Постанова 4855 № 705/2536/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 705/2536/19 Суддя (судді) першої інстанції: Годік Л.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради про визнання нечинними та скасування наказів,- ВСТАНОВИЛА: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради, в якому просив суд: - визнати нечинним та скасувати наказ в.о. начальника № 441 від 22 грудня 2018 року відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 24 травня 2017 року Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої 24 травня 2017 року за вх. № 290, реєстрація № ЧК0821711440331; - визнати нечинним та скасувати наказ в.о. начальника № 442 від 22 грудня 2018 року відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради про скасування Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками "СС1" від 25 травня 2018 року, зареєстрована в Відділі архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради 1 червня 2018 року № ЧК141181521256. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів чинного законодавства декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт можуть бути скасовані відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зокрема у разі скасування містобудівних умов та обмежень. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації відбулося за відсутності правових підстав.. Наголошує, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 580/1654/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, визнано протиправним та скасовано рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, яке було підставою для прийняття оскаржуваних наказів. У відзиві на апеляційну скаргу відділ державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, згідно повідомлення № 1023-4-1.14/1426 від 18 грудня 2018 року Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області, відповідно до наказу Держархбудінспекції від 13 грудня 2018 року № 1590, проведено позапланову перевірку щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження Відділом архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської Ради містобудівної діяльності, а саме: перевірка виконання вимог припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 22 жовтня 2018 року № 27, було виявлено порушення вимог містобудівного законодавства України та невиконання вимог припису від 22 жовтня 2018 року № 27, на підставі чого було складено відповідні матеріали і винесено рішення № 1811 від 18 грудня 2018 року щодо скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 24 квітня 2017 року № 405 «Реконструкція виробничої будівлі; АДРЕСА_1», замовник ОСОБА_1 , як таких, що суперечать вимогам чинного законодавства. Згідно наказу № 441 від 22 грудня 2018 року відділу державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт»: скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 24 травня 2017 року реєстраційний № ЧК082171440331 на об`єкт: «Реконструкція виробничої будівлі по АДРЕСА_1 (І, ІІ черги будівництва)», замовник - ОСОБА_1 . Згідно наказу № 442 від 22 грудня 2018 року відділу державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради «Про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта»: скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 01 червня 2018 року реєстраційний № ЧК141181521256 на об`єкт: «Реконструкція виробничої будівлі по АДРЕСА_2 . (І черга будівництва)», замовник - ОСОБА_1 . На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відділ державногоархітекторно-будівельного контролю Уманської міської ради діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову. З таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне. Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 9 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі - Закон № 687-XIV) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (закон № 3038). Згідно з положеннями частини першої статті 41-1 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Частиною другою статті 41-1 Закону №3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з положеннями частини третьої статті 41-1 Закону №3038-VI з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів. Відповідно до частини четвертої статті 41-1 Закону №3038-VI у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 36 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації. Зміст наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов`язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію). Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України № 3038-VI орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові для усунення виявлених недоліків, якщо у декларації не відображено інформації, зокрема, щодо містобудівних умов та обмежень (крім об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються), з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків декларація розглядається органом державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, передбаченому для її реєстрації. З матеріалів справи вбачається, що 24 травня 2017 року за № ЧК0821711440331 відділом державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція виробничої будівлі по вул. Європейська, 57 в м. Умань Черкаської області" та зареєстровано 01 червня 2018 року за № ЧК141181521256 декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) " Реконструкція виробничої будівлі по АДРЕСА_2 ", замовник - ОСОБА_1 . Відповідно до частин першої та другої статті 36 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації. Частиною сьомою цієї ж статті передбачені підстави скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, до яких, зокрема, віднесено: встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю. З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов`язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію). У свою чергу, орган державного архітектурно-будівельного контролю може скористатися наданим йому правом відмови у реєстрації декларації або повернення поданої декларації з підстав, визначених статтею 36 Закону №3038-VI, у тому числі, у зв`язку з поданням недостовірної інформації у такій декларації. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17. Відповідно до частини 1 статті 39-1 Закону №3038-VI у разі, якщо замовник самостійно виявив технічну помилку у надісланому повідомленні про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт, зареєстрованій декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а також у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які не є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до закону, до такого повідомлення або декларації вносяться зміни у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Замовник зобов`язаний протягом трьох робочих днів надати достовірні дані щодо інформації, яка потребує змін, для внесення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю відповідних відомостей до реєстру, а також до повідомлення або декларації. Частина 2 статті 39 -1 Закону №3038-VI встановлює, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1817-VIII зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт є чинними до завершення будівництва об`єктів, крім випадків їх скасування відповідно до пункту 3 цього розділу. Водночас пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1817-VIII передбачає, що зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт можуть бути скасовані відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі: 1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт; 2) наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства, невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю; 4) скасування містобудівних умов та обмежень; 5) виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта; 6) виконання будівельних робіт, не передбачених згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт. Отже реєстрація декларації може бути скасована у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення у ній недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 затверджено Порядок виконання будівельних робіт (далі по тексту - Порядок №466). Згідно з абзацом 6 пункту 15) Порядку №466 (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату подання повідомлення інформація, яка зазначалася в ньому, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у повідомленні), наведених у повідомленні, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю. За приписами статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Зміст наведених норм свідчить про те, що Законом України №3038-VI, зокрема статтею 39-1, встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом. При цьому такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом: 1) об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) об`єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта. Таким чином, наслідки у вигляді скасування реєстрації декларації можуть застосовуватись уповноваженим органом виключно у разі повідомлення в цій декларації недостовірних даних, які дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 826/8793/18. Отже в контексті вимог частини 2 статті 39-1 Закону 3038 виключно у визначених законом випадках та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю можуть підлягають скасуванню декларації про готовність об`єкта до експлуатації, або права на початок виконання будівельних робіт. Згідно із статтею 39 Закону № 3038 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката (частина п`ята статті 39 Закону №3038-VI). Згідно частини дев`ятої статті 39 Закону України №3038-VI зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього. Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (частина десята статті 39 Закону України №3038-VI . Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. На виконання статті 39 Закону №3038-VI, Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 затверджений Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (далі Порядок № 461). Порядок № 461 визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I-III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Згідно із пунктом 17 Порядку № 461, реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об`єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об`єкта на безоплатній основі. Відповідно до пункту 18 Порядку № 461 замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 1, у разі, коли будівельні роботи виконувалися на підставі повідомлення про початок їх виконання, - за формою згідно з додатком

7. У разі подання декларації до дозвільного центру він передає її Інспекції не пізніше наступного робочого дня. Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, а другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала. Пунктом 19 Порядку № 461 визначено, що замовник відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації. Згідно із пунктом 20 Порядку № 461 інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію. Пунктом 21 Порядку № 461 передбачено, що у разі, коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації (пункти 17-21 в редакції на момент реєстрації декларацій). Згідно із абзацем 8 пункту 22 Порядку № 461 (у редакції, чинній на час видачі наказів про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації) у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю. Таким чином Порядок № 461 передбачає лише процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Отже порядок скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, на час прийняття спірних наказів про скасування декларацій, Кабінетом Міністрів України не був прийнятий. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року справа № 826/11204/14. Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 7 Порядку № 553 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки. За правилами пункту 8 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (пункти 16, 17 Порядку № 553). У контексті наведеного колегія суддів наголошує, що оскаржувані накази, були видані на підставі листа ДАБІ у Черкаській області № 1023-4-1.14/1426 від 18 грудня 2018 року та доповідної записки ОСОБА_2 № Т-390 від 22 грудня 2018 року без проведення перевірки позивача. За таких обставин, з урахуванням вимог статті 41 Закону № 3038, Порядку № 533, Порядку № 698, суд апеляційної інстанції вважає, що інформація, отримана від інших органів влади, по своїй суті не є формою державного архітектурно-будівельного контролю або нагляду, а тому не може бути беззастережною підставою для прийняття рішення про скасування реєстрації декларацій без проведення передбаченого Законом заходу контролю. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 826/8793/18. Крім того, у матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №129628264 від 04 липня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_1 належать виробничі будівлі по АДРЕСА_1 . За правилами статті 26 цього Закону завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт. З огляду на викладене, реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення позивачем дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт. Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, № 826/9967/18 від 01 жовтня 2019, від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17. Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. У рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що у Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Суд також виходить з того, що суб`єкти владних повноважень не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між суб`єктом владних повноважень і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп. Ненормативні правові акти суб`єкта владних повноважень, враховуючи також і наявність делегованих повноважень, є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені таким суб`єктом після їх виконання. За таких встановлених обставин та правового регулювання колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржені накази відповідача прийняті за відсутності законних підстав для скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, без проведення передбаченого заходу контролю та без дотримання процедури їх прийняття. Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 580/1654/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, визнано протиправним та скасовано рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, яке було підставою для прийняття оскаржуваних наказів При цьому, встановлення протиправності рішення від 18 грудня 2018 року № 1811 про скасування містобудівних умов є, на переконання колегії суддів, самостійною підставою для скасування наказів відповідача № 441 від 22 грудня 2018 року та № 442 від 22 грудня 2018 року, оскільки останні були прийняті у зв`язку із скасуванням містобудівних умов. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 826/8793/18. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону). Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38). З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані накази прийняті за відсутності підстав визначених законом, без дотримання передбачених заходів нагляду та контролю, а тому мають бути скасовані, як протиправні. Крім іншого, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що справа була розглянута Уманським міськрайонним судом Черкаської області як судом першої інстанції з порушенням встановленої ст. 20 КАС України предметної юрисдикції адміністративних судів. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 318 КАС України справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. З огляду на викладене вище та те, що ОСОБА_1 не заявляв про непідсудність справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для направлення справи на новий розгляд. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 серпня 2019 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради про визнання нечинними та скасування наказів задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника № 441 від 22 грудня 2018 року відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 24 травня 2017 року Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої 24 травня 2017 року за вх. № 290, реєстрація № ЧК0821711440331; Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника № 442 від 22 грудня 2018 року відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради про скасування Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками "СС1" від 25 травня 2018 року, зареєстрована в Відділі архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради 1 червня 2018 року № ЧК141181521256. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов