відомостей про дату їх прийняття та затвердження, а також підпису відповідача про те, що саме з ними останній був ознайомлений під час укладення кредитного договору. Розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 18 798,55 грн, що наданий банком до суду на підтвердження своїх вимог, не може бути єдиним та безумовним доказом розміру наявної заборгованості за кредитним договором, оскільки відомості, зазначені в розрахунку є незрозумілими, зазначення складових у відповідних графах не співпадає з сумами та назвами складових заборгованості, вказаних в підсумковій частині розрахунків після таблиці, що унеможливлює визначення як складових цієї заборгованості, часу її утворення, так і її загального розміру. Довідка про отримання ОСОБА_1 кредитних карток НОМЕР_1 з терміном дії 09/18 та НОМЕР_2 з терміном дії до 05/18 та виписка по картці не є належними доказами, оскільки не містять інформації стосовно якого саме кредитного договору вони діють. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що ним надані належні та допустимі докази по справі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з анкети-заяви вбачається, що вона не міститься жодної інформації з проводу обрання позичальником певного виду кредитної послуги, встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Звертаючись з позовними вимогами, банк у своїй заяві зазначив про отримання позичальником кредиту у розмірі 2 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, однак дані обставини не підтвердженні належними та допустимими доказами, оскільки розмір кредитного ліміту зазначено лише в тексті позовної заяви, тоді як в кредитному договорі, наданому банком, така інформація відсутня. Також в анкеті-заяві відсутня інформації про погодження сторонами умов щодо визначення базової процентної ставки за кредитом, розміру та порядку нарахування пені та штрафів. Посилання позивача на копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», як належний доказ погодження сторонами умов договору щодо розміру процентної ставки, пені, штрафів, не можуть бути прийняті у якості належного доказу у розумінні ст.77 ЦПК України, оскільки Витяг з Тарифів не підписаний відповідачем, окрім того, він містить перелік тарифних планів декількох видів кредитних карток, а який саме вид послуги та вид кредитної картки обрав відповідач позивачем не доведено. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не є підставою для визнання неукладеним кредитного договору, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зокрема, заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту та обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що заборгованість за кредитним договором відповідача перед банком підтверджується наданим розрахунком заборгованості, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки розрахунок заборгованості за кредитом не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Позивач не надав оригінали первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, які б підтверджували розрахунки позивача, що також узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року № 61-5191св18. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що зобов`язання відповідача перед банком підтверджується розрахунком заборгованості, а у тому разі коли суд не погоджується з наданим розрахунком, він має здійснити власний розрахунок, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки враховуючи те, що за матеріалами справи неможливо встановити розмір кредитного ліміту встановленого на картку суд позбавлений можливості визначити розмір заборгованості за договором, оскільки його розрахунок виходить безпосередньо з розміру наданого банком кредиту. Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Заочне рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 травня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів згідно ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова