Постанова 4803 № 182/4223/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2805/20 Справа № 182/4223/18 Суддя у 1-й інстанції - Рибакова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М., суддів - Барильської А.П.,Зубакової В.П. секретар судового засідання - Чубіна А.В. сторони справи: позивач: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2019 року, ухваленого суддею Рибаковою В.В. у місті Нікополі, відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні, В С Т А Н О В И В: У червні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (яке під час розгляду справи змінило назву на Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", надалі- АТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В мотивування заявлених вимог зазначив, що 11.01.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_4 укладений Кредитний договір №014/142742/3147/74. За умовами укладеного договору, ОСОБА_4 за програмою кредитування «Житло в кредит на вторинному ринку» отримала в кредит 24000,00 доларів США строком до 11.01.2028 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами 13,00 % річних. Між банком та ОСОБА_4 09.04.2009 року укладено Додаткову угоду № 1 відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди тимчасово на період з 11.04.2009 року по 11.03.2010 року зменшити розмір щомісячного платежу до розміру, визначено в Графіку. В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 11.01.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено Договір іпотеки №014/142742/3147/74-ж, предметом якого є: квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позичальник ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На дату її смерті заборгованість склала 25303,46 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 201711,59 грн. Відповідачі, як спадкоємці позичальника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , прийняли спадщину, 18.12.2012 року видані свідоцтва про право на спадщину. Отже, до них перейшли зобов`язання за Договором іпотеки в межах вартості предмета іпотеки. Позивачем на адресу спадкоємців позичальника направлялись вимоги щодо погашення кредитної заборгованості, проте сума заборгованості повернута не була. Після уточнення позовних вимог, АТ «Райффайзен Банк Аваль» просить суд в рахунок погашення заборгованості, що виникла за кредитним договором №014/142742/3147/74 від 11.01.2008 року в сумі 25303,46 доларів, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 201711,59 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 59,7 кв.м., житловою 41,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною визначеною в п.1.3 Договору іпотеки від 11.01.2008 року 151500 грн., стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі представник позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. В мотивування доводів апеляційної скарги представник позивача зазначає, що матеріалами справи доведений факт укладання кредитного договору та договору іпотеки, наявність заборгованості та коло спадкоємців боржника. Зауважує, що у квітні 2014 року з повідомлення другої Нікопольської нотаріальної контори дізналися про коло спадкоємців й звернулися до суду з позовом. Посилаючись на обов`язок суду навести розрахунок заборгованості, вважають, що заявлені позовні вимоги доведені позивачем у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять рішення, як законне та обґрунтоване залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків. Судом встановлено та доведено матеріалами справи, що 11.01.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (за Кредитним договором - Банк), та ОСОБА_4 (за Договором - Позичальник) був укладений Кредитний договір №014/142742/3147/74 (том 1 а.с.9-13), відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, а також виконати інші обов`язки ,визначені цим договором. (п.2.1 Кредитного договору). Відповідно до п.1.1.1 Кредитного договору, сума, валюта кредиту - 24000,00 доларів США (надалі - Кредит). Відповідно до п.1.1.2 Кредитного договору, кошти видаються на придбання нерухомості - квартири загальною площею 59,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 24000, 00 доларів США. Відповідно до п.1.1.3 Кредитного договору, виконання зобов`язань позичальника за цим Договором забезпечується іпотекою нерухомості - квартири загальною площею 59,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Умови іпотеки встановлюються Іпотечним договором, який позичальник зобов`язується укласти з кредитором одночасно з укладенням позичальником договору купівлі-продажу зазначеного приміщення. Як вбачається з п.п.1.1.5, 1.1.6,1.1.7 Кредитного договору, дата надання кредиту 11.01.2008 року, дата остаточного погашення кредиту 11.01.2028 року, строк кредиту 240 місяців. Пунктами 1.2- 1.3.6 Кредитного договору визначені процентна ставка та інші умови надання кредиту. Відповідно до п.7.1 Кредитного договору, позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) п в розмірі згідно з Графіком погашення кредиту та інших платежів (Додаток №1 до цього Договору) (том 1 а.с.13-на звороті-15, 15-на звороті-16). Між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 09.04.2009 року укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору №014/142742/3147/74 від 11.01.2008 року, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, кредитор та позичальник дійшли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту, визначених кредитним договором, тимчасово на період з 11.04.2009 року по 11.03.2010 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначено в Графіку погашення кредиту та інших платежів за Кредитним договором, що є додатком до цієї Додаткової угоди (том 1 а.с.17-21). З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № №014/142742/3147/74 від 11.01.2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладений Договір Іпотеки №014/142742/3147/74-ж. Відповідно до п.1.1 якого, цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №014/142742/3147/74 від 11.01.2008 року, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого Іпотекодавець зобов`язується перед Іпотекодержателем повернути кредит в сумі 24000,00 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати Іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. У відповідності до даного Договору Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на нижче вказаних умовах. (том 1 а.с.50-52). Відповідно до п.1.1 Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно трикімнатна квартира АДРЕСА_1 належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 11.01.2008 року, посвідченого нотаріусом м. Нікополь Романенко С.О. за реєстром №31, внесеного в ДРП за № 2628963. Відповідно до п.2.1.2 Договору іпотеки, на підставах передбачених законодавством України на предмет іпотеки може бути звернене стягнення. Відповідно до п.3.1.4 Договору іпотеки, у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов`язань за цим або за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п.5 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки. Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( том 1а.с.123). Згідно матеріалів спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняли спадщину ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на їх ім`я 18.12.2012 року видані свідоцтва про право на спадщину (том1 а.с.173-225). Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції оскаржується АТ «Райффайзен Банк Аваль» в повному обсязі. Ухвалюючи рішення про відмову АТ «Райффайзен Банк Аваль» суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено розміру заборгованості за кредитним договором, що виключає можливість звернення стягнення іпотечного майна. Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору. За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання обома сторонами. У частині першій статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Стаття 41 Закону України «Про іпотеку» визначає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Таким чином, Закон України «Про іпотеку» визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). Отже, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги представника позивача, щодо обов`язку суду визначити розмір заборгованості за кредитним договором для звернення стягнення на іпотечне майно. Як видно зі заявлених позовних вимог, позивач визначив заборгованість за кредитом на дату її смерті позичальника в сумі 25303,46 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 201711,59 грн. (том 1 а.с.6). Проте, колегія суддів дослідивши надані відповідачем ОСОБА_3 квитанції, згідно яких, після смерті матері ОСОБА_4 позичальника у справі, вона здійснювала погашення кредитної заборгованості, колегія суддів прийшла до переконання, що розмір кредитної заборгованості, зазначений в позовній заяві не відповідає дійсності. Колегією суддів досліджено виписку по рахунку щодо розміру кредитної заборгованості та встановлено, що відповідачі після смерті позичальника щомісячно здійснювали погашення кредитної заборгованості, за період з вересня 2011 року по 31 грудня 2011 року погашено 1511,27 дол.США, за 2012 рік погашено 3704,88 дол.США, за 2013 рік погашено 3657,04 дол.США, за 2014 рік - погашено 1699,82 дол.США., за 2015 рік погашено 1674 дол.США, за 2016 рік погашено 1674дол.США, за 2017 рік погашено 1674 дол.США, до дати звернення до суду з позовом за 2018 рік погашено - 837 дол.США. Разом за період з вересня 2011 року по червень 2018 рік спадкоємцями сплачено заборгованість у загальному розмірі - 16432 дол.США. Дані суми оплати не враховані позивачем при визначені заборгованості за кредитним договором при пред`явлені позову в червні 2018 року. Станом на дату звернення АТ «Райффайзен Банк Аваль» до суду з позовом розмір заборгованості за кредитним договором з урахуванням сплачених спадкоємцями сум становить 8871,46 дол.США. Крім того, як видно спадкоємці на виконання умов кредитного договору після звернення позивача з позовом до суду продовжують сплату щомісячних сум, за 2018 рік з липня по грудень сплачено -837 дол.США. за 2019 рік по жовтень включно сплачено -1395 дол.США, з щомісячним погашенням заборгованості в сумі 139,50 дол.США, що відповідає розміру по графіку погашення кредиту. Станом на листопад 2019 року, з урахуванням сплачених спадкоємцями сум погашення кредитних коштів, заборгованість за кредитом становить 6639,46 дол.США. При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Звернення стягнення на предмет іпотеки та позбавлення права відповідачів на житло за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, має переслідувати легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті. Неврахування національними судами принципу пропорційності у справах про позбавлення особи з житла є підставою для висновку про порушення стосовно такої особи статті 8 Конвенції (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справах «Дакус проти України» («Dakus v. Ukraine») від 14 грудня 2017 року, заява № 19957/07; «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine») від 2 березня 2011 року, заява № 30856/03; «Садов`як проти України» («Sadovyak v. Ukraine») від 17 травня 2018 року, заява № 17365/14). Частиною 4 ст.39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Колегія суддів звертає увагу, що розмір заборгованості на дату звернення до суду АТ «Райффайзен Банк Аваль» з позовом у червні 2018 року, з урахуванням проведених відповідачами, як спадкоємцями позичальника ОСОБА_4 оплати за кредитними зобов`язаннями становить 8871,46 дол.США. Також, колегією суддів ураховано загальний розмір погашення кредитної заборгованості спадкоємцями за період з 2011 року по 2019 рік в сумі 18664 дол.США. З урахуванням заставної вартості предмета іпотеки, який визначено у п.1.3 Договору іпотеки від 11.01.2008 року в сумі 30000 дол.США, колегія суддів вважає що звернення стягнення на іпотечне майно при розмірі кредитної заборгованості 6639,46 дол.США. буде непропорційним втручанням в право відповідачів на житло, яке придбано в кредит зі строком кредитування до 11.01.2028 року. Після смерті позичальника, відповідачі, як спадкоємці, щомісячно здійснюють погашення кредитної заборгованості у розмірі визначеному графіком погашення кредитних коштів, що не завдає збитків іпотекодержателю. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що оскаржуване рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2019 року ухвалено з порушенням норм матеріального права, тому на підставі п.п.1,3,4 ч.1 ст.369 ЦПК України підлягає зміні в частині мотивів відмови АТ "Райффайзен Банк Аваль" в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки не через їх недоведеність, а через неспівмірність та не пропорційність розміру заборгованості за кредитом яка становить 6639,46 дол.США та заставною вартістю іпотечного майна 30000 дол.США. Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2019 року змінити в частині мотивів відмови Публічному Акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - виконавчий комітет Нікопольської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст судового рішення складено 31 березня 2020 року. Головуючий: Судді: