Постанова 4813 № 522/10105/15

Номер провадження: 22-ц/813/841/20 Номер справи місцевого суду: 522/10105/15 Головуючий у першій інстанції Нікітіна С.Й. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31.03.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі: Головуючого- Гірняк Л.А. Суддів - Цюри Т.В., Комлевої О.С., За участю секретаря - Ющак А.Ю. розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2017 року у справі за цивільним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» про стягнення суми переплати, закриття кредитного договору,- ВСТАНОВИЛА: В травні 2015 року публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі ПАТ Укрсиббанк»,банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості Свої вимоги ПАТ «Укрсиббанк» обґрунтовувало тим, що 26 травня 2006 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11351143000, відповідно до умов якого банком надано позичальнику 129 330, 00 швейцарських франків. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 206550 від 26 травня 2008 року, згідно умов якого поручитель зобов`язався нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Внаслідок невиконання відповідачами умов даного договору та договору поруки станом на 09 квітня 2015 року утворилася заборгованість у сумі 38 034, 10 швейцарських франків та пені у розмір 45 012,56 грн, яку позивач просив стягнути із відповідачів на свою користь. У вересні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Укрсиббанк» про стягнення суми переплати, закриття кредитного договору. Свої вимоги за зустрічними позовними вимогами позивачі мотивували тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2013 року у справі № 522/16154/13 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вже було солідарно стягнуто 902 190, 24 грн заборгованості, внаслідок невиконання умов кредитного договору № 11351143000 від 26 травня 2008 року, забезпеченого порукою. Зазначене рішення суду було виконане відповідачами 03 липня 2014 року з переплатою банку 122 314, 33 грн, що свідчить про закриття кредитного договору у зв`язку з його виконанням. Однак, банк, як вважають позивачі за зустрічним позовом, має намір отримати можливість повторного стягнення боргу. Із урахуванням зазначеного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили позов задовольнити, стягнути із ПАТ «Укрсиббанк» суму переплати, яка утворилась при виконанні ними рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2013 року, у розмірі 122 314, 33 грн та закрити договір про надання споживчого кредиту № 11351143000 від 26 травня 2008 року у зв`язку із його виконанням 03 липня 2014 року. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси, у складі судді НікітіноїС. Й., від 03 лютого 2017 року у задоволенні позову ПАТ «Укрсиббанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_1 суму переплати, яка утворилась при виконанні рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2013 року, у розмірі 122 314, 33 грн. Закрито договір про надання споживчого кредиту № 11351143000 від 26 травня 2008 року, укладений між акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (далі - АКІБ «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 , у зв`язку з виконанням даного договору 03 липня 2014 року. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачами на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2013 року у справі № 522/16154/13 у повному обсязі сплачено на користь банку стягнуті суми і здійснено зайві виплати, що перевищили суму боргових зобов`язань, визначених судовим рішенням згідно умов кредитного договору, які підлягають стягненню із банку на користь боржника. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення уду з винесенням нового рішення яким задовольнити позовні вимоги, а саме, стягнути на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми боргу по поверненню процентів за користування кредитом за кредитним договором № 11351143000 від 26.05.2008 року станом на 09.04.2015 року в розмірі 7 150,45 швейцарських франків, а також пені за прострочення сплати процентів у розмірі 37 692 грн.06 коп та судові витрати понесені за подання позовної заяви в рівних частках з кожного по 1 827,00 грн. та за подання апеляційної скарги у рівних частках по 2 009 грн.50 коп посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до заперечень на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Сторони в судове засідання не з`явились,про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. В силу ст.372 частини 2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутності. Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 5 ст. 268 ЦПК України, в редакції, яка набрала законної сили 15.12.2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників страви, є дата складання повного судового рішення. У зв`язку з цим, на підставі частини 2 ст.247 ЦПК України ,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З цих підстав,датою складання цього судового рішення є 30.03.2019 року. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН: Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що відмовляючи в частині солідарного стягнення заборгованості за нарахованими відсотками та пені з відповідачів та задовольняючи зустрічний позов відповідача- ОСОБА_1 про стягнення суми переплати та закриття кредитного договору,суд допустив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому посилаючись на системний аналіз статей 525, 526., 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору зазначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, ухвалене на певну дату, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання погашення кредиту, передбаченого умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу. ПАТ «УкрСиббанк» скористався своїм правом на стягнення відсотків та пені, що були нараховані за період з набрання законної сили рішення Приморського районного суду міста Одеси від 02.12.2013 року до фактичного виконання зазначеного рішення, а саме, з 13.12.2013 року по 13.01.2015 року. Заявник стверджує, що кредитним договором №11351143000 від 26.05.2008 року передбачено, що Кредит вважається повернутим в разі зарахування грошових коштів, спрямованих на погашення кредиту, нарахованих за користуванням кредитом процентів, можливих штрафних санкцій, а тому кредитний договір продовжує свою дію до повного виконання зобов`язань Відповідача-1, враховуючи, що Відповідачем-1 та Відповідачем-2 не погашено заборгованість по нарахованим відсоткам за період з 13.12.2013р. (дата набрання сили Рішення Приморського районного суду м. Одеси) по 13.01.2015р. (дата виконання рішення суду Вітповідачем-1). В мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд посилається на норми ст. 599 ЦК України, якою передбачено припинення зобов`язання, але в резолютивній частині зазначеного рішення суд задовольняє позовні вимоги Відповідача-1 за зустріним позовом та вирішує закрити Кредитний договір, що є не вірним застосуванням норм процесуального права. Щодо виконання кредитного договору за наявності рішення суду та розрахунків заборгованості заявник посилається на те, що на протязі тривалого терміну існувала прострочена заборгованість,що свідчить про грубі порушення кредитної дисципліни з боку позичальника. Посилаючись на вимоги ст.1046, 1049, 1048 ЦК України та умови Кредитного договору заявник посилається на те, що Кредитний договір продовжує свою дію до повного виконання зобов`язання. ЩОДО ВИКОНАННЯ КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ ЗА НАЯВНОСТІ РІШЕННЯ СУДУ ТА РОЗРАХУНКІВ ЗАБОРГОВАНОСТІ: Заявник надає розрахунок за період з 13.12.2013 року ( дата набрання сили рішення Приморського районного суду м. Одеси) по 13.01.2015 року( дата виконання судового рішення) , що становить 7 204 швейцарських франків 20 сантимів. Не заперечуючи факт погашення кредитної заборгованості заявник посилається на те, що платіжне доручення від 20.03.2014 року на суму 6 281 грн 60 коп свідчить не про погашення заборгованості за кредитним договором № 11351143000 від 26.05.2008 року, а про здійснення валютно-обмінної операції, а тому ця квитанція помилково врахована судом , як погашення кредиту. Апелянт в апеляійній скарзі зазначає, що відповідно до контр-розрахунку відповідачем сплачена сума боргу у розмірі 905 631,24 грн.,що відповідає суму стягнутій за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2013 року, з яких 902 190 грн 24 коп - борг за кредитом та 3 654,00 грн. - судові витрати. Сума 11 2591 грн. 49 коп. - сплачена для погашення суми кредиту,сплати процентів та інших штрафів відповідно до п.1.2.2. Кредитного Договору,які боржник свідомо сплачував з метою погашення процентів, враховані при розрахунку заборгованості відсотків, що нараховані та непогашені. Відповідно до заперечень на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідачка зазначає, що на початок липня 2014 року повністю виконала усі зобов`язання перед банком,погасила всю суму,яку стягнув з неї суд. Одночасно зазначає, 20.03.2014 року зробила два платежі,але банк вказав в одній квитанції не погашення заборгованості за кредитом, а здійснення валютно-обмінної операції,яка була направлена на погашення заборгованості. Заявник зазначає, що переплата в розмірі 118873,09 грн. виникла внаслідок паралельного виконання боржниками рішення суду та добровільного погашення боргу. При цьому посилається на постанову Великої палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року яку необхідно застосувати до спірних правовідносин. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Відповідно до договору про надання споживчого кредиту № 11351143000 від 26 травня 2008 року, укладеного між АКІБ «Укрсиббанк» (правонаступник ПАТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 , остання отримала кредитні кошти у розмірі 129 330,00 швейцарських франків та зобов`язалась повернути кредит з відповідними відсотками до 28 травня 2018 року (додатковою угодою № 1 від 13 березня 2009 року борг реструктуризовано з кінцевою датою погашення кредиту 28 травня 2023 року). З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором, між ОСОБА_2 та АКІБ «Укрсиббанк» (правонаступник ПАТ «Укрсиббанк») 26 травня 2008 року укладено договір поруки № 206550. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2013 року у справі № 522/16154/13 позов ПАТ «Укрсиббанк» задоволено та стягнуто на користь банку солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму боргу за договором № 11351143000 від 26 травня 2008 року у розмірі 102 154,80 швейцарських франків, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) складає 902 190, 24 грн, яка включала в себе тіло кредиту - 890 782,19 грн, заборгованість по відсоткам - 8 940, 58 грн, пеню за прострочення сплати відсотків - 1 026, 06 грн, пеню за прострочення сплати кредиту - 1 441,41 грн та судові витрати. Судом встановлено, що під час виконання рішення суду станом на 03 липня 2014 року боржником на користь ПАТ «Укрсиббанк сплачено 927 642, 09 грн Сума переплати кредитної заборгованості становить 122 314,33 грн. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ: Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредит зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в | порядку, що встановлені договором. За правилами частини третьої статті 61 ЦПК України, 2004 року, об встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У 2013 році АКІБ «Укрсиббанк» (правонаступник ПАТ «Укрсиббанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту №11351143000, який було укладено між ОСОБА_1 26 травня 2008 року, у зв`язку із неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2013 року у справі № 522/16154/13 позов ПАТ «Укрсиббанк» задоволено та стягнуто на користь банку солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму боргу за договором № 11351143000 від 26 травня 2008 року у розмірі 102 154,80 швейцарських франків, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) складає 902 190, 24 грн, яка включала в себе тіло кредиту - 100 863,07 швейцарських франків, що еквівалентно 890 782, 19 грн, заборгованість по відсоткам - 1 012,34 швейцарських франків, що еквівалентно 8 940, 58 грн, пеню за прострочення сплати відсотків - 1 026, 06 грн, пеню за прострочення сплати кредиту - 1 441,41 грн та судові витрати 3 441 грн. Отже, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) висловлено правову позицію про те, що проценти за кредитом нараховуються протягом строку кредитування; якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми, передбачені статтею 625 І України; перебіг позовної давності починається по кожному окремо платежу з моменту прострочення його оплати; неустойка нараховується наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу, яки такий платіж не було здійснено; сплив позовної давності зі сплати основи суми заборгованості (тіла, процентів) є підставою для застосування строї давності і до додаткових вимог (штраф, пеня). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у спра № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) висловлено правої позицію про те, що за наявності судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав (виконав не у повному обсязі), відсутня підстава для нарахування процентів за кредитним договором, оскільки строк договору змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, а права та інтереси кредитодавця в цих правовідносинах забезпечуються частино другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки простроченк виконання грошового зобов`язання. Кредит був наданий позичальнику строком до 25 травня 2023 року з урахуванням його реструктуризації. Банк, звертаючись до суду із позовом 2013 році про стягнення заборгованості із боржника та поручителі скористався правом дострокового повернення кредитних коштів, в наслідок чого змінив строк виконання основного зобов`язання. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконанн договору в повному обсязі. Положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, за який проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягают застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку д договору. Кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценті лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитор з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним, а тому районний суд правомірно відмовив Публічному акціонерному товариствау «Укрсиббанк» у позовних вимогах до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. За таких обставин, колегія суддів погоджується з судженням районного суду ,що вимоги позивача про стягнення кредитної заборгованості, процентів та пені не підлягають задоволенню за наявності судового рішення Приморського районного суду м. одеси від 02.12.2013 року про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яку боржник виконав . Відповідно до частини ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сума заборгованості, яка складала 902 190,24 грн. визначена на 28 листопада 2013 рік. Матеріалами справи встановлено, що відповідно до контр-розрахунку боржником сплачено крім 905 631,24 грн на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2013 року, з яких : 902 190 грн 24 коп - борг за кредитом та 3 654,00 грн понесені АТ «УкрСиббанк» судові витрати. Крім того, погашення заборгованості по кредиту на рахунок № НОМЕР_1 становлять: 05.08.2013 року сплачено 71 416,83 грн + 07.08.2013 року - 1 443,80грн + 13.09.2013 року -7 003,10грн. + 14.10.2013 року - 11 834,82 грн + 13.01.2014 року - 9 679,22 грн. +19.03.2014 року -227,69 грн + 20.03.2014 року -5088,69 грн. = 112591 грн 49 коп. Позивачем не надано доказів, що зазначені суми враховані Приморським районним судом м. Одеси від 02 грудня 2013 року при визначені суми заборгованості на 28 листопада 2013 року . Посилання на те, що ця сума сплачувалась з метою погашення процентів,які виникли в період виконання рішення суду,оскільки рішення Приморського районного суду не визначило дію кредитного договору, оцінюється критично так як кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту і з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом. Вимоги щодо застосування до спірних правовідносин передбачених ст.625 ЦК України позивачем не заявлялись. Сума в розмірі 6 281,60 грн, відповідно до квитанції здійснена ОСОБА_1 при валютно - обмінній операції, а тому помилково врахована, як погашення заборгованості за кредитним договором чи виконання рішення суду. Посилання боржника на те, що вона сплатила її в рахування кредитної заборгованості належними та допустимими доказами не підтверджена. За таких обставин, колегія районного суду дійшла висновку, що переплата за кредитним договором становить 112 591 грн.49 коп яка і підлягає поверненню ОСОБА_1 так як документально підтверджена. Враховуючи, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги квитанцію від 20.03.2014 року щодо сплати 6 281,60 грн. за валюто - обмінну операцію, як оплату кредитної заборгованості, судова колегія з підстав ст.376 ч.1 п.3,4 ЦПК України зменшує розмір переплати на цю суму. Керуючись ст. 367,368,374,375,376,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2017 року змінити зменшивши суму переплати в розмірі до 112 591 грн.49 коп. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст складено 31.03.2020 року. Головуючий суддя - Л.А. Гірняк Судді Т.В.Цюра - О.С.Комлева