Постанова Харківський апеляційний суд № 639/2255/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2 квітня 2020 року м. Харків справа № 639/2255/18 Провадження № 22-ц/ 818/1507/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Тичкової О.Ю., суддів - Коваленко І.П., Піддубного Р.М., сторони справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Єрмоленко В.Б., УСТАНОВИВ: У травні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.06.2011 в розмірі 17407,53 грн та судові витрати. Позов мотивований тим, що 11 червня 2011 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н (надалі Договір), за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 5900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. Банк в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач взятих на себе за вищевказаним договором зобов`язань належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 15.04.2018 має заборгованість у розмірі 17407,53 грн, яка складається з: 313,12 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10192,27 грн - відсотків за користування кредитом, 5597,02 грн -пені, а також штрафів: 500 грн - фіксована частина, 805,12 грн - процентна складова. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 грудня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.06.2011 в розмірі 313,12 грн та судовий збір у розмірі 1762 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 і виходив з того, що відповідач взятих на себе за договором кредиту зобов`язань щодо повернення отриманих у кредит коштів належним чином не виконала, правовими наслідками чого є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 313,12 грн. Відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині, оскільки наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку не містять підпису відповідача. Тому не можна вважати, що ОСОБА_1 розуміла їх, підписуючи анкету-заяву. В апеляційній скарзі Крилова О.Л., яка діє в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення в частині відмовлених позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. У якості доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції правильно було встановлено, що Банк надав відповідачу кредитні кошти, а відповідач свої зобов`язання не виконала, кредитні кошти не повернула. В підписаній ОСОБА_1 довідці про умови кредитування прямо вказано, що базова відсоткова ставка за кредитом становить 30% річних, в ній визначений розмір пені та штрафів за порушення грошових зобов`язань. Тому суд безпідставно відмовив у стягненні процентів за користування позикою та неустойки, оскільки сторони погодили всі істотні умови Договору. Відповідач не заперечувала погодження з нею доданих до позовної заяви Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів, а також виникнення договірних відносин із Банком і розмір наявної у неї заборгованості. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. В письмових поясненнях Кураксіна Ольга Ігорівна, яка діє в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», наполягає на задоволенні апеляційної скарги та зазначає, що до позовної заяви Банку додані особисто підписані ОСОБА_1 заява від 11.06.2011 та довідка про умови кредитування, що містять дані про базову відсоткову ставку за кредитом - 2,5 % на місяць (30% річних). Отже, сторонами при укладанні договору була досягнута згода щодо всіх усіх істотних умов кредитування. Тому суд має всі підстави для стягнення процентів за користування кредитом з розрахунку 30% річних та пені. 22.01.2015 виникла прострочка по відсотках, строк дії виданої ОСОБА_1 картки - до 09/20. Таким чином, розмір заборгованості за процентами необхідно стягнути за період з 22.01.2015 по 15.04.2018 за процентною ставкою 30% на рік у розмірі 306,15 грн. Пеня за період 22.01.2015 по 15.04.2018 складе 1170 грн. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, письмових пояснень до неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до п.п. 3,4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Судовим розглядом установлено, що 11.06.2011 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 5900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. На підтвердження виникнення між сторонами кредитних правовідносин Банк надав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 11.06.2011, у якій зазначено, що разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами заява становить між ОСОБА_1 і Банком договір про надання банківських послуг. Своїм підписом в анкеті-заяві ОСОБА_1 також підтвердила, що вона ознайомилася та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 11). Окрім анкети-заяви від 11.06.2011 Банк надав також Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписану ОСОБА_1 , й Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 12-27). Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Матеріали справи свідчать про те, що у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка містить підпис відповідача, зазначена базова процентна ставка за кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, також розмір пені (пеня 1 та пеня 2) за порушення зобов`язань за договором, який становить відповідно базову процентну ставку за користування кредитом/30, яка нараховується за кожен день прострочення кредиту, та 1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, що нараховується 1 раз на місяць за наявності прострочення за кредитом або відсоткам 5 та більше днів при наявності прострочення на суму більше 50 грн., і штрафи - 500 грн + 5% від суми позову (а.с. 12). Оскільки в указаних вище документах, підписаних ОСОБА_1 , визначений розмір процентної ставки за користування кредитом і неустойка, судова колегія вважає, що сторони погодили умови Договору в частині розміру процентів за користування кредитом та неустойки за порушення зобов`язань. Суд першої інстанції помилково посилався на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 - ц, оскільки за змістом зазначеної постанови відповідач заперечував проти факту ознайомлення з тією редакцією Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, що були долучені банком до матеріалів справи. ОСОБА_5 жодних заперечень з зазначеного приводу суду не надав. Таким чином, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про не погодження ОСОБА_1 з Банком умов Договору про розмір процентів за користування коштами і неустойки. Тому рішення суду в частині відмови у стягненні процентів за користування коштами та неустойки підлягає скасуванню з ухваленням у справі нової постанови. Відповідно до п. 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг договір про надання банківських послуг діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий же строк (а.с. 19). При цьому наданими позивачем умовами та правилами визначені особливості надання банківських послуг із випуску та обслуговування кредитних карток. Так, пунктом 2.1.1.2.1 Умов та правил установлено, що для надання послуг Банк надає клієнту картку, її вид визначений у Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якої клієнт та Банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання картки, зазначена в Заяві. Договір укладається терміном на п`ять років. Якщо за місць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін письмово не відмовилася від договору, він продовжується на такий же термін (а.с. 21). Пунктом 2.1.1.2.12 Умов та правил визначено, що закінчення терміну дії картки, її втрата або пошкодження не спричиняє припинення договірних правовідносин між банком і клієнтом та/або закриття пов`язаного з нею поточного рахунку клієнта. В письмових поясненнях до апеляційної скарги представник Банку вказувала, що видана за Договором від 11.06.2011 ОСОБА_1 кредитна картка діє до 09.2020. Відповідач зазначених пояснень Банку не спростував. Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Встановивши, що строк Договору з ОСОБА_1 не сплив, а позов до неї пред`явлений 03.05.2018 (а.с. 3-5), колегія суддів уважає, що з ОСОБА_1 на користь Банку підлягають стягненню проценти за період з 22.01.2015 по 15.04.2018 у розмірі 306 грн 15 коп. (а.с. 147 - 150). Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Тобто штраф і пеня відповідно до статті 549 ЦК України є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Указаний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15. Враховуючи викладене, не зважаючи на досягнення сторонами Договору домовленості як щодо розміру пені, так і щодо розміру штрафів за порушення ОСОБА_1 умов Договору по поверненню кредитних коштів, з відповідачки підлягає стягненню пеня за період з 22.01.2015 по 15.04.2018 у розмірі 1170 грн (а.с. 147-150). За таких обставин, апеляційна скарга Крилової О.Л., подана в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом та неустойки - скасуванню, з ухваленням у цій частині нової постанови про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості по процентам за користування коштами за період з 22.01.2015 по 15.04.2018 у розмірі 306 грн 15 коп., а також пені за період з 22.01.2015 по 15.04.2018 у розмірі 1170 грн. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України). Рішення суду не оскаржувалось сторонами в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту, тому в цій частині колегією суддів не переглядалося. Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції позов Банку визнаний обґрунтованим на 10,28 %, апеляційна скарга визнана обґрунтованою на 8,66 %. При подачі позовної заяви Банк сплатив 1762 грн судового збору (а.с. 2), при подачі апеляційної скарги - 2643 грн (а.с. 115). Тому з ОСОБА_1 на користь Банку належить стягнути 181 грн 13 коп. судового збору за подачу позовної заяви та 228 грн 88 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, також підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 грудня 2019 року в частині відмови у задоволені позивних вимог про стягнення процентів та неустойки за користування кредитом, стягненні судового збору скасувати, ухвалити в цій частині нову постанову. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 червня 2011 року по процентам за користування кредитом у розмірі 306 (триста шість) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок та пеню в розмірі 1170 ( одна тисяча сімдесят) гривень. В іншій частині в задоволенні позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 181 (сто вісімдесят одну) гривню 13 (тринадцять) копійок судового збору, сплачених при подачі позовної заяви. В частині стягнення заборгованості за тілом кредиту заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 грудня 2019 рокуне переглядалося. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 228 (двісті двадцять вісім) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок судового збору, сплаченого при подачі апеляційного скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 2 квітня 2020 року. Головуючий - О.Ю.Тичкова Судді - І.П. Коваленко Р.М.Піддубний