Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/4581/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2020 р. Справа № 440/4581/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Старосуда М.І. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, по справі № 440/4581/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення компенсації та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив суд: - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів з огляду на порушення строків виплати пенсії в сумі 50438,54 грн. за рахунок коштів Пенсійного фонду України відповідно до статті 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати протягом одного місяця, з дня набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення; - допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення компенсації за один місяць. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду України від 02.01.2020 року вказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів з огляду на порушення строків виплати пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Решетилівського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2014 року у справі №546/779/14-а, за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року по день фактичної виплати донарахованої пенсії. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду України від 02.01.2020 року у справі №440/4581/19 та прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є саме стягнення з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії у обчисленій позивачем сумі, а саме 50438,54 грн. А тому рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити. У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 23.09.2014 по справі №546/779/14-а позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду Україні у Решетилівському районі Полтавської області задоволено частково, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області провести ОСОБА_1 з 01 січня 2014 року нарахування та виплату відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" державної пенсії у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, з урахуванням попередніх виплат, та до змін в законодавстві (а.с. 14-16). Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Решетилівського районного суду Полтавської області від 23.09.2014р. по справі №546/779/14-а в частині відмови у задоволенні позову - скасовано, у цій частині ухвалено нову постанову, якою зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області подати звіт до суду першої інстанції про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання законної сили постанови суду, у іншій частині постанову Решетилівського районного суду Полтавської області від 23.09.2014 року по справі №546/779/14-а - залишено без змін (а.с.17а-18). Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 14.02.2015 по справі №546/779/14-а виправлено описку у постанові суду від 23.09.2014 шляхом виключенням з третього абзацу резолютивної частини слова "Головне" та викладено його у наступній редакції "Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області провести ОСОБА_2 з 01 січня 2014 року нарахування та виплату відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" державної пенсії у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням попередніх виплат, та до змін в законодавстві" (а.с.17). На виконання судового рішення, відповідно до розпорядження органу пенсійного фонду від 10.03.2015 №114433, ОСОБА_1 здійснено відповідний перерахунок пенсії. 24.10.2019 позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Полтавській області із заявою щодо проведення розрахунку, нарахування і виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно з постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 23.09.2014 по справі №546/779/14-а (а.с. 11). Листом №5621/В-02 від 07.11.2019 Головне управління ПФУ в Полтавській області, повідомило позивача про те, що на виконання постанови Решетилівського районного суду Полтавської області від 23.09.2014 по справі №546/779/14-а їй проведено нарахування пенсії з 01.01.2004 по 02.08.2014 в сумі 34 996,06 грн до виплатних документів у квітні 2015 року. Відповідно, сума пенсії 34996,06 грн була облікована в органі Пенсійного фонду України, виплата якої проведена 23.10.2019 згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018. Враховуючи викладене, правові підстави для нарахування компенсації втрати частини доходу відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" відсутні (а.с.12). Позивач вважає, що зазначена відмова не ґрунтується на вимогах закону, а тому звернулася з відповідним позовом до суду. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки суми державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, нараховані на виконання постанови Решетилівського районного суду Полтавської області від 23.09.2014 у справі №546/779/14-а, ОСОБА_1 вчасно не виплачено, у позивача наявне право на одержання компенсації за втрату частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії. Належним способом захисту прав позивача є покладення обов`язку на відповідача нарахувати та сплатити компенсацію втрати частини доходів, а не стягнення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок №159). Відповідно до ст. 1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі ст. 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З аналізу вищевказаних норм слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлено Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №681/423/15-а, від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18. Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на виконання постанови Решетилівського районного суду Полтавської області від 23.09.2014 по справі №546/779/14-а позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014. Недоплачена сума пенсії нарахована у квітні 2015 року та склала 34996,06 грн., проте була виплачена лише 23.10.2019 року. Таким чином, несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, що встановлено судовим рішенням в справі № 546/779/14-а, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96). Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати державної пенсії (основної та додаткової). На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Як вищезазначено компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. А тому, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги скаржника про стягнення суми компенсації втрати частини доходів у визначеній грошовій сумі, оскільки здійснення розрахунку проводиться установою самостійно, та відноситься, в даному випадку, до компетенції відповідача. Вимога ж про стягнення визначеної суми може бути заявлена у випадку протиправної не виплати розрахованої та нарахованої суми компенсації. Однак, у спірних правовідносинах відповідач не здійснив розрахунок та не нарахував таку компенсацію. Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Решетилівського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2014 року у справі №546/779/14-а, за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року по день фактичної виплати донарахованої пенсії. При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що розрахунок компенсації втрати частину доходів може бути здійснено кожним громадянином, оскільки згідно ст. 1 Закону №2050-ІІІ саме підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Здійснення розрахунку особою самостійно Законом №2050-ІІІ та Порядком №159 не передбачено. З приводу вимог позивача про допущення рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць, колегія суддів зазначає наступне. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Разом з тим, оскільки належні позивачу виплати є компенсацією, що не носить характер періодичного платежу, колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для допуску рішення до негайного виконання. Щодо вимог позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати протягом одного місяця з дня набрання рішення законної сили звіт про його виконання, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 287 КАС України. В свою чергу, спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень закріплені статтею 382 КАС України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, яке реалізується виключно під час прийняття постанови по суті. Мета здійснення судового контролю полягає у необхідності пересвідчитись, що суб`єктом владних повноважень рішення буде виконане. Разом з тим, колегією суддів не встановлено обставин, що могли б свідчити про невиконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення вказаної частини позовних вимог. Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 року по справі №440/4581/19 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 по справі №440/4581/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд Я.М. Макаренко