Ухвала КЦС ВС № 523/4937/17

Ухвала 30 березня 2020 року м. Київ справа № 523/4937/17 провадження № 61-4570ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про визнання кредитного договору недійсним, ВСТАНОВИВ: Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 03 березня 2020 року звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у вищевказаній справі, з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Оскільки повний текст постанови Одеського апеляційного суду від 23 січня 2020 року складено 31 січня 2020 року, останнім днем касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, з урахуванням вихідних днів, є 02 березня 2020 року. Касаційна скарга подана 03 березня 2020 року. В касаційній скарзі заявник зазначає, що копію оскаржуваної постанови заявник отримав 25 лютого 2020 року, проте доказів на підтвердження зазначеного не подає та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не заявляє. Згідно частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України). Отже, заявнику необхідно звернутися до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати відповідні докази на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови. За змістом частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 Цього кодексу. Разом з касаційною скаргою заявник подає клопотання, в якому просить відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору, яке обґрунтовано тим, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу. На підтвердження зазначеного, надає копію довідки з Пенсійного фонду України від 15 січня 2020 року за формою ОК-5. Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Відповідно до індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу сума заробітку ОСОБА_1 у 2019 році склала 19 992,00 грн. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент звернення з первісним позовом)судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент звернення з первісним позовом), ставка судового збору за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з абзацом 2 частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. Відповідно до підпункту сьомого пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Ураховуючи вищезазначене, судовий збір за подання касаційної скарги у даній справі становить 19 187,60 грн (639 586,80 грн х 1,5 % х 200 %). Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження. У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору. Враховуючи, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, і приймаючи до уваги те, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, суд касаційної інстанції вважає за справедливе відстрочити заявнику сплату судового збору у розмірі 19 187,60 грн до прийняття Верховним Судом судового рішення у справі. Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки така подана без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Диспозиція статті 389 ЦПК України вимагає чіткого зазначення підстав касаційного оскарження, натомість зазначені в касаційній скарзі доводи зводяться до формальної незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та до переоцінки вказаних обставин. Оскільки посилань випадки, передбачені пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не містить, заявнику пропонується подати до Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги, в якій навести конкретні обов`язкові підстави для касаційного оскарження із відповідним обґрунтуванням. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення її недоліків. Керуючись статтями 136, 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задовольнити. Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 19 187,60 грн до прийняття Верховним Судом судового рішення у справі. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 січня 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 30 квітня 2020 року, але не більше десяти днів із дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. Ю. Гулейков