Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/11399/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2020 р. Справа № 520/11399/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року (головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В.) по справі № 520/11399/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила: - визнати незаконними дії Управління Пенсійного Фонду України у Новобаварському районі м. Харкова, щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України у Новобаварському районі м. Харкова поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 липня 2019 року довічно. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 у задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погодившись із рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що з 1985 року до 01.10.2019 отримувала пенсію за віком, проте з 01.10.2019 відповідачем припинено виплату пенсії до з`ясування, отже не з підстав передбачених ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зазначає, що є особою похилого віку (90 років), припинення виплати пенсії є звуженням її прав та порушенням з боку відповідача норм Конституції України та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( код РНОКПП НОМЕР_1 ) , учасник війни з 14.01.1985 р. перебувала на обліку в Управлінні ПФУ в Московському районі м. Харкова та в подальшому за її особистою заявою у зв`язку зі зміною місця проживання з 01.03.2019 взята на облік у Шевченківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується витягом про призначення та виплати пенсії (а.с. 27). У зв`язку з втратою ОСОБА_1 паспорту НОМЕР_2 , 22.01.2019 позивачу видано новий паспорт № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , (код РНОКПП НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , старий паспорт визнано недійсним, що підтверджується довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 7). В травні 2019 року управлінням пенсійного фонду проведено перевірку паспортних даних отримувачів пенсій, які за обліком Державної міграційної служби були визнані недійсними, знищеними або викраденими, втраченими або проведений обмін. В ході перевірки відповідачем виявлено, що паспорт НОМЕР_2 виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний недійсним. У зв`язку з цим, 10.05.2019 та 26.06.2019 відповідачем направлялись листи ОСОБА_1 про необхідність надати до Управління оригінал та копію паспорта громадянина України (а.с. 30, 31). З липня 2019 року через ненадання до органу Пенсійного фонду нового паспорту, відповідачем змінено спосіб виплати пенсії з банку на поштове відділення (а.с. 29). Після отримання у вересні 2019 року нового паспорту № НОМЕР_3 виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 управлінням Пенсійного фонду України виявлено розбіжності в імені та даті народження позивача. З 01.10.2019 відповідачем припинено позивачу виплату пенсії по причині "до з`ясування", про що свідчить витяг з підсистеми призначення та перерахунку пенсії (а.с. 28). На звернення позивача із роз`ясненнями щодо підстав припинення виплати пенсії, 22.11.2019 року відповідач повідомив ОСОБА_1 , що в матеріалах пенсійної справи існують розбіжності в імені та даті народження позивача, а саме: матеріали пенсійної справи містять паспорт НОМЕР_2 виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який визнано недійсним, а новий паспорт № НОМЕР_3 виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з наведеним ідентифікувати її особу неможливо. Таким чином пенсія припинена з 01.10.2019 (а.с. 43). Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення пенсії, звернулась з цим позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред`явлено до належного відповідача, відповідач, припиняючи виплату пенсії, здійснював свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутній новий паспорт позивача, а також відомості щодо зміни ім`я та дати народження. Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред`явлено позов до управління Пенсійного фонду України у Новобаварському районі м.Харкова. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що зазначена особа була структурним підрозділом Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області заявлялось до суду першої інстанції клопотання про заміну первісного відповідача Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова - на належного на Головне управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, як правонаступника , оскільки 19.07.2019р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Шевченківського ОУПФУ м. Харкова, до складу якого входить управління Пенсійного фонду України у Новобаварському районі м.Харкова. Проте, судом першої інстанції зазначене клопотання не вирішено та справу розглянуто за участі неналежного відповідача, що свідчить про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Статтею 52 КАС України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Новобаварський відділ управління Пенсійного фонду України входив до складу Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 628 передбачено реорганізацію деяких територіальних органів Пенсійного фонду України шляхом їх приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком. Цією постановою визначено Перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України (далі - Перелік № 628). Згідно з вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 19.07.2019 до цього реєстру було внесено запис про державну реєстрацію припинення Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (номер запису:14801120002072778). Приписами ч.ч.1,5 ст.104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Враховуючи викладене, юридична особа Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова є припиненою, а її правонаступником є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Таким чином, судом першої інстанції справу розглянуто за неналежного відповідача, оскільки на момент прийняття рішення такої юридичної особи як Управління Пенсійного фонду України у Новобаварському районі м. Харкова не існувало, що є порушенням норм процесуального права. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне замінити первісного відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Новобаварському районі м. Харкова на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Щодо позовних вимог. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом. Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV). Згідно ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Нормами п.п. 1, 6 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки. Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону № 1058-IV, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. Підстави припинення пенсії зазначені у ст. 49 Закону № 1058-IV. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає. Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір суд першої інстанції не з`ясував чи приймалось рішення про припинення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та за яких підстав. Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України суд апеляційної інстанції, з метою з`ясування всіх обставин у справі, витребував у відповідача, з власної ініціативи докази, зокрема рішення про припинення виплати пенсії позивачу. На виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 відповідачем відомостей щодо існування рішення саме про припинення виплати пенсії позивачу не надано. Надане до суду рішення № 20 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.02.2020 № 7, яким відмовлено в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 не спростовує висновків суду, оскільки прийнято з інших підстав. Отже відповідачем доказів прийняття рішення про припинення пенсії позивачу не надано. Суд першої інстанції виходив з того, що наявність запису з підсистеми призначення і виплати пенсії, згідно якого виплата пенсії ОСОБА_1 припинена Управлінням ПФУ по причині " до з`ясування" свідчить про правомірність припинення виплати пенсії. Проте колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими, оскільки згідно ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено, крім того виплата пенсія припиняється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що за відсутності прийняття рішення територіального органу Пенсійного фонду про припинення виплати пенсії з підстав, передбачених ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2019 відповідачем здійснено неправомірно не у спосіб встановлений законом та з підстав не передбачених законом . Висновки суду про правомірність припинення виплати пенсії позивачу через відсутність в матеріалах пенсійної справи нового паспорту та відомостей щодо зміни імені та дати народження і як наслідок неможливість ідентифікації особи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, враховуючи відсутність рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії, такі висновки ґрунтуються на припущеннях. Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність власних дій, які полягають у припиненні виплати пенсії за віком позивачу з 01.10.2019, колегія суддів дійшла висновку про їх протиправність. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Замінити відповідача - Управління Пенсійного Фонду України у Новобаварському районі м. Харкова на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 по справі № 520/11399/19 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з 01.10.2019. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з 01.10.2019 довічно. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій