Постанова 4873 № 911/1781/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" квітня 2020 р. Справа№ 911/1781/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Демидової А.М. Ходаківської І.П. за участю представників: не викликались розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ахмедова Нізамі Валех Огли на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 (повний текст складено 16.09.2019) у справі № 911/1781/19 (суддя Горбасенко П.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" до Фізичної особи - підприємця Ахмедова Нізамі Валех Огли про стягнення 20 533 грн. 01 коп. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ахмедова Нізамі Валех Огли (далі - відповідач) про стягнення 20 533 грн. 01 коп. (з урахуванням ПДВ) вартості неповернутого майна. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з повернення орендованого майна за договорами суборенди майна № 20042-19269 від 03.02.2015, № 20042-19840 від 23.04.2015, № 20042-22587 від 12.05.2016, № 20042-22605 від 13.05.2016, № 20042-22662 від 19.05.2016 та № 20042-22722 від 26.05.2016. Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" до Фізичної особи-підприємця Ахмедова Нізамі Валех Огли про стягнення 20 533 грн. 01 коп. задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ахмедова Нізамі Валех Огли на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" 20 533 грн. 01 коп. (з урахуванням ПДВ) вартості неповернутого майна та 1 921 грн. судового збору. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Ахмедов Нізамі Валех Огли звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 911/1781/19, задовольнити апеляційну скаргу, рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 911/1781/19 скасувати, судові витрати за подання апеляційної скарги стягнути з позивача. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, щодо не розірвання договорів оренди майна та не надіслання йому вимог про повернення майна, що зумовило невірний висновок суду про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вартості отриманого за договорами. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ахмедова Нізамі Валех Огли у справі № 911/1781/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П. Згідно ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи (ч. 2 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 поновлено Фізичній особі - підприємцю Ахмедову Нізамі Валех Огли пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 911/1781/19. Відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1781/19 за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Ахмедова Нізамі Валех Огли на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 911/1781/19. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 911/1781/19. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Учасники справи мають право подати відзив на апеляційну скаргу з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 02.03.2020. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Ахмедова Нізамі Валех Огли, з наступних підстав. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Ахмедовим Нізамі Валех Огли (суборендар) укладено договори суборенди майна № 20042-19269 від 03.02.2015, № 20042-19840 від 23.04.2015, № 20042-22587 від 12.05.2016, № 20042-22605 від 13.05.2016, № 20042-22662 від 19.05.2016 та № 20042-22722 від 26.05.2016 (далі - договори). Відповідно до п. 1.1. договорів орендар передає суборендареві у строкове платне користування (оперативну суборенду), а суборендар приймає торгово-рекламне обладнання (далі - майно), та зобов`язується сплачувати орендарю орендну плату. Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Згідно з ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Пунктом 7.1. договорів встановлено, що даний договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами, погодження власником. Відповідно до п. 7.2. договорів договір укладається терміном на 1 (один) календарний рік, якщо інше не випливатиме з тексту цього договору або чинного законодавства України. За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму. На умовах договорів орендарем суборендарю згідно актів прийому-передачі до договорів було передано наступне майно: - Комплект "Тайфун 90" на 4 с.п., інвентарний номер 619634, вартістю в 4 000 грн без ПДВ; - Парасоля "Garling 4*4" тросова, інвентарний номер 1060409, вартістю в 1 415,83 грн без ПДВ; - Парасоля 4*4м тросова з логотипом "Злата прага", інвентарний номер 1060342, вартістю в 1 415,83 грн без ПДВ; - Комплект дерев`яних меблів "Оболонь-Магнат" (стіл + 4 стільці), інвентарний номер 904345, вартістю в 725 грн без ПДВ; - Комплект меблів "Марио" Оболонь (1 стіл + 4 стільці), інвентарний номер 609686, вартістю в 531,67 грн без ПДВ; - Комплект меблів "Марио" Оболонь (1 стіл + 4 стільці), інвентарний номер 609687, вартістю в 531,67 грн без ПДВ; - Шатер 4*4 "Оболонь", інвентарний номер 903751, вартістю в 1 000 грн без ПДВ; - Холодильник ОРТІМА (ХШВ-600) "Оболонь", інвентарний номер 953131, вартістю в 6 099,17 грн без ПДВ; - Світодіодне пано "Хайк", інвентарний номер 881674, вартістю в 666,67 грн без ПДВ. За умовами, визначеними в п. 1.4. договорів майно надається суборендарю у користування з метою популяризації, демонстрації, зберігання та реалізації продукції, що виробляється/реалізується власником та корпоративним підприємствами власника. Під корпоративними підприємствами власника слід вважати: ДП ПАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта», ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське», ПАТ «Охтирський пивоварний завод», ПрАТ «Бершадський комбінат» та ПАТ «Севастопольський завод напоїв». Суборендар не має права використовувати майно для інших цілей. Пунктами п. 5.1., 5.1.1. договорів передбачено, що суборендар зобов`язується з моменту прийняття майна в суборенду і до моменту повернення майна із суборенди, здійснювати в своїх торгових точках продаж, підтримувати наявність та асортимент продукції, що виробляється/реалізується власником та корпоративними підприємствами власника, згідно укладеного між орендарем та суборендарем договору купівлі-продажу (договору поставки) продукції виробництва власника та із врахуванням обумовлених між сторонами умов та обсягів. В п. 7.3. договорів визначено, якщо суборендар продовжує користуватися майном після закінчення терміну дії договору, то за відсутності письмових заперечень сторін або власника, заявлених не пізніше 10 календарних днів до закінчення терміну дії договору, то строк дії договору подовжується ще на один календарний рік. Судом першої інстанції встановлено, що термін дії договору № 20042-19269 від 03.02.2015 закінчився 03.02.2017, № 20042-19840 від 23.04.2015 - 23.04.2017, № 20042-22587 від 12.05.2016 -12.05.2017, № 20042-22605 від 13.05.2016 - 13.05.2018, № 20042-22662 від 19.05.2016 - 19.05.2018 та № 20042-22722 від 26.05.2016 - 26.05.2018. Оскільки умовами договорів передбачено, що вказані договори можуть бути продовжені лише на один рік, тому колегія суддів погоджується з вірними висновками суду першої інстанції, що строк дії договорів закінчився по закінченню дворічного строку з моменту їх укладення. З огляду на викладене судом апеляційної інстанції не приймаються твердження відповідача про те, що за відсутності заперечень орендаря щодо продовження терміну дії договорів ці договори є продовженими. Відповідно до п. 2.3. договорів майно повинно бути повернуто суборендарем та прийняте орендарем/власником протягом 10 робочих днів з дати закінчення дії договору (в тому числі достроково). Згідно з п. 5.1.13 договорів суборендар зобов`язаний протягом 10 робочих днів після закінчення дії договору (в т.ч. дострокового) повернути майно орендарю (а в разі отримання відповідної вимоги - власнику) у діючому стані, технічно справне та комплектне, з урахуванням його нормального зносу. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції відповідач орендоване майно у визначений договорами строк не повернув. Колегією суддів не приймаються посилання відповідача на те, що за відсутності надісланої йому вимоги про повернення майна, відсутні підстави для стягнення вартості не повернутого майна, оскільки за умовами п. 2.3 договорів майно підлягає поверненню суборендарем протягом 10 робочих днів з дати закінчення дії договору. При цьому умовами договору не передбачений обов`язок суборендаря повернути майно саме на підставі пред`явленої вимоги. Відповідно до п. 2.3 договорів суборендар несе ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати майна до моменту його фактичного повернення орендарю або власнику. Відповідно до п. 6.1. договорів відповідальність перед орендарем та власником за дії наступного орендаря в повному розмірі і в першу чергу несе суборендар по договору. У випадку невиконання умов розділу договору, суборендар відшкодовує орендарю та власнику завдані збитки, в тому числі і втрачену вигоду. У випадку втрати (повного знищення) суборендарем майна (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили) або неповерненні майна у відповідності з п. 2.3. даного договору, суборендар зобов`язаний відшкодувати орендарю (або за письмовою вимогою - безпосередньо власнику) вартість майна, вказану в п. 1.2. договору (або в Специфікації), із врахуванням ПДВ, якщо інша сума відшкодування не буде додатково узгоджена між сторонами та власником (п. 6.2. договорів). Отже, оскільки після закінчення дії договорів суборендар не повернув орендарю майно, у орендаря у відповідності до умов п. 6.2 договорів виникло право вимоги відшкодування вартості цього майна. Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. 23.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кушнер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІ-ПАК» укладено договір про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4, за яким ТОВ «Кушнер» відступає, а ТОВ «УНІ-ПАК» повністю приймає на себе право вимоги (право грошової вимоги по сплаті за товари (послуги), відповідно до договорів, укладених із третіми особами, що зазначені у реєстрі вимог (додаток 1), що належить ТОВ «Кушнер», і стає кредитором за договорами (основними договорами), укладеними ТОВ «Кушнер» із третіми особами згідно з Реєстром вимог, що додається до договору і є невід`ємною його частиною. Згідно додатку № 1 до договору купівлю-продажу права вимоги (цесії) № 4 право вимоги по вищевказаним договорам переходить від ТОВ «Кушнер» до ТОВ «УНІ-ПАК». Відповідно до п. 2.2. договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018 одночасно з підписанням цього договору цедент передає цесіонарію повідомлення до боржника про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Обов`язок направлення повідомлення боржнику покладається на цесіонарія. В матеріалах справи наявне повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» № 132 від 24.03.2018 про відступлення права вимоги за вище вказаними договорами адресоване відповідачу, а також вимога (претензія) Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІ-ПАК» № 132 від 24.03.2018 про погашення заборгованості за вище вказаними договорами, в яких повідомлено, що права вимоги за наступними договорами: № 20042-19269 від 03.02.2015, № 20042-19840 від 23.04.2015, № 20042-22587 від 12.05.2016, № 20042-22605 від 13.05.2016, № 20042-22662 від 19.05.2016 та № 20042-22722 від 26.05.2016 відступлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Кушнер» на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІ-ПАК» на підставі договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018. Також повідомлено відповідача про необхідність сплати заборгованості за реквізитами позивача. Матеріали справи свідчать, що повідомлення та вимога (претензія) 07.06.2018 надіслані позивачем відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується описом вкладення у цінний лист. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. З відомостей у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, отриманих з офіційного сайту Міністерства юстиції України вбачається, що місцем проживання Фізичної особи - підприємця Ахмедова Нізамі Валех Огли є: АДРЕСА_1 . Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. З огляду на викладене, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що він не знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому повідомлення про відступлення права вимоги № 132 від 24.03.2018 та вимогу (претензію) № 132 від 24.03.2018 не отримував. Cуд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що позивач з метою досудового врегулювання спору 02.08.2017 звернувся до відповідача з претензією № 317-17 від 31.07.2017, в якій просив останнього повернути торгово-рекламне обладнання в десятиденний строк з моменту отримання даної претензії, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, спірне торгове обладнання відповідачем позивачу не повернуто. Однак, матеріалами справи не підтверджується звернення позивача 02.08.2017 до відповідача з претензією № 317-17 від 31.07.2017. Разом з цим, дана помилково зазначена обставина не впливає на прийняття судом першої інстанції невірного рішення, у зв`язку тим, що ні позивач, ні ТОВ «Кушнер» не зобов`язані звертатись до орендаря з претензією про повернення майна, оскільки згідно п. 5.1.13 договорів на суборендаря покладений обов`язок протягом 10 днів після закінчення дії договору повернути майно орендарю. Судом першої інстанції вірно встановлено, що вартість неповернутого майна становить 20 533 грн. 01 коп., з яких: 4 000 грн згідно договору № 20042-19269 від 03.02.2015 + 2 831 грн. 66 коп. згідно договору № 20042-19840 від 23.04.2015 + 2 513 грн. 34 коп. згідно договору № 20042-22587 від 12.05.2016 + 1 000 грн згідно договору № 20042-22605 від 13.05.2016 + 6 099 грн. 17 коп. згідно договору № 20042-22662 від 19.05.2016 та 666 грн. 67 коп. згідно договору № 20042-22722 від 26.05.2016 * 20 % ПДВ. Враховуючи те, що станом на момент прийняття судового рішення спірне орендоване майно на загальну суму 20 533 грн. 01 коп. відповідачем позивачу не повернуто та його вартість позивачу не сплачена, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 533 грн.01 коп. (з урахуванням ПДВ) вартості неповернутого майна є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню. Доказів, які б спростовували правильно встановлені судом першої інстанції обставини, відповідачем суду не надано. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК". Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Вищевикладене спростовує доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 911/1781/19 ухвалено з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Ахмедова Нізамі Валех Огли задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 911/1781/19 слід залишити без змін. Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Фізичну особу - підприємця Ахмедова Нізамі Валех Огли. Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ахмедова Нізамі Валех Огли залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 911/1781/19 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Фізичну особу - підприємця Ахмедова Нізамі Валех Огли.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 911/1781/19.

4. Матеріали справи № 911/1781/19 повернути до Господарського суду Київської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді А.М. Демидова І.П. Ходаківська