Постанова 4857 № 1.380.2019.001124

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Шрамко Р.Т. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.001124 пров. № А/857/2392/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Макарика В.Я., Матковської З.М. за участю секретаря судового засідання: Гнатик А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.001124 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, - ВСТАНОВИВ : 12.03.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов від 12.02.2019р. про відкриття виконавчого провадження № 58342612 та від 11.02.2019р. № 58342145. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.12.2019р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Стрийський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.12.2019р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 11.02.2019р. постановою державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шараном В.М., відкрито виконавче провадження ВП №58342145 з примусового виконання постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13.06.2018 р. у справі № 456/2048/18 в частині стягнення із ОСОБА_1 судового збору у розмірі 352,40 гривень в користь держави. ( а.с. 9 ) 12.02.2019р. постановою старшого державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Федоришин Н.С., відкрито виконавче провадження ВП №58342612 з примусового виконання постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13.06.2018 р. у справі № 456/2048/18 в частині стягнення із ОСОБА_1 штрафу в користь держави у розмірі 10200 гривень. ( а.с. 6 ) Судом першої інстанції встановлено, що постанова Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13.06.2018р. у справі 456/2048/18, яка набрала законної сили 12.09.2018р., надійшла до Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області 11.02.2019р., що підтверджено супровідним листом вих.№456/2048/1814530 від 21.11.2018р. ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття. ч.2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Разом з тим, ч.6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Вказані обставини дають підстави дійти висновку, що державний виконавець при надходженні на примусове виконання виконавчого документа повинен перевірити такий на відповідність вимогам, передбаченим ст.4 цього Закону, в тому числі з`ясувати чи не пропущено стягувачем встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання за приписами Закону України «Про виконавче провадження» є безумовною підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. З матеріалів справи видно, що постанова Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13.06.2018р. у справі 456/2048/18, за результатами перегляду апеляційний судом набрала законної сили 12.09.2018р. Крім того, у постановах від 11.02.2019р. ВП №58342145 та від 12.02.2019р. ВП № 58342612 вказано, що виконавчі документи набрали законної сили 12.09.2018р. (видані 08.11.2018р.), тобто строк пред`явлення до виконання даної постанови розпочався 13.09.2018р., а тому строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився 13.12.2018р. Виконавчі листи державний виконавець отримав 11.02.2019р., тобто вже з пропуском встановленого Закону України «Про виконавче провадження» трьохмісячного строку звернення до виконання. Із змісту п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» видно, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Стрийський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб що визначені законом та Конституцією України. У відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження, оскільки стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки колегії суддів. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.001124 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя Н.В. Бруновська Суддя В.Я. Макарик Суддя З.М. Матковська Постанова в повному обсязі складена 03.04.2020р.