Постанова 4851 № 520/13845/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2020 р. Справа № 520/13845/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бенедик А.П., Суддів: Гуцала М.І. , Донець Л.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Мінаєва К.В.) від 27.01.2020 року (повний текст рішення складено 27.01.2020 року) по справі №520/13845/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії з 90% грошового забезпечення до 70% по відповідній посаді в поліції під час її перерахунку у квітні 2018 року; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати з 01.01.2016р. пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення по відповідній посаді в поліції, а також здійснити виплату суми всієї перерахованої пенсії за весь період з 01.01.2016р. по дату перерахунку пенсії, разом з виплатою компенсації за несвоєчасну виплату всіх сум несвоєчасно виплаченої йому пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" у найближчий виплатний період однією сумою та без відстрочення такої виплати згідно з постановами Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" та постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб"; - зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом тридцяти днів з дня набрання ним законної сили. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" з 01.01.2016 року та згідно довідки про грошове забезпечення, яка надана Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Харківській області. Позивач зазначає, що відповідач протиправно при перерахунку пенсії зменшив її основний розмір з 90% до 70% грошового забезпечення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з 90% грошового забезпечення до 70% по відповідній посаді в поліції під час її перерахунку у квітні 2018 року. Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати з 01.01.2016р. пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення по відповідній посаді в поліції, а також здійснити виплату суми всієї перерахованої пенсії за весь період з 01.01.2016р. по дату перерахунку пенсії у найближчий виплатний період однією сумою та без відстрочення такої виплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 384 грн. 20 коп. Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог та прийняти нове рішення про їх задоволення. В іншій частині рішення суду просить залишити без змін. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передчасність заявлених позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати, оскільки право на таку компенсацію особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Крім того, на думку скаржника, відмова у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу суму перерахованої пенсії без відстрочення такої виплати згідно з постановами Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" не призведе до реального його виконання. Також позивач вважає, що суд безпідставно відмовив у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду. Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог- без змін. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційною скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивач є пенсіонером МВС України з 10.04.2010 року. Згідно протоколу за пенсійною справою позивача про призначення позивачу пенсії за вислугу років від 10.04.2010 року встановлено основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення в сумі 6941,38 грн. Відповідачем проведено з 01.01.2016 року перерахунок пенсії позивача, виходячи з 70% грошового забезпечення. Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення розміру пенсії з 90% грошового забезпечення до 70% по відповідній посаді в поліції під час її перерахунку, позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії з 90% грошового забезпечення до 70% по відповідній посаді в поліції під час її перерахунку у квітні 2018 року. В зв`язку з чим, з метою належного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача перерахувати та виплачувати позивачу з 01.01.2016р. пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення по відповідній посаді в поліції, а також здійснити виплату суми всієї перерахованої пенсії за весь період з 01.01.2016р. по дату перерахунку пенсії у найближчий виплатний період однією сумою та без відстрочення такої виплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Разом з тим, відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог в частині виплати компенсації втрати частини доходів, оскільки нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії. В частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача виплатити позивачу суму перерахованої пенсії без відстрочення такої виплати згідно з постановами Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, через те, що відповідач при виконанні рішення суду, як орган державної влади зобов`язаний діяти лише в межах чинного законодавства та з врахуванням вимог вказаного Порядку. Крім того, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, оскільки не встановлено наявності жодних обставин, які б вказували на можливе ухилення відповідача від виконання судового рішення. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України). Враховуючи, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог жодною із сторін не оскаржується, воно не підлягає апеляційному перегляду. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне. Щодо вимоги стосовно виплати компенсації втрати частини доходів, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. При цьому, ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. У той же час, п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати № 159 встановлено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. За змістом п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу. При цьому, слід враховувати, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої положеннями зазначеного Закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Таким чином, обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що вказана у постанові від 11 липня 2018 року по справі за № 487/6923/16-а. В даному випадку, позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Слід також зазначити, що у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 по справі №404/6317/16-а, від 18.09.2018 по справі № 522/535/17, від 25.10.2018 по справі №420/1410/17 зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, враховуючи їх передчасність, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Отже, позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплати компенсації спрямовані на майбутнє та є передчасними, а тому не підлягають задоволенню. Відносно вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача виплатити позивачу суму перерахованої пенсії без відстрочення такої виплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", колегія суддів дійшла висновку про наступне. Право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2016 року, з урахуванням вже виплачених сум, має визначатися безпосередньо положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у значенні цього положення, з огляду на обставини того, що позивач отримав право на вказані суми виплат до прийняття відповідної постанови Кабінету Міністрів України. Вказані обставини свідчать про те, що невиплата вказаних належних позивачу сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном. Зазначена правова позиція узгоджується також із рішенням ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10), відповідно до якої, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. З огляду на вищезазначене, наявні підстави вважати, що у позивача наявні "законні сподівання", оскільки останній отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону у січні 2016 року. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган. Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, в зазначив про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету. Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема приписів ст.129-1 Конституції України, ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та повинно виконуватися в повному обсязі і саме приписами Закону України "Про виконавче провадження" визначається порядок примусового виконання судових рішень, який не передбачає відповідного механізму запровадженого Кабінетом Міністрів України. Таким чином колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вказаної частини позовних вимог. З приводу заявлених позивачем вимог щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Мета здійснення судового контролю полягає у необхідності пересвідчитись, що суб`єктом владних повноважень рішення буде виконане. В даному випадку не встановлено підстав вважати, що відповідачем судове рішення не буде виконуватися, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього рішення, в зв`язку з чим, рішення суду в цій частині скасуванню не підлягає. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача виплатити позивачу суму перерахованої пенсії без відстрочення такої виплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", із прийняттям в цій частині нової постанови про їх задоволення. В іншій частині рішення суду скасуванню не підлягає. Судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, згідно положень ст. 139 КАС України підлягають розподілу, шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суми сплаченого збору пропорційно до розміру задоволеної частини вимог. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року по справі №520/13845/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити суму перерахованої пенсії без відстрочення такої виплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду". Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 суму перерахованої пенсії без відстрочення такої виплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду". В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року по справі №520/13845/19 залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під. 2 пов., м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 576 (п`ятсот сімдесят шість) грн. 30 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді(підпис) (підпис) М.І. Гуцал Л.О. Донець