Постанова 4804 № 221/5106/18

22-ц/804/1207/20 221/5106/18 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 квітня 2020 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 221/5106/18 Номер провадження 22-ц/804/1207/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Кочегарової Л.М., Пономарьової О.М., Попової С.А., секретар судового засідання Єфремова О.В., сторони : позивач - ОСОБА_1 відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України Чехоєвої Наталії Михайлівни на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 29 листопада 2019 року, у складі судді Мохова Є.І., в с т а н о в и в: У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дочки ОСОБА_2 внаслідок ДТП. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02 серпня 2015 року в результаті зіткнення мотоцикла „Honda СВR 1000RR", під керуванням ОСОБА_3 з автомобілем „ЗАЗ AF6854 FORZA", під керуванням ОСОБА_4 , загинула його дочка ОСОБА_2 , яка була пасажиркою мотоцикла. Постановою прокуратури Донецької області від 28 вересня 2015 року кримінальне провадження за фактом ДТП за участю водіїв ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, закрито на підставі п.5 ч.1ст.28 КПК України у зв`язку зі смертю підозрюваного ОСОБА_3 . Передчасна смерть дочки стала важкою психологічною травмою, в нього погіршився стан здоров`я, до сих пір він морально страждає, змінився звичайний уклад життя, негативні наслідки загибелі дочки є безповоротними. На момент скоєння ДТП водій ОСОБА_3 , який винен в загибелі дочки, не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Просив стягнути з МТСБУ на його користь у відшкодування моральної шкоди 200 000 грн, а також судові витрати 4000 грн. Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 29 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП в розмірі 14 616 грн та 4000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням представник МТСБУ Чехоєва Н.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що вимоги позивача є безпідставними; позивач пропустив строки звернення з вимогами про відшкодування моральної шкоди та не довів характер моральних страждань. Крім того, рішення суду є незаконним в частині стягнення на користь позивача правничої допомоги в розмірі 4000 грн. Відзив на апеляційну скаргу, в порядку визначеному ст.360 ЦПК України, не подано. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду повторно не з`явився; про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належними чином; клопотання про відкладення розгляду справи не подав (а.с.102,105-107,117,120,122,126). Відповідно до ч.9 ст.128, ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника МТСБУ Чехоєву Н.М. , яка підтримала скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з відмовою ОСОБА_1 у позові з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказане судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. Стаття 264 ЦПК України визначає, що під час ухвалення рішення суд, крім іншого, вирішує такі питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Встановлено, що 02 серпня 2015 року приблизно о 22 годині водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним мотоциклом „Honda СВR 1000RR" реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Радянській в напрямку с. Володимирівка Волноваського району Донецької області, діючи необережно, в порушення вимог п.п.12.2, 12.3, 12.4, 12.9б, 2.9а Правил дорожнього руху в Україні, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не врахувавши дорожню обстановку та відповідно не реагуючи на її зміни, проявляючи злочинну самовпевненість, не контролюючи рух транспортного засобу і небезпечно керуючи ним, рухаючись без ввімкненого світла фар, не обрав безпечну швидкість руху, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем „ЗАЗ AF6854 FORZA", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 . В результаті ДТП водій мотоцикла „Honda СВR 1000RR" ОСОБА_3 та його пасажир ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були смертельно травмовані, а пасажир автомобіля „ЗАЗ AF6854 FORZA" ОСОБА_6 отримав легкі тілесні ушкодження. Померла ОСОБА_2 доводилася дочкою позивача. Постановою прокуратури Донецької області від 28 вересня 2015 року кримінальне провадження за фактом ДТП за участю водіїв ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , пасажирів ОСОБА_6 , ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, закрито на підставі п.5 ч.1 ст.28 КПК України у зв`язку зі смертю підозрюваного ОСОБА_3 . Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю дочки ОСОБА_2 виникло на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , винного у ДТП, не була в установленому законом порядку застрахована, відшкодування моральної шкоди позивачу повинно проводитися за рахунок МТСБУ. З висновками суду погодитися не можна. Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Встановлено, що 02 серпня 2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_3 , керуючи мотоциклом, порушив Правила дорожнього руху в Україні, що призвело до зіткнення транспортних засобів та смертельного травмування пасажира мотоцикла - ОСОБА_2 . За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок. Обгрунтовуючи свої вимоги до МТСБУ про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної зі смертю дочки ОСОБА_2 , позивач посилався на те, що на момент скоєння ДТП водій ОСОБА_3 , який є винним в загибелі ОСОБА_2 , не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 3 Закону № 1961-IV). Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Стаття 21 Закону № 1961-ІУ визначає, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (ст.22 Закону). Відповідно до статті 23 Закону № 1961-ІУ шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Згідно ст. 26-1 Закону № 1961-ІУ, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Статтею 27 Закону № 1961-ІУ регулюються питання відшкодування шкоди, пов`язаною із смертю потерпілого. Зокрема передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п.п.27.1- 27.3). Згідно з пунктом 39.1 статті 39 Закону № 1961-IV (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Підпункт 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону № 1961-IV, що МТСБУ має ряд важливих завдань, до яких належить, у тому числі, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим законом. Згідно з підпунктом 43.1.2 пункту 43.1 статті 43 Закону № 1961-IV для забезпечення виконання зобов`язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому, крім інших, створено фонд захисту потерпілих у ДТП (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим законом. Закон № 1961-IV чітко визначає умови, за яких МТСБУ здійснює відшкодування страхових коштів. Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закон № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. За положеннями підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону (учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом) ; ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: в) транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка". Регламентні виплати, зазначені у підпунктах "а" та "в" цього пункту, розподіляються рівними частками між повними членами МТСБУ. Отже, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що право на відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди у зв`язку зі смертю дочки ОСОБА_2 внаслідок ДТП за рахунок МТСБУ не є абсолютним. Обов`язок МТСБУ відшкодувати позивачу ОСОБА_1 - батькові загиблої ОСОБА_2 , моральну шкоду на підставі п. 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV можливий лише за наявності певних умов. Оскільки під час розгляду справи не встановлено, що винний у ДТП ОСОБА_3 , мав спеціальний статус особи, передбачений п.13.1 ст.13 Закону, або існувала інформація про те, що страховик - учасник МТСБУ, визнаний банкрутом та/або ліквідований, то у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення з МТСБУ на його користь відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дочки ОСОБА_2 внаслідок ДТП. Відповідно до вимог ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Отже, обґрунтованими визнаються доводи апеляційної скарги представника МТСБУ Чехоєвої Н.М. про скасування рішення суду від 29 листопада 2019 року, як такого, що не відповідає нормам матеріального права та вимогам ст.263 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги про представника МТСБУ про те, що позивач пропустив строки звернення з вимогами про відшкодування моральної шкоди та не довів характер моральних страждань колегія суддів в даному випадку вважає неспроможними. Відтак, оскаржуване рішення, у зв`язку з неправильним застосування норм матеріального права, не може залишатися без змін і підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_1 у позові до МТСБУ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю потерпілої в результаті ДТП дочки позивача ОСОБА_2 . Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат в розмірі 4000 грн на професійну правничу допомогу. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.376 ЦПК України, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України Чехоєвої Наталії Михайлівни задовольнити. Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 29 листопада 2019 року скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування моральної шкоди відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Дата складення повного судового рішення 03 квітня 2020 року. Судді: Л.М. Кочегарова О.М. Пономарьова С.А.Попова