Постанова 4851 № 638/2005/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2020 р. Справа № 638/2005/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Сіренко О.І. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Цвіра Д.М., пр. Перемоги, 52в, м. Харків, Харківська, 61202, повний текст складено 11.03.20 року по справі № 638/2005/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області сержант Горбаня Віктора Сергійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовною заявою до інспектора 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області в Харківській області сержанта Горбаня Віктора Сергійовича, в якій просив суд: скасувати постанову серії ЕАК №2068062 від 04.02.2020 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП щодо нього. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 04.02.2020 близько 21:40 години він, керуючи автомобілем марки Toyota Land Cruiser PRADO 150, після проїзду перехрестя вулиць Весніна та Пушкінської у м.Харкові був запинений інспектором 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області в Харківській області сержантом Горбанем Віктором Сергійовичем. Під час розмови поліцейський повідомив, позивач порушив правила дорожнього руху, а саме: п.п. ґ) п.8.4. ПДР України, в зв`язку чим виніс постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2068062 від 04.02.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.03.2020 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області сержанта Горбань Віктора Сергійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що поліцейський виніс постанову при відсутності доказів, що підтверджували б вину позивача, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Відповідно пункту 2 Розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, та Пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283,284 КУпАП. Позивач зауважує, що в постанові, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і зазначити мотиви відмови від інших доказів, на які посилається правопорушник, або вказаних останнім доводів. Рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях. На думку позивача, висновки інспектора про порушення позивачем правил дорожнього руху є припущеннями та такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини з якими закон пов`язує настання даних подій відповідачем не доведені. Оскільки у справі немає доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 122 КУпАП, то позивач вважає, що склад цього правопорушення відсутній. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2068062 від 04 лютого 2020 року, винесеної інспектором 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області в Харківській області сержантом Горбанем Віктором Сергійовичем, 04.02.2020 о 21:44 годині у м.Харкові по вул. Пушкінській, 98, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом на перехресті вул.Весніна та вул.Пушкінська не виконав вимогу дорожнього знаку п.5.16 та зі смуги, яка вказує рух прямо, здійснив рух ліворуч, чим порушив п.8.4.ґ. ПДР України - Порушення вимог інформаційно-вказівних знаків, та був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, в зв`язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у належний спосіб позивач не зміг довести свої позовні вимоги, натомість підстав для скасування постанови від 04.02.2020 року серії ЕАК № 2068062 судом не встановлено. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року». Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. В ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу. Згідно п. 8.1 ПДР України, затв. Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожня розмітка 1.18 ПДР України показує дозволені на перехресті напрямки руху по смугах. Застосовується самостійно або в поєднанні із знаками знаками 5.16 , 5.18 ; розмітка із зображенням тупика наноситься для зазначення того, що поворот на найближчу проїзну частину заборонено; розмітка, яка дозволяє поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, дозволяє також розворот. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису… Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Відповідач, як до першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції, не надав належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення. Отже, доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім. Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Тобто, доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім. В свою чергу, позивач не визнає факту вчинення ним порушення ПДР та зазначає, що вірно здійснив маневр, як це передбачено постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року «Про правила дорожнього руху». Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26.04.2018 р. у справі № 338/855/17. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також, колегія суддів наголошує, що зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статтями 280, 283 КУпАП. У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Разом з тим, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії ЕАК №2068062 від 04.02.2020 року не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис. Така правова оцінка наявних у справі доказів винуватості позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення узгоджується із сталою практикою Верховного Суду в аналогічних спорах, викладеною, зокрема у постанові від 30.05.2018 р. у справі № 337/3389/16-а та від 15.11.2018 року у справі № 524/7184/16-а. Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що здійснення ОСОБА_1 повороту ліворуч зі смуги, на якій дозволено рух тільки прямо, та, як наслідок порушення вимог п. 8.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена частиною ч.1 ст.122 КУпАП, не підтверджено належними та допустимими доказами. Позивач заперечив вчинення правопорушення, тоді як відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень у спірних відносинах, не надав доказів правомірності прийнятого ним рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. З огляду на зазначене, а також норми ч.2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що інспектор при прийнятті оскаржуваної постанови діяв не у спосіб, який передбачений нормами чинного законодавства України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, зробив передчасні висновки. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.03.2020 року по справі № 638/2005/20, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.03.2020 по справі № 638/2005/20 - скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області сержант Горбаня Віктора Сергійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити. Скасувати постанову серії ЕАК № 2068062 від 04.02.2020 року винесену Інспектором 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області сержант Горбань Віктором Сергійовичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративнивне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 . Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.І. Сіренко