Постанова 4851 № 520/13496/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2020 р. Справа № 520/13496/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Старосуда М.І. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, по справі № 520/13496/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які виражені у нарахуванні пенсії з 25.04.2019 р. у розмірі та порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 543, що не відповідає рішенню Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 р. по справі № 520/6376/19; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25.04.2019 р. як норми прямої дії. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду. Не погодившись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 та задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що поданий позов у цій справі не є тотожним з позовом у справі № 520/6376/19, оскільки у цій справі заявлено позовні вимоги про визначення порядку проведення перерахунку при виконанні рішення суду у справі № 520/6376/19. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Приймаючи оспорювану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже є у провадженні цього або іншого суду та позивач фактично не погоджується з неналежним виконанням судового рішення у справі №520/6373/19. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі № 520/6376/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Скасовано рішення Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 219 від 17.05.2019. Зобов`язано Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова перерахувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25.04.2019. Вказане рішення набрало законної сили 23.09.2019 року. Зі змісту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі № 520/6376/19 встановлено, що спірні правовідносини стосувалися відмови відповідача в проведенні позивачу перерахунку пенсії після прийняття рішення Конституційним судом України № 1-р(И)/2019 від 25.04.2019 щодо невідповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" саме з дати його ухвалення - 25.04.2019. Предметом розгляду у цій справи була наявність у позивача права на перерахунок пенсії, визначення моменту, з якого виникло таке право, а не порядок здійснення перерахунку пенсії позивачу. Відтак, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту, а саме подання позовної заяви про визнання протиправними дій Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які виражені у нарахуванні пенсії з 25.04.2019 р. у розмірі та порядку, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України № 543, що не відповідає рішенню Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 р. по справі № 520/6376/19; зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25.04.2019 р. як норми прямої дії фактично є однією із форм контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі №520/6376/19. Отже, спір у цій справі є тотожним спору у справі № 520/6376/19, оскільки виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Частина перша статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (статті 382); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383); визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287). Колегія суддів зазначає, що зазначені вище положення Кодексу мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Контроль за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Проаналізувавши вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує наявність підстав для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він мав звертатись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідною заявою, а не пред`являти новий адміністративний позов. Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що цей адміністративний позов фактично спрямований на виконання іншого судового рішення (рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі №520/6376/19). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії без розгляду. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з достатнім обґрунтуванням нормами процесуального права, правильно встановивши обставини справи, а тому підстави для її скасування або зміни відсутні. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 по справі №520/13496/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд Я.М. Макаренко