Постанова 4801 № 145/1863/19

Справа № 145/1863/19 Провадження № 22-ц/801/751/2020 Категорія: 68 Головуючий у суді 1-ї інстанції Мазурчак А. Г. Доповідач:Панасюк О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2020 рокуСправа № 145/1863/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Панасюка О. С. (суддя - доповідач), суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М., з участю секретаря судового засідання Куленко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області, про визначення місця проживання дитини за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Костюк Г. М. на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області у складі судді Мазурчака А. Г. від 16 січня 2020 року, - в с т а н о в и в: 11 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду цим позовом, за яким просив визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 . Вказував, що 17 лютого 2004 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 06 листопада 2006 року шлюб між сторонами розірвано. На тепер сторони проживають окремо, ОСОБА_3 проживає з ОСОБА_2 . Необхідність визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 з батьком обґрунтував вчиненням домашнього насильства щодо нього з боку матері ОСОБА_2 26 грудня 2019 року ОСОБА_2 подала клопотання про закриття провадження у справі через відсутність предмета спору. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилось чотирнадцять років, а тому в силу положень частини третьої статті 160 Сімейного кодексу України (далі СК України) він вправі самостійно визначати з ким з батьків проживати. Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької від 16 січня 2020 року провадження у справі закрито. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки на момент розгляду справи ОСОБА_3 виповнилося чотирнадцять років, то відсутній предмет спору. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Костюк Г. М., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, просила скасувати ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що суд, закриваючи провадження у праві залишив поза увагою підставу позову - захист прав та інтересів сина, який тривалий час потерпав від фізичного та психологічного насилля з боку ОСОБА_2 . Вирішення позову з ухваленням рішення по суті позовних вимог дасть змогу обмежити негативний вплив ОСОБА_2 на сина ОСОБА_1 02 березня 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, за яким просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, як таку, що постановлену з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке. Частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Сутисківської селищної ради Тиврівського району Вінницької області 27 липня 2004 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9). Згідно з частиною третьою статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі зокрема, якщо відсутній предмет спору. Оскільки з набуттям чотирнадцятирічного віку право визначення місця проживання дитини з одним із батьків, які проживають окремо, належить виключно самій дитині, ОСОБА_3 на час розгляду справи виповнилося чотирнадцять років, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність предмета спору. Доводи апеляційної скарги, які зводяться до неврахування судом підстав позову (обставини, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги), на увагу не заслуговують, тому що не мають правового значення для вирішення процесуального питання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, для чого суд встановлює наявність чи відсутність предмета спору - матеріально правової вимоги позивача до відповідача про захист порушеного, не визначеного або оспореного права у визначений законом або договором спосіб (стаття 16 Цивільного кодексу України). Отже, установлення судом факту набуття сином сторін чотирнадцятирічного віку, що в силу приписів частини третьої статті 160 УК України позбавляло позивача права вимагати визначення його місця проживання з батьком, є імперативною підставою для закриття провадження у справі, незалежно від мотивів, з яких ОСОБА_1 виходив при поданні позовної заяви. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костюк Г. М. залишити без задоволення, а ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької від 16 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. (Повний текст постанови складено 02 квітня 2020 року) Головуючий О. С. Панасюк Судді: О. Ю. Береговий Т. М. Шемета