Постанова Дніпровський апеляційний суд № 206/1327/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2541/20 Справа № 206/1327/19 Суддя у 1-й інстанції - Кушнірчук Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Пищиди М.М. суддів - Петешенкової М.Ю., Свистунової О.В. за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позову зазначив, що постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2009 року ОСОБА_1 був звільнений від кримінальної відповідальності і кримінальна справа за його звинуваченням за ст. 286 ч. 2 КК України була закрита на підставі ст. 1 п «б» Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року. ОСОБА_1 був притягнений до кримінальної відповідальності за те, що 19 грудня 2004 року приблизно о 13 год 20 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ - 21061», реєстраційний номер НОМЕР_1 , прямуючи по вул. 20-річчя Перемоги в м. Дніпропетровську в напрямку вулиці Гаванської, порушив правила дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся з мотоциклом «ЯВА-250» під керуванням позивача, на якому він рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП позивачу були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, а саме: відкритий перелом верхньої третини великоберцової кістки зі зміщенням відламків, рани лівої гомілки верхньої третини, перелому задньої стінки лобної пазухи ліворуч, гематом та синців обличчя та голови, субкон`юнктивальних крововиливів обох очей, саднин та ран обличчя та голови, саднин грудної клітини, забію грудної клітини, перелому кісток носа, рани спинки носа, гематоми мошонки, після травматичного невриту слухового нерву праворуч, туговухості 3 ступеню праворуч, розходящої правосторонньої косоокості. До 2006 року він був визнаний інвалідом 2-ї групи, а з 01.05.2006 року є інвалідом 3-ї групи. На момент ДТП позивач не працював, тому доходів не мав. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, яке частково було змінено рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2012 року, з відповідача ОСОБА_1 на його користь було стягнено втрачений заробіток за період з грудня 2004 року по 14 грудня 2011 року. При розгляді дійсної справи було проведено комісійну судово-медичну експертизу, за висновками якої втрати ним працездатності склала 60%, тому розмір втраченого заробітку розраховується виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 15 грудня 2011 року. Зазначені обставини стали приводом для звернення до суду з зазначеним позовом. Враховуючи зазначене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування втраченого заробітку у зв`язку з ушкодженням здоров`я, за період з 15 грудня 2011 року по 31 жовтня 2019 року, суму 124 709,15 гривень та судові витрати (а.с.1-4, 108-111). Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування втраченого заробітку у зв`язку з ушкодженням здоров`я суму 119 136,17 гривень, а також понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 3000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1191,36 гривень. В іншій частині позову відмовлено (а.с.145-149). Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині розміру втраченого заробітку у зв`язку з ушкодженням здоров`я та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити частково. Визнати відшкодування втраченого заробітку у зв`язку з ушкодженням здоров`я ОСОБА_2 з 15 грудня 2011 року по 30 вересня 2018 року у розмірі 18 023, 50 грн; за період з 01 жовтня 2018 року по 24 жовтня 2019 року втрачений заробіток розрахувати після отримання довідок про заробітну плату ОСОБА_2 . В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів з боку відповідача. Зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального та матеріального права при визначенні розміру втраченого заробітку за період з 15 грудня 2011 року по 24 жовтня 2019 року, оскільки не взяв до уваги той факт, що по даній справі 13 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпровської області вже винесла рішення суду по справі 22ц/490/1809/12, яке набрало законної сили. В вказаному рішенні чітко визначений алгоритм розрахунку суми втраченого заробітку, яку повинен отримувати ОСОБА_2 . Так, сума втраченого заробітку розраховується наступним чином: мінімальна заробітна плата з урахуванням ступеня втрати працездатності зменшена на одержані доходи які перевищують розмір мінімальної заробітної плати (а.с.172-177). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2011 року встановлено, що 19 грудня 2004 року приблизно о 13 год. 20 хвилин, відповідач ОСОБА_1 керуючи технічно справним автомобілем „ВАЗ - 21061", реєстраційний номер НОМЕР_1 , прямуючи по вул. 20-річчя Перемоги в м. Дніпропетровську в напрямку вулиці Гаванської, порушив правила дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся з мотоциклом „ЯВА-250" під керуванням позивача, на якому останній рухався в зустрічному напрямку. Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2009 року ОСОБА_1 був звільнений від кримінальної відповідальності і кримінальна справа за його звинуваченням за ст. 286 ч. 2 КК України була закрита на підставі ст. 1 п „б" Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року. Внаслідок ДТП позивачу були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, а саме: відкритий перелом верхньої третини великоберцової кістки зі зміщенням відламків, рани лівої гомілки верхньої третини, перелому задньої стінки лобної пазухи ліворуч, гематом та синців обличчя та голови, субкон`юнктивальних крововиливів обох очей, саднин та ран обличчя та голови, саднин грудної клітини, забію грудної клітини, перелому кісток носа, рани спинки носа, гематоми мошонки, після травматичного невриту слухового нерву праворуч, туговухості З ступеню праворуч, розходящої правосторонньої косоокості. Позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 19 грудня 2004 року по 21 січня 2005 року в 2 нейрохірургічному відділенні обласної клінічної лікарні імені Мечникова, був прооперований. З 10 березня 2005 року по 30 березня 2005 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в відділенні хірургії 12 ТМО, після якого йому було рекомендоване амбулаторне лікування, про що свідчать виписні епікризи. У 2005 року позивач був визнаний інвалідом 2-ї групи. В період з 01 травня 2006 року і до 30 квітня 2010 року ОСОБА_2 отримує пенсію по 3 - й групі інвалідності (а.с.6-8). Також встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності з 20 липня 2005 року (а.с.12). Відповідно до копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 17 квітня 2019 року позивач ОСОБА_2 має третю групу інвалідності за загальних захворюванням. Інвалідність встановлено на строк до 01 травня 2021 року (а.с.44). Відповідно до висновку експерта №125 від 13 серпня 2019 року сумарна втрата професійного працездатності позивача ОСОБА_2 на момент проведення експертизи складає 60 (шістдесят) відсотків. Згідно справи медико-соціальної експертної комісії №530 дата чергового переогляду 15 квітня 2021 року (а.с.70-103). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог щодо стягнення, за період з 15 грудня 2011 року по 31 жовтня 2019 року, втраченого заробітку у зв`язку з ушкодженням здоров`я, в сумі 119 136,17 гривень, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Відповідно до пунктів 1, 11 Положення про медико-соціальну експертизу, пунктів 3, 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, встановлення МСЕК тієї чи іншої групи інвалідності внаслідок загального захворювання визначається за критеріями життєдіяльності людини, зокрема, здатністю особи до виконання трудової діяльності. Відповідно до висновку експерта №125 від 13 серпня 2019 року сумарна втрата професійного працездатності позивача ОСОБА_2 на момент проведення експертизи складає 60 (шістдесят) відсотків. Судом встановлено, що позивач на момент заподіяння йому шкоди не працював. З врахуванням того, що позивач в момент завдання йому шкоди внаслідок ДТП не працював, розмір відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, слід визначати за правилами частини 2 статті 1195 ЦК України, а саме: виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, надавши належну оцінку представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши факт втрати позивачем 60% працездатності, прийшов до правильного висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача, за період з 15 грудня 2011 року по 31 жовтня 2019 року, втраченого заробітку в сумі 119 136,17 гривень, виходячи з розрахунку, що приведений нижче. Мінімальна заробітна плата в грудні 2011 році склала 1 004 грн. Розмір втраченого заробітку складає (1004х60%):31x17=330,35 гривень. Мінімальна заробітна плата в 2012 році складала: за період з 01.01. по 31.03 - 1073 грн.; з 01.04. по 30.06. - 1094 грн.; з 01.07. по 30.09 - 1102 грн.; з 1.10. по 30.11 - 1118 грн.; з 1.12 по 31.12 - 1134 грн. Підлягає відшкодуванню втрачений заробіток в розмірі: з 01.01. по 31.03 (1073х60%х3) 1931,40 грн.; з 01.04 по 30.06 (1094х60% х3) 1969,20 грн.; з 01.07 по 30.09 (1102 х60%х3) 1983,60 грн.; з 1.10 по 30.11 (1118х60%х2) 1341,60 грн.; за грудень (1134x60%) 680,40 грн., а всього 7906,20 грн. Мінімальна заробітна плата в 2013 році складала: за період з 01.01 по 30.11 - 1147 грн.; за грудень - 1218 грн. Підлягає відшкодуванню втрачений заробіток в розмірі: з 01.01 по 30.11 (1147х60%х11) 7570,20 грн.; за грудень (1218x60%) 730,80 грн., а всього 8301,00 грн. Мінімальна заробітна плата в 2014 році складала 1218 грн. Підлягає відшкодуванню втрачений заробіток в розмірі (1218x60%х12) 8769,60 грн. Мінімальна заробітна плата в 2015 році складала: з 01.01 по 31.08. - 1218 грн.; з 01.09 по 31.12 - 1378 грн. Підлягає відшкодуванню втрачений заробіток в розмірі: з 01.01 по 31.08 (1218х60%х8) 5846,40 грн.; з 01.09 по 31.12 (1378х60%х4) 3307,20 грн., а всього 9153,60 грн. Мінімальна заробітна плата в 2016 році складала: з 01.01 по 30.04 - 1378 грн.; з 01.05 по 30.11 - 1450 грн.; за грудень - 1600 грн. Підлягає відшкодуванню втрачений заробіток в розмірі: з 01.01. по 30.04 (1378х60%х4) 3307,20 грн.; з 01.05 по 30.11 (1450х60%x7) 6090,00 грн.; за грудень (1600x60%) 960 грн., а всього 10357,20 грн. Мінімальна заробітна плата в 2017 році складала 3200 грн. Підлягає відшкодуванню втрачений заробіток в розмірі (3200x60%х12) 23040 грн. Мінімальна заробітна плата в 2018 році складала 3723 грн. Підлягає відшкодуванню втрачений заробіток в розмірі (3723x60%х12) 26805,60 грн. Мінімальна заробітна плата в 2019 році складає 4 173 грн. Підлягає відшкодуванню втрачений заробіток за період з 01.01 по 30.09 (4173х60%х9) 22534,20 грн., з 01.10 по 24.10 (4173х60%:31х24) 1938,42 грн., а всього 24472,62 грн. Всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивача втрачений заробіток з 15 грудня 2011 року по 24 жовтня 2019 року в розмірі (330,35 + 7906,20 + 8301,00 + 8769,60 + 9153,60 + 10357,20 + 23040,00 + 26805,60 + 24472,62) 119 136,17? гривень. Посилання апелянта на те, що місцевим судом не встановлено у повному обсязі фактичних обставин справи, не наведено належного обґрунтування розрахунку розміру присуджених до стягнення з відповідача грошових сум - є недоведеними; доводи апелянта мають характер припущення, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Доводи, вказані в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення, в оскаржуваній частині, має бути залишено без змін. Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2019 року, в оскаржуваній частині - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: