Постанова Вінницький апеляційний суд № 136/1720/19

Справа № 136/1720/19 Провадження № 22-ц/801/448/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т. Доповідач:Міхасішин І. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2020 рокуСправа № 136/1720/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В., суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниці цивільну справу № 136/1720/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 27 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Кривенка Д.Т., встановив: У вересні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі -АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 лютого 2016 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 2400 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач погодився, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», розміщених на сайті банку www.privatbank.ua. складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 18 серпня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 11523,48 грн, яка складається з 2627,60 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2210,91 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4510,04 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1150,00 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина); 524, 93 грн - процентна складова. Виходячи з чого позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 11 лютого 2016 року у розмірі 11523,48 грн та судові витрати у справі. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 27 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено отримання ОСОБА_1 доступу до кредитних коштів, зокрема доказів отримання ним кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі, а саме по собі підписання анкети-заяви не є належним підтвердженням погодження умов кредитування, зокрема, щодо суми кредиту, його строку, порядку розрахунків сторін. Надані позивачем в підтвердження обставин, на які він посилається в підтвердження своїх позовних вимог розрахунок заборгованості, тарифи банку, умови та правила надання банківських послуг виготовлені самостійно позивачем, доказів про ознайомлення та погодження з ними відповідача не надано, як і не надано доказів автентичності умов і правил надання банківських послуг. Не доведено , що саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначав, що між банком та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви від 11 лютого 2016 року, в якій позичальник висловив згоду з формою договору та його умовами. Укладений між сторонами договір є договором приєднання, умови якого встановлені банком у формулярах: Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах банку, до якого інша сторона може лише приєднатися. Відсутність підпису боржника на тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору. На підставі поданої анкети-заяви відповідачеві було відкрито картковий рахунок, видано кредитну карту, на яку встановлено початковий ліміт в розмірі 2400 грн, який у подальшому збільшено до 4300 грн. Підтвердженням приєднання відповідача до умов договору є користування картковим рахунком та використання кредитних коштів, а тому помилковим є висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні заборгованості за тілом кредиту. Погашаючи заборгованість, відповідач фактично визнав факт отримання ним кредитних коштів. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення, з таких підстав. Відповідно до частин першої - п`ятої ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. По справі встановлено, що 11 лютого 2016 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до «Умов і Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» (а.с. 9). Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Також підписуючи заяву, відповідач підтвердив, що ознайомлений з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, екземпляр договору згоден отримати шляхом роздрукування самостійно з офіційного сайту www.privatbank.ua. Зобов`язався виконувати вимоги Умов і правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися із їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank. ua. Умови кредитування, відомості про сукупну вартість кредиту роз`яснені і зрозумілі. До анкети-заяви позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» : «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CОNTRACT», «Універсальна GOLD» (а.с. 10), а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку Ресурс : Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms (а.с. 11-25). Згідно з розрахунком, наданим позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка станом на 18 серпня 2019 року становить 11523,48 грн, яка складається з 2627,60 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2210,91 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4510,04 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1150,00 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина); 524, 93 грн - процентна складова. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом ст. 75 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1,2 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК), Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України). Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 11 лютого 2016 року позичальником ОСОБА_1 було підписано лише анкету-заяву про приєднання до «Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій відсутні відомості щодо домовленості сторін про термін повернення кредиту, розмір та підстави для нарахування відсотків, комісій, штрафу та пені. Тобто в анкеті-заяві відсоткова ставка та відповідальність у вигляді нарахування пені та штрафів відсутні. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11 лютого 2016 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» : «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CОNTRACT», «Універсальна GOLD», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Ресурс : Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms. Витяг з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», доданий позивачем до позовної заяви, не є належним доказом погоджених сторонами умов кредитного договору, оскільки в ньому зазначена загальна інформація щодо усіх типів кредитних карт «Універсальна», з наданого документа неможливо встановити який тарифний план за кредитною карткою «Універсальна» був погоджений ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви. Такий Витяг не підписаний позичальником. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені та штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Роздруківка із сайту позивача належним доказом на підтвердження таких обставин бути не може. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 суд зазначив, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів. Отже, за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем Умов та правил надання банківських послуг, Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms та погодження сторонами плати за кредит у вигляді сплати процентів та відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені, штрафів), такі умови не можуть бути визнані складовою частиною спірного кредитного договору, а тому право банку здійснювати відповідні нарахування та обов`язок позичальника по сплаті відсотків, неустойки та їх розмір не доведено. Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за пенею у розмірі 4510,04 грн, пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн в розмірі 1150,00 грн, а також за штрафами у розмірі 500 грн та 524,93 грн є обґрунтованим та таким, що узгоджується із вимогами чинного законодавства. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено надання ОСОБА_1 доступу до кредитних коштів, отримання ним кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі, а отже не доведено виникнення перед позивачем будь-яких зобов`язань є помилковим. Підставою для звернення до суду з цим позовом було невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором б/н від 11 лютого 2016 року. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи, був ознайомлений з вимогами позивача (а.с. 46), однак правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, зокрема, щодо укладення кредитного договору, користування кредитними коштами та наявності непогашеної заборгованості не заперечував, розмір заборгованості за тілом кредиту не спростував. Суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача та наявним в матеріалах справи доказам існування між сторонами кредитних правовідносин та непогашеної заборгованості, які є неспростованими, чим порушено принцип змагальності цивільного судочинства. Разом з тим, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 11 лютого 2016 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів дійшла висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача 2627,60 грн заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 2210,91 грн. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення тіла кредиту та простроченого тіла кредиту підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 374, 376, 381,382, 384 ЦПК України, суд, постановив : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 27 листопада 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту та ухвалити нове рішення в цій частині. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 11 лютого 2016 року в розмірі 4838,51 гривень (чотири тисячі вісімсот тридцять вісім гривень 51 копійка), з яких 2627,60 гривень (дві тисячі шістсот двадцять сім гривень 60 копійок) заборгованість за тілом кредиту та 2210, 91 гривень (дві тисячі двісті десять гривень 91 копійка) заборгованість за простроченим тілом кредиту. В іншій частині рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 27 листопада 2019 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 806,60 гривень (вісімсот шість гривень 60 копійок) судового збору за подання позовної заяви та 1209,90 гривень (одна тисяча двісті дев`ять гривень 90 копійок) судового збору за перегляд рішення в апеляційній інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає. Учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: вулиця Грушевського, 1Д, м .Київ, код ЄДРПОУ 14360570); відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Головуючий І.В. Міхасішин Судді Ю.Б. Войтко І.М. Стадник