Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 638/18676/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2020 р.Справа № 638/18676/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Старосуда М.І. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Подус Г.С., м. Харків, повний текст складено 28.01.20 року по справі № 638/18676/19 за позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Нещеретного Артура Олександровича третя особа Інспекція з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із адміністративним позовом до інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Нещеретного Артура Олександровича, третя особа - Інспекція з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, в якому просив: - визнати протиправними дії інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Нещеретного Артура Олександровича; - скасувати постанову серії АА №006782 від 20.11.2019 року про накладення адміністративного стягнення у розмірі 255 грн., у справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП; - зобов`язати Департамент територіального контролю Харківської міської ради видалити інформацію про правопорушення, зафіксоване 20.11.2019 року о 13 год. 18 хв. за автомобілем Subaru, державний номер НОМЕР_1 , у реєстрах обліку правопорушень. В обґрунтування позовних вимог посилався на незаконність та необґрунтованість притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки інспектором Нещеретним А.О. не конкретизовано місце розташування транспортного засобу, а також те, що інспектор з паркування в постанові про притягнення адміністративної відповідальності вказує на порушення позивачем вимог п.8.4 «в» розділу 33 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), тобто норму, якої не існує. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.01.2020 по справі № 638/18676/19 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.01.2020 по справі № 638/18676/19 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про законність оскаржуваної постанови та правомірність дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Відповідач та третя особа надали письмові відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також від відповідача та третьої особи надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника Латрової Н.В. у іншому судовому засіданні та зайнятістю інших представників у судових засіданнях. Доказів на підтвердження неможливості явки представника в судове засідання не надано. Колегія суддів, вирішивши надані клопотання відповідача та третьої особи, з метою з необхідності дотримання строків розгляду справи, визначених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), визнала за можливе провести апеляційний розгляд справи за відсутності відповідача та третьої особи, оскільки зазначені ними обставини неможливості забезпечення явки їх представників не визнані поважними. Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. За правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема, ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана судом обов`язковою, апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 20.11.2019 року інспектором з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Нещеретним Артуром Олександровичем винесено постанову АА №006782, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 225,00 грн. Згідно вказаної постанови, 20.11.2019 року о 13 год. 18 хв. навпроти буд. 17-В по вул. Балакірєва у м. Харкові здійснено зупинку автомобіля Subaru д.н.з. НОМЕР_1 на разворотньому колі маршрутних транспортних засобів в зоні дорожнього знака 3.34 «Зупинку заборонено» ПДР України. Не погоджуючись із правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 249 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. Положеннями ст.ст. 268, 280 КУпАП встановлено, що особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу. Згідно ч.ч. 3, 5 ст. 279-1, КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. На підставі ч. 2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих а автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Враховуючи наведене, у спірних правовідносинах протокол про адміністративне правопорушення не складається, а присутність правопорушника не є обов`язковою. Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 219 КУпАП, виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, серед іншого, частинами першою і третьою статті 122 КУпАП (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою і третьою статті 122, частинами першою і другою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 701 від 10.10.2018 року уповноважено головних спеціалістів - інспекторів з паркування Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 і ч. 3 ст. 122 КУпАП у частині порушень правил зупинки, стоянки транспортних засобів та ч. 1 і ч. 2 ст. 152-1 КУпАП, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), у межах відповідного населеного пункту. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, які реалізуються, зокрема, шляхом розгляду справ про адміністративні правопорушення у разі їх виявлення. Надаючи оцінку оскарженому рішенню відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Порядок дорожнього руху на території України встановлюють ПДР України. Відповідно до п. 8.1, 8.2 ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією. Згідно п. 8.4 "в" ПДР, дорожні знаки поділяються на групи, серед яких заборонні знаки, що запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Відповідно до Розділу 33 "Дорожні знаки" ПДР знак 3.34 "Зупинку заборонено" забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії знаку - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаку поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений. Як встановлено приписами п. 8.2-1 ПДР України, дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги). Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена. Пунктом 10.1.1 Правил розташування дорожніх знаків визначених Національним стандартом України - ДСТУ 4100-2014 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування" встановлено, що дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була забезпечена зручність експлуатації і обслуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо). Дорожні знаки повинні бути видимі на відстані не менше ніж 100 м за напрямом руху. Статтею 6 Конвенції "Про дорожні знаки та сигнали" від 08.11.1968 року визначено, що дорожні знаки встановлюються таким чином, щоб їх легко та своєчасно могли розпізнати водії, для яких вони призначені. Будь-який знак, встановлений на стороні дороги, що відповідає напрямку руху повинен бути повторений над проїжджою частиною або на протилежній стороні дороги, якщо місцеві умови такі, що цей знак може не бути своєчасно замічений водіями транспортних засобів, для яких він призначений. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення. Надані під час розгляду справи роздруківки фотофіксації автомобіля не можуть бути визнані в якості належного та допустимого доказу, оскільки вони не містять відображення того, що автомобіль позивача знаходиться в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонено», оскільки автомобіль Subaru д.н.з. НОМЕР_1 , згідно фото наданого відповідачем, розташований на іншому боці дороги від розташування дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонено», тобто не підтверджують наявність складу адміністративного правопорушення в діях позивача (а.с.7). Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на те, що позивач заїхав на прилеглу до вул. Балакірєва 17-В територію із порушенням правил в`їзду (знак 3.21 ПДР України), оскільки позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що позивач здійснив зупинку автотранспорту в зоні дорожнього знака 3.34 «Зупинку заборонено» ПДР України, а не за порушення вимог дорожнього знаку п.3.21 «в`їзд заборонено». Надана Схема дислокації дорожніх знаків по вул . Баларірєво в районі буд. №17-В (а.с. 37) не може бути визнана беззаперечним доказом наявності вказаного знаку станом на час вчинення оскаржуваного правопорушення, оскільки не підтверджує, що зображені на ній дорожні знаки були в наявності станом на 20.11.2019 року та відповідали вимогам національного стандарту, зокрема, не були затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо) та видимі на відстані не менше ніж 100 м за напрямом руху. Інших доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність 20.11.2019 року по напрямку руху позивача дорожніх знаків 3.34, що відповідають вимогам національного стандарту, відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду надано не було. Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг у справах про адміністративні правопорушення" від 24.06.1988 року №6, розглядаючи скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного. Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. На підставі викладеного, за відсутності доказів порушення позивачем ПДР України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Щодо позовної вимоги про визнати протиправними дій інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Нещеретного Артура Олександровича, колегія суддів зазначає, що у відповідача наявні встановлені законом права на розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому колегія суддів вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача у спірних відносинах є саме скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, а в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача слід відмовити. Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Департамент територіального контролю Харківської міської ради видалити інформацію про правопорушення з реєстру обліку правопорушень, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи не встановлено, що позивач був внесений до реєстру обліку правопорушень, а тому вважає, що ця вимога є передчасною, та задоволенню не підлягає. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. З урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.01.2020 року по справі № 638/18676/19 скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати постанову інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Нещеретного Артура Олександровича серії АА №006782 від 20.11.2019 року про накладення адміністративного стягнення у розмірі 255 грн., у справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд Я.М. Макаренко