Постанова 4801 № 140/144/19

Справа № 140/144/19 Провадження № 22-ц/801/714/2020 Категорія: 71 Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2020 рокуСправа № 140/144/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя - доповідач), суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С. секретар судового засідання Куленко О. В., учасники справи: позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 (законний представник ОСОБА_2 ), відповідач ОСОБА_3 , відповідач Немирівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного сану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області третя особа орган опіки піклування Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2019 року постановлене у складі судді Науменка С. М., в м. Немирів, дата складення повного судового рішення 01 листопада 2019 року,- в с т а н о в и в : 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_3 , Немирівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа - орган опіки та піклування Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позов мотивований тим, у період з 2011 року по жовтень 2012 року позивач періодично проживала з відповідачем ОСОБА_3 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину - сина, ОСОБА_2 . У шлюбі з відповідачем позивач не перебувала, так як ОСОБА_3 перебував у шлюбі з іншою жінкою. ОСОБА_2 стверджує, що відповідач є його батьком, однак він відмовився подати в органи державної реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію батьківства. Відповідач визнавав дитину ОСОБА_2 , своїм сином та протягом 6 місяців після його народження, у період з 01 січня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач постійно проживав разом з нею та їхнім спільним сином в одному житловому будинку в АДРЕСА_1 . Вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, відповідач брав участь в утриманні та вихованні дитини, тобто вони проживали як чоловік та дружина однією сім`єю без реєстрації шлюбу. З липня 2014 року по листопад 2018 року відповідач періодично навідував її та сина. Відповідач відмовляється офіційно визнавати їхню спільну дитину - ОСОБА_4 своїм сином та ухиляється від покладеного на нього обов`язку утримувати його, у зв`язку з чим позивач просила задовольнити позов. Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2019 року позов задоволено частково: -визнано громадянина України ОСОБА_3 батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; -зобов`язано Немирівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області внести зміни до актового запису № 30 від 15 липня 2013 року, складений Брацлавською селищною радою Немирівського району Вінницької області, про народження ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: в графі «батько» зазначити - «громадянин України ОСОБА_3 »; -стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 січня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. -вирішено питання про стягнення судового збору. Не погодившись з таким рішенням в частині визначення розміру стягуваних аліментів на дитину та розподілу судових витрат, 26 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить оскаржуване рішення у цій частині скасувати та постановити нове, яким стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 січня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вона з 27.05.2005 року не працює, перебуває у відпустці по догляду за малолітніми дітьми, є багатодітною мамою та отримує державну соціальну допомогу як малозабезпечена сім`я. Зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував її матеріального становища. Також зазначає, що судом першої інстанції неправильно здійснено розподіл судових витрат, які вона понесла у зв`язку з розглядом справи, оскільки нею сплачено судовий збір за дві немайнові вимоги, які суд задовольнив, у розмірі 1 536,80 грн та 7 614 за оплату судово-молекулярно-генетичної експертизи, проте в рішенні суд стягнув з відповідача на її користь лише 768,40 грн. Впродовж встановленого судом строку відзив на апеляційну скаргу від відповідачів на адресу апеляційного суду не надійшов. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з викладених у ній підстав. 10.03 2020 року та 21.03.2020 року Немирівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) подало заяви про розгляд справи за їх відсутності. Відповідач ОСОБА_5 та представник органу опіки піклування Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Рішення суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зобов`язання Немирівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо внесення змін до актового запису № 30 від 15 липня 2013 року, про народження ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до наступних висновків. По справі встановлено наступні обставини, що не оспорюються: -ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_6 (а.с.19), батьком якого рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 22.10.2019 року визнано відповідача ОСОБА_3 . -із довідки від 03.01.2019 року встановлено, що неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 60) -Відповідно до Висновку експерта про біологічне батьківство № 524 від 25.06.2019 року встановлено, що вірогідність біологічного батьківства ОСОБА_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_2 складає величину не менше ніж 99,999966 %(а. с. 95-98) Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з ким проживає дитина. Згідно ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Судом першої інстанції вірно встановлено, що Відповідач є працездатним, визнання частково позову не суперечить його законним інтересам та правам, і повністю відповідає інтересам дитини. Судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі у розмір 3 000 грн, але не менш ніж 50% від прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з моменту пред`явлення позову і до досягненням дитиною повноліття. У відповідності до частини 1 статті 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» закріплено, що у 2019 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років в розрахунку на місяць з 1 січня 2019 року встановлений у розмірі 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень. Виходячи з вищезазначеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_3 аліментів, визначивши їх розмір у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового для дитини відповідного віку, що відповідає інтересам дитини та не порушує права жодної зі сторін. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно невірного розподілу судових витрат слід зазначити наступне. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Позивач понесла наступні витрати: - сплатила 768 грн 40 к. судового збору при зверненні до суду (а.с. 1), та 768 грн 40 к. (а.с. 37) судового збору на підставі Ухвали Немирівського районного суду від 24.01.2019 року про залишення позовної заяви без руху (а.с. 35), тобто всього сплатила 1 536 грн 80 к. судового збору за дві вимоги немайнового характеру, які рішенням суду були задоволені. Проте ухвалюючи рішення, Немирівський районний суд Вінницької області, без наведення мотивів ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача лише 768 грн. 40к. сплаченого нею при зверненні до суду судового збору. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є підставними та з відповідача ОСОБА_3 слід було стягнути на користь позивача 1 536грн 80 коп. Таким чином, слід змінити оскаржуване рішення, виклавши абзац п`ятий резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 536 ( одну тисячу п`ятсот тридцять шість) грн, 80 коп. понесених нею судових витрат». Щодо доводів апеляційної скарги, що суд не вирішив питання про стягнення з відповідача витрат, які понесла позивач на оплату вартості проведення судово- молекулярної генетичної експертизи, - слід зазначити наступне: Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 27 березня 2019 року було призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу, оплату експертизи покладено на сторони в рівних частинах( а. с. 90). Суду першої інстанції не було до ухвалення рішення у справі надано докази оплати зазначеної експертизи, тому в суду не було підстав для їх розподілу. Апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. (частини 1, 3 статті 367 ЦПК України). Позивач до апеляційної скарги надала квитанцію про оплату вартості призначеної судом експертизи (а.с. 146), проте, як вбачається з цієї квитанції, платіж було здійснено 10.09.2019 року, тобто квитанція була наявна у позивача на момент розгляду справи судом першої інстанції і вона не навела будь-яких доводів, аргументів щодо неможливості подати цю квитанцію до суду першої інстанції. Відтак, апеляційний суд не може прийняти цей доказ, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2019 року зміні в частині розподілу судових витрат у вигляді судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, в іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. В ході апеляційного розгляду позивач понесла судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн., в підтвердження чого надала на ступні докази: - Договір про надання правової допомоги від 10.02.2020 року; - Рахунок від 10.02.2020 року (а. с. 145); - Довідку про оплату послуг правової допомоги на суму 3 000 грн ( а. с. 147); - Розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу ( а. с. 150); - Акт прийому-передачі виконаних робіт від 10.02.2020 року (а. с. 151); - Квитанції ( а. с. 144,148, 149). Відповідно до частини другої ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Ураховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, тому слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частину понесених нею судових витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у ході апеляційного розгляду, а саме 1 500 грн,. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. За правилом пункту 1 частини другої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років в розрахунку на місяць з 1 січня 2019 року встановлений у розмірі 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень. Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правилами пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії. З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій, з огляду на розмір аліментів) становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України). На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2019 року змінити. Викласти абзац п`ятий резолютивної частини рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2019 року в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 536 ( одну тисячу п`ятсот тридцять шість) грн, 80 коп. понесених нею судових витрат». В решті рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2019 року залишити без змін. Поновити дію рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2019 року. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн, понесених нею судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у ході апеляційного розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Позивач ОСОБА_1 (законний представник ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: с. Вовчок Немирівського району Вінницької області , проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Головуюча Т. М. Шемета Судді О. Ю. Береговий О. С. Панасюк