Постанова 4804 № 234/7222/17

Єдиний унікальний номер 234/7222/17 Номер провадження 22-ц/804/201/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 01 квітня 2020 року Донецький апеляційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді-доповідача Никифоряка Л.П. суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В. за участі секретаря судового засідання Ротар Я.Б. розглянувши відкрито в залі судових засідань Донецького апеляційного суду в м. Бахмут справу що виникла з цивільних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, за участі третьої особи ОСОБА_4 , в якій подані апеляційні скарги ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2019 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Бакуменко А.В.) , - В С Т А Н О В И В: В позові пред`явленому до суду 17 травня 2017 року ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 21 січня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на обставини з приводу того, що порушено його право як спадкоємця другої черги після смерті ОСОБА_6 , який як продавець квартири на момент вчинення правочину не міг усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними, що є підставою для визнання договору недійсним. В подальшому 28 липня 2017 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, в якості другого відповідача зазначив також ОСОБА_3 та просив додатково визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26 січня 2015 року за яким ОСОБА_2 продала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , та просив повернути сторони в первісний стан. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2019 року позов задоволено. Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу від 21 січня 2015 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , також визнав недійсним договір купівлі-продажу від 26 січня 2015 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Згідно висновків суду ОСОБА_1 підтвердив своє право спадкування за законом як спадкоємець другої черги після смерті брата ОСОБА_6 . Також на думку суду з урахуванням того, що на час ухвалення рішення суду сплинули строки щодо прийняття спадщини та строки відведені для заповідального відказу, ОСОБА_1 є таким що фактично прийняв спадщину. Та рішенням суду встановлено, що станом на момент укладення спірного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21 січня 2015 року ОСОБА_6 за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, його волевиявлення не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, що підтверджено висновком судово-психіатричної експертизи в сукупності із доказами щодо стану здоров`я останнього. Та суд першої інстанції вважав що оскільки встановлено що купівлю-продаж згідно договору від 21 січня 2015 року здійснено за 89615,00грн, ці кошти слід стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . З рішенням суду не погодились відповідачі. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , через представника адвоката Біличенко Віталія Олександровича висловила вимогу про скасування рішення та просила відмовити в позові. Доводи апеляційної скарги зводились до того, що позивачем не підтверджено обставин з приводу того, що він реалізував у спосіб визначений чинним законодавством своє право на спадкування після брата ОСОБА_6 та суд не врахував наявності спадкоємця першої черги, дочки померлого. Інша вимога апеляційної скарги заявником зводилась до того, що недостатніми є докази щодо неналежного психічного стану ОСОБА_6 , оскільки у справі не проводилася комісійна судово-медична експертиза. Також заявник стверджувала про те, що судом в жодний спосіб не наведено правових підстав та мотивів щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 січня 2015 року за яким ОСОБА_2 продала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та суд безпідставно стягнув на користь покупця кошти в розмірі визначеному в договорі купівлі-продажу від 21 січня 2015 року в сумі 89615,00грн. Відповідач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі також просив рішення скасувати та в позові відмовити. В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що суд не відреагував на аргументи відповідачів стосовно достовірності показів свідка доньки померлого щодо психічного стану спадкодавця ОСОБА_6 та надійності документального доказу висновку судово-психіатричної експертизи і повноважень експертів що підготували такий висновок. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, за відсутності позивача та третьої особи повідомлених про час та місце судового розгляду належним чином, також за відсутності відповідача ОСОБА_2 , представник якої просив здійснити розгляд скарги без них, та за відсутності відповідача ОСОБА_3 письмове клопотання якого про відкладення розгляду справи залишено без задоволення, дійшов висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково. В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами. Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 16 липня 2010 року /витяг а.с.182-184/. ОСОБА_7 30 квітня 2011 року продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 30 квітня 2011 року /а.с.9/. За змістом технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 власником квартири, станом на 23 травня 2011 року був ОСОБА_6 /а.с.10/. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 20 травня 2011 року /а.с.23/ В період часу з 21 квітня 2009 року по 07 травня 2009 року; 05 грудня 2011 року по 22 грудня 2011 року; 01 вересня 2014 року по 09 вересня 2014 року; 04 грудня 2015 року по 14 грудня 2015 року та з 15 червня 2016 року по 16 червня 2016 року ОСОБА_6 проходив стаціонарне лікування в КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Краматорська» у зв`язку із синдромом залежності внаслідок вживання алкоголю /виписка з амбулаторної медичної картки та довідка а.с.31, 55/. В договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21 січня 2015 року продавцем визначено ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_2 і зазначено про ціну договору - 89615,00грн /а.с.36-37/. Згідно судово-психіатричної експертизи № 128 від 16 лютого 2018 року експерти дійшли висновку, що ОСОБА_6 21 січня 2015 року, на момент посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , страждав хронічним душевним захворюванням - органічним бредовим (шизофреноподібним) розладом особистості складного ґенезу, ускладненого психічними і поведінковими розладами внаслідок вживання психоактивних речовин, вживання алкоголю, синдром залежності, з галюцинаторно-параноїдним синдромом та на той час не міг за психічним станом розуміти значення своїх дій і керувати ними /а.с.57-61/. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /свідоцтво про смерть від 19 вересня 2016 року а.с.6/. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є батьками ОСОБА_6 /свідоцтво про народження а.с.84/. ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 /свідоцтво про смерть від 18 жовтня 2016 року а.с.7/. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 /свідоцтво про смерть від 09 лютого 2017 року а.с.8/. Після смерті ОСОБА_8 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася онука, донька ОСОБА_6 - ОСОБА_10 , яка змінила прізвище після укладення шлюбу на ОСОБА_11 /а.с.83, 84, 85/. Відповідно до відомостей наданих Державним нотаріусом Першої Краматорської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_9 спадкові справи не відкривались. Та після смерті ОСОБА_8 була відкрита спадкова справа і надходили заяви про прийняття спадщини від ОСОБА_4 та від ОСОБА_1 /довідка № 826/02-14 від 23 лютого 2019 року/. 26 січня 2015 року ОСОБА_2 продала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу за 87000,00грн /а.с.114-115/. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 станом на 26 січня 2015 року належала на праві власності ОСОБА_3 відповідно договору купівлі-продажу від 26 січня 2015 року /а.с.22/. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зробив висновок про те, що ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець другої черги після смерті брата ОСОБА_6 , повинен повернути кошти сплачені ОСОБА_2 - покупцем за недійсним договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21 січня 2015 року - продавцю ОСОБА_6 , який на час укладення договору за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції частково неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. У даній справі відповідачі заперечували обставини щодо наявності у позивача, як спадкоємця відповідного правового інтересу щодо квартири АДРЕСА_1 та права на звернення до суду з даним позовом. Позивач ОСОБА_1 порушення свого права пов`язував із тим, що він є спадкоємцем після смерті батьків, які фактично прийняли спадщину після смерті сина ОСОБА_6 із власності якого неправомірно, на підставі недійсного договору купівлі-продажу вибула квартира АДРЕСА_1 . Стаття 1218 Цивільного кодексу України зазначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Позивач стверджував що він є спадкоємцем за законом, після смерті брата ОСОБА_6 , час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 та батьків ОСОБА_9 , час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_8 , час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово та кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття /частини 1 та 2 статті 1258 ЦК України/. Та матеріалами справи підтверджено, що після смерті ОСОБА_8 була відкрита спадкова справа і надходили заяви про прийняття спадщини від ОСОБА_4 та від сина ОСОБА_1 . Виходячи з аналізу наведених норм права, позивач підтвердив свій правовий інтерес щодо майна, в тому числі квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю та тим самим обґрунтував своє право на звернення до суду за захистом спадкових прав, які не були предметом даного судового розгляду та з огляду на викладене не потребували з`ясування всіх обставин щодо прийняття спадщини та спадкування. Позивач свої вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21 січня 2015 року обґрунтовував тим, що при укладенні правочину не було волевиявлення продавця. Статями 202 - 204 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частиною 3 статті 203 ЦК України однією із загальних вимог, дотримання якої необхідно для дійсності правочину, є вимога щодо волевиявлення учасника правочину, яке повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Відповідно до частини 1 статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. За дійсним змістом наведеної норми для визнання правочину недійсним має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли в момент укладення правочину сторона перебувала у такому стані, коли не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове зворушення тощо). За обставинами справи наявність такого стану на момент укладення правочину суд встановив на підставі судово-психіатричної експертизи № 128 від 16 лютого 2018 року якою встановлено, що ОСОБА_6 на момент посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21 січня 2015 року за психічним станом не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними. Та суд першої інстанції відреагував на аргументи заявників апеляційної скарги стосовно достовірності та доказового значення висновків судово-психіатричної експертизи № 128 від 16 лютого 2018 року та обґрунтовано вважав що зазначений документальний доказ є належними письмовими доказом який був вирішальними для розгляду справи. При цьому суд апеляційної інстанції вважає, що пояснення свідка ОСОБА_4 , надані на адресу суду в письмовому вигляді з приводу того, що ОСОБА_6 повідомляв дочці про продаж квартири та щодо передачі коштів виручених від продажу квартири « ОСОБА_12 » для послідуючої передачі ОСОБА_1 по своїй суті, мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, оскільки не вказують на момент такого спілкування та в жодний інший спосіб не підтверджені і в сукупності з іншими доказами, не відображають зовнішніх обставин щодо поведінки особи продавця та його стану. Аналізуючи сукупність наданих доказів такі пояснення не спростовують висновків експертів. Разом з тим, заявниками апеляційних скарг не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які вони не змогли повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідачі надали пояснення та докази щодо обставин, на які вони посилалися як на підставу своїх заперечень. Та відповідачі беззаперечно мали можливість ознайомитися із змістом позовної заяви і матеріалами справи та не існувало перешкод для того, щоб заявляти суду клопотання про призначення повторної, комісійної чи комплексної експертиз, чого зроблено не було та саме відповідачі несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із не вчиненням ними процесуальних дій. Отже вірні висновки суду першої інстанції з приводу того, що встановлені обставини з приводу психічного стану продавця за договором купівлі-продажу від 21 січня 2015 року та відсутності його волевиявлення щодо укладення цього правочину, давали суду правові підстави для визнання такого правочину недійсним. У той же час, частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що тільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, та у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Однак за обставин що підтверджені в ході судового розгляду продавець ОСОБА_6 за психічним станом не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними та за таких умов відсутні докази того, що кошти зазначені в тексті договору передавались та ціна квартири за договором була погоджена і сплачена продавцю. Разом з тим, не підтверджено жодними доказами що продавець вчинив дії щодо передачі коштів на користь « ОСОБА_13 » та з приводу домовленості про наступну передачу таких коштів ОСОБА_1 . Так само за встановлених обставин та в межах предмету спору відповідно до змісту позовних вимог не можливе повернення позивачу, не стороні договору в натурі квартири АДРЕСА_1 , оскільки останній не заявляв вимог про витребування майна із чужого володіння. Так само судом першої інстанції не наведено жодних правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26 січня 2015 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якому належить квартира на час розгляду справи та до якого як до добросовісного набувача не було заявлено жодних вимог - за позовом ОСОБА_1 не сторони правочину. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду в частині вимог про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів згідно договору від 21 січня 2015 року в розмірі 89615,00грн та в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 січня 2015 року, та саме неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України частково задовольнити апеляційну скаргу, частково скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні зазначених позовних вимог. В решті рішення слід залишити без змін. Оскільки апеляційні вимоги відповідачів підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ними судового збору при зверненні до суду з апеляційними скаргами підлягає стягненню з позивача на користь відповідачів пропорційно задоволеним вимогам в розмірі по 960,00грн (640 х150%) на користь кожного з них. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника ОСОБА_5 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2019 року в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; та в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 89615(вісімдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятнадцять),00грн. Відмовити в застосуванні наслідків недійсності договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21 січня 2015 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів згідно договору в розмірі 89615(вісімдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятнадцять),00грн. Відмовити з задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26 січня 2015 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В решті рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь кожного з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір в розмірі по 960(дев`ятсот шістдесят),00грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 01 квітня 2020 року. Судді: