Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/1387/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1387/19 пров. № А/857/2437/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М. з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року в частині розподілу судових витрат у справі №260/1387/20 (суддя Микуляк П.П., м. Ужгород) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про скасування вимоги про спалу боргу (недоїмки),- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому проси скасувати вимогу в.о. начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області від 12.09.2019 року №Ф5729-50 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) у розмірі 5970,54 грн, та стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн. Рішенням від 14 січня 2020 року Закарпатський окружний адміністративний суд позов задовольни повністю. Скасував вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 12.09.2019 року №Ф-5729-50. Стягнув на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 43143065) судові витрати: за сплату судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок); витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, Головне управління ДПС у Закарпатській області оскаржило його в цій частині в апеляційному порядку, оскільки вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при вирішенні питання про стягнення на користь позивача судових витрат, суд зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Вказує також на те, що відповідно до договору про надання правничої допомоги вартість правничої допомоги за договором визначена в розмірі 5 000 грн. Проте такий було укладено 27.09.2019, оплату від клієнта прийнято 30.09.2019, однак позовна заява була складена лише 01.10.2019. Відтак, на момент оплати послуг адвокат не міг визначити, яку кількість часу необхідно буде витратити на надання таких послуг. До того ж опис робіт (наданих послуг) містить різну вартість 1 год. робити, що договором не передбачено. Додатково апелянт зазначає, що позивач є сам адвокатом, має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, та позов аналогічного змісту, однак щодо іншої вимоги про сплату боргу було подано ще в квітні 2019 року. А тому перелічені в описі робіт послуги не були необхідними, зокрема, ознайомлення із законодавством, пошук і вивчення судової практики. Крім того, справа є незначної складності, за поданим позовом відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, та підсумовуючи всі наведені обставини, апелянт вважає, що вказана до відшкодування сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи та ціною позову, що становить 5970, 54 грн. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовити. ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права та обставинам справи і просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Учасники справи викликалися в судове засідання, проте у зв`язку з їх неявкою фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч. 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України). Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Колегія суддів зазначає, що на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17. Як встановлено судом на підставі поданих в суді першої інстанції доказів, між адвокатом Леньо Н.В. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги №08 від 27.09.2019. Відповідно до п.2.1 договору вартість правничої допомоги за Договором становить 5 000 грн. Оплата правничої допомоги здійснюється протягом з днів з дня підписання даного Договору шляхом сплати коштів готівкою безпосередньо адвокату, про що останній повинен видати клієнту відповідну квитанцію. Згідно з описом робіт (послуг), виконаних адвокатом за укладеним договором, зазначено: - вивчення наданих клієнтом документів - 0, 5 год. (затрачено адвокатом), вартість 1 год. - 1 600 грн, вартість послуги - 800 грн; - перегляд законодавчої бази, пошук і вивчення судової практики - 0, 5 год. (затрачено адвокатом), вартість 1 год. - 1 600 грн, вартість послуги - 800 грн; - надання консультації клієнту - 1 год. (затрачено адвокатом), вартість 1 год. - 1 000 грн, вартість послуги - 1000 грн; - підготовка позовних матеріалів - 2 год. (затрачено адвокатом), вартість 1 год. - 1 200 грн, вартість послуги - 2 400 грн. Відтак, загальна вартість наданих послуг становить 5 000 грн. Колегія суддів зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, а також такі обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, тобто доведеними стороною в процесі. При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим. Колегія суддів зауважує, що договір про надання правничої допомоги №08 від 27.09.2019 року не містить розрахунку погодинної роботи адвоката, а тому зазначення адвокатом диференційованої вартості 1 години затраченого часу в описі вказує, що така вартість визначена останнім довільно, без попередньої згоди особи, якій такі послуги надавалися. Крім того, виходячи з критерію реальності та неминучості витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що в таких не було необхідності. Адже, з матеріалів справи вбачається, що позивач - ОСОБА_1 сам є адвокатом - Свідоцтво №021/946 від 14.03.2014 та займається індивідуальною адвокатською діяльністю, що підтверджується даними Єдиного реєстру адвокатів України. Відповідно до п.п. 1,2 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відтак, позивач, маючи професійні знання в галузі права, не потребував надання професійної правничої допомоги, що ставить під сумнів наведені в описі робіт (наданих послуг) витрати, а подання такої заяви колегія суддів вважає некоректною. Відтак, з огляду на вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що понесення позивачем витрат на правничу допомогу в межах даної справи у загальному розмірі 5000 грн в даному випадку не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому не підлягають стягненню. Суд першої інстанції на наведені обставини не звернув належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, дійшов помилкового висновку про доведеність витрат на професійну правничу допомогу та наявність підстав для їх стягнення, а тому колегія суддів визнає правильним скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні таких витрат. Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 317, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області задовольнити. Скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року в частині розподілу судових витрат у справі №260/1387/20 та прийняти в цій частині постанову, якою стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 43143065) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок). У решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 03.04.2020.