Постанова 4819 № 663/2504/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2020 року м. Херсон Номер справи: 663/2504/18 Номер провадження: 22-ц/819/518/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В., суддів: Бездрабкко В.О., Радченка С.В., секретар Кутузова А.В. сторони справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргуАкціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 24 вересня 2019 року, у складі судді Шабрацького Г.О., повний текст рішення складено 24 вересня 2019 року, в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ВСТАНОВИВ: У серпні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на те, що 15 жовтня 2008 року ОСОБА_1 звернувся в АТ КБ «Приватбанк» та з метою отримання банківських послуг підписав Заяву № б/н від 15 жовтня 2008 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 4000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві ОСОБА_1 підтвердив, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Посилаючись на те, що банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого угодою ліміту, а відповідач своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 22 червня 2018 року становить 12639,10 грн, із яких: 2438,75 грн - тіло кредиту; 3131,89 грн - відсотки за користування кредитом; 5990,41 грн - пеня; 500 грн - штрафи (фіксована частина), 578,05 грн - штраф (процентна складова). Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 24 вересня 2019 року у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення боргу за даним договором, про застосування якого заявлено відповідачем. В апеляційний скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема щодо строку дії платіжної картки, визначеного у договорі порядку погашення кредиту та строку внесення останнього платежу, та помилково дійшов висновку про пропуск банком строку позовної давності, не врахувавши початку його перебігу, як щодо місячних платежів, так і щодо повернення кредиту у повному обсязі. Порушення норм процесуального права вбачає в тому, що судом при виборі та застосуванні відповідних норм права до спірних правовідносин не було враховано правових висновків щодо їх застосування, викладених в постановах Верховного Суду. Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що 15 жовтня 2008 року ОСОБА_1 підписав Заяву (клієнт раніше ідентифікований по рахунку/карті № НОМЕР_1 ), зі змісту якої слідує, що ним отримано кредитну картку № НОМЕР_3 . Сума кредитного ліміту становить 500 гривень; базова відсоткова ставка : 36% з розрахунку 360 днів у році; строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти; порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості (а.с.9) 15 жовтня 2008 року ОСОБА_1 також підписав довідку про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», згідно якої базові відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році) становить 3%; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, однак не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості, комісія за несвоєчасне погашення заборгованості - 1% від загальної суми заборгованості, однак не менше 10 грн в місяць (а.с.8 звор.стор.) Відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції заперечував проти задоволення позову, посилаючись на відсутність доказів наявності заборгованості за вказаною Заявою про отримання кредитної карти. Вказує на відсутність істотних умов договору та безпідставність застосування до даних правовідносин Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, також просив застосувати наслідки спливу позовної давності. Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» від 05.02.2019 року № 30.1.0.0/2-20180809/228, доданою позивачем до відповіді на відзив відповідача, ОСОБА_1 згідно кредитного договору б\н від 15.10.2008 року отримав картки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 05.2019 року (а.с. 69, 100). Також позивачем надано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку підписану Кравчуком В.В. 30 квітня 2010 року, зі змісту якої слідує, що відповідач, ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку, просив надати йому платіжну картку «Універсальна» (а.с.110). Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в зв`язку з пропуском строку позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до виписки по картковому рахунку № НОМЕР_8 , відповідач неодноразово користувалася кредитними коштами та повертав їх, останній платіж в поповнення заборгованості здійснив 23.04.2010 року сумою 50,00 грн. Після цього платежів в повернення боргу по рахунку відповідача з його участю не здійснювалося, останній раз він знімав готівку 40,00 гривень у банкоматі 21 січня 2009 року, за умовами договору використані 40 гривень він мав повернути до 25 лютого 2009 року, такого обов`язку він не виконав, на наступний день після вказаної дати розпочав свій відлік строк позовної давності щодо останнього місячного платежу з вказаної використаної суми та закінчився 26 лютого 2012 року, щодо використаних перед цим кредитних сум строк давності закінчився ще раніше, із позовом до суду позивач звернувся після спливу такого строку 23 серпня 2018 року. Суд першої інстанції не взяв до уваги доводи позивача про те, що строк дії договору відповідає строку дій останньої перевипущеної картки (травень 2019 року) оскільки, позивач не зазначив до якого саме кредитного договору відносяться перевипущені картки. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони здійснені через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи. На підтвердження продовження користування послугами банку з користування кредитними коштами після закінчення строку дії кредитної картки № НОМЕР_3 , отриманої за Заявою б/н від 15 жовтня 2008 року, позивачем надано виписку по рахунку ОСОБА_1 (основна картка № НОМЕР_3 ) з якої вбачається, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості за вказаною картою здійснено відповідачем 23.04.2010 року в сумі 50 гривень (а.с.107), а 25.05.2010 року вже здійснено погашення заборгованості на картку № НОМЕР_4 в сумі 110 гривень (а.с.103). З вказаної виписки вбачається, що ОСОБА_1 протягом часу з 25.10.2008 року по 07.05.2018 року (картка № НОМЕР_7 - погашення заборгованості в сумі 200 гривень (а.с.106) активно користувався кредитними коштами та здійснював регулярне погашення кредитної заборгованості за картками № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 в календарній послідовності їх видачі. Суд першої інстанції безпідставно вказав, що наявність Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що була підписана ОСОБА_1 30 квітня 2010 року (а.с.110) не свідчить про продовження правовідносин, що виникли з кредитного договору за заявою від 15 жовтня 2008 року, а є новим договором, оскільки вказане спростовується випискою по рахунку ОСОБА_1 (основна картка № НОМЕР_3 ) та розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позову (а.с.5-7) з якого також вбачається, що будь-яких коштів за новим кредитним договором ( від 30 квітня 2010 року) ОСОБА_1 не отримував, а продовжував здійснювати користування кредитними картками (25 травня 2010 року здійснив часткове погашення кредитної заборгованості на суму 110 гривень) за договором від 15 жовтня 2008 року. Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави вважати, що при зверненні позивача до суду з позовом 23 серпня 2018 року за наявності перевипуску кредитних карток зі строком дії останньої перевипущеної картки № НОМЕР_7 - до останнього дня 05.2019 року, та здійснення погашення заборгованості за вказаною карткою 07 травня 2018 року на суму 200 гривень, банком пропущено строк позовної давності. Таким чином, доводи апеляційної скарги у вказаній частині є обґрунтованими, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. З матеріалів справи слідує, що 15 жовтня 2008 року ОСОБА_1 підписав Заяву, зі змісту якої слідує, що ним отримано кредитну картку № НОМЕР_3 . Сума кредитного ліміту становить 500 гривень; базова відсоткова ставка : 36% з розрахунку 360 днів у році; строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти; порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості (а.с.9) Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 22.06.2018 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає 12639,10 грн, яка складається із: тіло кредиту - 2438,75 грн; відсотки за користування кредитом - 3131,89 грн; пеня - 5990,41 грн; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн; штраф (процентна складова) - 578,05 грн. Позивач посилався в позові та вказує про це в апеляційній скарзі, що підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами. При цьому, Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ним не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки до позовної заяви позивач додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.10-24). Вказаний витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не може бути взяти судом до уваги, оскільки з його змісту вбачається, що вони діяли, як мінімум з 29.07.2009 року, тоді як заява про отримання ОСОБА_1 кредитної карти, на підставі якої банк звернувся до суду за стягненням заборгованості підписана сторонами 15 жовтня 2008 року. Що стосується Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що була підписана ОСОБА_1 30 квітня 2010 року, суд виходить з того, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів, що відповідач ознайомився та погодився з наданими позивачем Витягами з Тарифів та з Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Вказана правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 провадження № 14-131ус19. В матеріалах справи наявна довідка про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 15 жовтня 2008 року, згідно якої базові відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році) становить 3%; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, однак не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості, комісія за несвоєчасне погашення заборгованості - 1% від загальної суми заборгованості, однак не менше 10 грн в місяць (а.с.8 звор.стор.) Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.7) заборгованість за кредитом виникла з 28 жовтня 2016 року, тобто в межах строку позовної давності. Згідно вказаного розрахунку заборгованість за тілом кредиту складає 2438,75 гривень. Відповідачем даний розмір тіла кредиту не спростовано, альтернативного розрахунку суду не надано, тому колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту в сумі 2438,75 гривень. У вказаний період (з 28 жовтня 2016 року по 22 червня 2018 року) банком нараховувалась відсоткова ставка 3,5% в місяць, що не відповідає умовам, які погодили сторони, підписавши 15 жовтня 2008 року довідку про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення процентів підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 1394,96 гривень (2438,75 гривень х 36 (відсотків річних) /100 х 572 дні прострочення (з врахуванням 30 днів пільгового періоду) /360 днів у році (згідно погодженої сторонами довідки)). Позовні вимоги про стягнення пені та штрафів не підлягають задоволенню, оскільки вказані нарахування не були передбачені при підписанні сторонами 15 жовтня 2008 року довідки про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 3833,71 гривень, з яких: тіло кредиту 2438,75 гривень, відсотки за користування кредитом 1394,96 гривень. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частини 1 вказаної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений ним при зверненні до суду першої інстанції пропорційно розміру задоволених вимог -11,03%, в сумі 194,34 гривень. Оскільки апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, тому сплачений позивачем судовий збір у сумі 2881,50 грн за подання апеляційної скарги, підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно до задоволених позовних вимог, що були предметом оскарження -11,03% в сумі 317,82 гривень. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, ч.1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, Херсонський апеляційний суд у складі колегіїсуддів судової палати з розгляду цивільних справ ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 24 вересня 2019 року скасувати, ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за договором б/н від 15 жовтня 2008 року в сумі 3833,71 гривень, з яких: тіло кредиту - 2438,75 гривень, відсотки за користування кредитом - 1394,96 гривень. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 512,16 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 01 квітня 2020 року. Головуючий І.В.Вейтас Судді: В.О. Бездрабко С.В.Радченко