Постанова 4856 № 824/1256/18-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/1256/18-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 31 березня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Вимірювач" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до товариства з додатковою відповідальністю "Вимірювач" про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : в грудні 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Вимірювач" в якому просило: - стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Вимірювач" заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат, пов`язаних з виплатою та доставкою пільгових пенсій (Список №2) за період з 01.10.2018 року по 31.12.2018 року в сумі 12383,57 грн на користь позивача - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що в момент прийняття Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закон України "Про пенсійне забезпечення" не передбачав обов`язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Стосовно ОСОБА_1 якому призначена така пенсія працював виключно до 01.01.1992 року на роботах із шкідливими і важкими умовами праці передбачених списком №2, тому він має право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення, а отже відсутні підстави для призначення такій особі пенсії за віком згідно п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача в якій він зазначає, що судом першої інстанції вірно враховано та взято до уваги всі вищенаведені обставини та факти даної адміністративної справи, вимоги чинного законодавства України, що регулюють дане спірне питання, належним чином обґрунтовано підстави для прийняття такого рішення та прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Сторонами подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Оскільки, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, товариство з додатковою відповідальністю "Вимірювач" є юридичною особою та перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, як платник страхових внесків. Як встановлено з матеріалів справи, у відповідача працював найманий працівник ОСОБА_1 , який має всі необхідні підстави для призначення йому пільгової пенсії відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Дослідженні судом копії протоколів, трудових книжок, актів зустрічної перевірки про підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення підтверджують право вказаного працівника на пільгову пенсію відповідно до п.п. "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відповідачу направлявся розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в якому було обчислено фактичні витрати на виплату та доставку пенсій працівнику, який працював на підприємстві та має право на пільгову пенсію. Вказаний, розрахунок отриманий відповідачем, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення. Згідно розрахунку заборгованості, борг відповідача за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 року складає 12383,57 грн. Відповідно до Довідки про характер виконуваної роботи на посадах, які дають право на пенсію на пільгових умовах по списку №2, гр. ОСОБА_1 працював з 02.10.1984 по 31.12.1991 року на посаді шліфувальника по металу (сухе шліфування), дана премія передбачена списком №2 розділ 15 позиція 10а Постанови РМ СРСР від 22.08.1956 року №1173 ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Атестація робочого місця не проводилась. Встановлено, що на підставі заяви від 16.05.2018 року, гр. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, Список №2 згідно ст.114 Закону №1058-IV. Крім того, Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 року №926/144/19-а, встановлено, що пенсіонер ОСОБА_1 набув пільгового стажу до 01.01.1992 року. 16.05.2018 року пенсіонер звернувся із заявою до органу Пенсійного фонду про призначення йому пенсії за віком за Списком №2 в порядку ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за результатом розгляду якої призначив йому пенсію на підставі ст.114 Закону №1058-IV. Будь-яких заперечень з приводу неправомірності призначення йому пенсії на підставі статті 114 Закону №1058 ОСОБА_1 не заявляв. При цьому, останній не звертався до органу Пенсійного фонду з будь-якими іншими заявами щодо призначення йому пенсії у відповідності до ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зважаючи на наявність у відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат, пов`язаних з виплатою та доставкою пільгових пенсій (Список №2) за період з 01.10.2018 року по 31.12.2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом. Оцінюючи правовідносини, що виникли між сторонами апеляційний суд виходить з наступних міркувань. Статтею 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XI "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІ) визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До таких категорій, згідно з пунктом "а" статті 13 даного Закону, віднесено працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Згідно з пунктом "б" цієї статті, до таких категорій віднесено працівників, що зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. В редакції до 17.02.2000 року вказана стаття крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до підпунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788-XI. Законом України від 17.02.2000 року № 1461-III "Про внесення змін до деяких законів України" порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено шляхом виключення зі статті 13 Закону № 1788-ХІ відповідної регулюючої норми, а порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій було врегульовано шляхом введення окремого виду збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у Закон України від 26.06.1997року № 400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР). Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР (в діючій редакції) фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788-ХІ та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону 1058-IV визначені в якості об`єкта оподаткування для платників збору, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: 1) суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; 2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади. Згідно з абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР ставка збору на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлена на рівні 100% від об`єкта оподаткування. Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача про те, що пільговий стаж працівника ОСОБА_1 набуто до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах потрібно керуватись ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення, а за таких умов витрати на виплату пенсії підприємством не відшкодовуються. Так, з 11.10.2017 року набув чинності Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон №2148-VIII). Вказаним Законом викладено в новій редакції пункт 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV. Вказаною правовою нормою визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону № 1788-ХІ до набрання чинності Законом № 2148-VIII та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: - підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком; - за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788-ХІ (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України) та відповідно до статті 14 Закону № 1788-ХІ до набрання чинності Законом № 2148-VIII та після цієї дати відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України) та частини третьої статті 114 цього Закону. У разі недостатності зазначених коштів фінансування суми, якої не вистачає для повного покриття витрат на виплату та доставку таких пенсій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно частини 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. В свою чергу, частиною другою статті 114 Закону № 1058-ІV в діючій редакції на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (пункт 1); працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (пункт 2). Законом № 2148 внесено зміни до п. 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та викладено такого змісту: До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Як вбачається з матеріалів справи гр. ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до пунктів 2-8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 16.05.2018 року. З вищенаведеного вбачається, що норми в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788 не підлягають застосуванню після набрання чинності Законом №2148. Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV визначено, що підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, призначених на пільгових умовах, за раніше діючим порядком. Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовано главою 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція). Згідно з пунктом 6.2 вказаної Інструкції, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах. При визначенні частки сплати окремого підприємства стаж ураховується в місяцях (шляхом переведення років у місяці). Частка відшкодування підприємством витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, яким відповідно до законодавства стаж, що дає право на призначення цих пенсій, зараховується у кратному розмірі, розраховується з урахуванням кратності стажу. Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону № 1788-ХІ, які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених частиною 2 "Прикінцевих положень" Закону № 158-IV. Відповідно до пункту 6.4. Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій. Згідно з пунктом 6.7. Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом № 1058-IV (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту а, б-з частини першої статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за Списком № 1 та Списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. Обов`язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов`язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу. Зазначений висновок підтверджено постановою Верховного Суду України від 10.10.2011 року у справі № 21-62а11, постановою Верховного Суду України від 02.10.2012 року у справі №21-250а12, постановою Верховного Суду України від 11.02.2014 року у справі № 21-471а13, постановою Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 805/473/17-а. Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач будучи платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, не виконує свої зобов`язання в частині відшкодування витрат пов`язаних з доставкою і виплатою пенсій за віком призначених відповідно до п. п. "б" - "з "ст. 13 Закону "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Крім цього, встановлено, що на адресу відповідача направлялися відповідні розрахунки на загальну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, однак зазначені в розрахунках суми відповідачем не сплачені, у зв`язку із чим за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 року утворилась заборгованість в сумі 12383,57 грн. Разом з тим, судом першої інстанції вірно зазначено, що підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного Фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період. При цьому, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є предметом оскарження у даній справі. З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що заявлені позовні вимоги є правомірними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів. За наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Вимірювач" заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат, пов`язаних з виплатою та доставкою пільгових пенсій (Список №2) за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 року в сумі 12383 грн. 57 коп. на користь позивача - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Вимірювач" залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 31 березня 2020 року. Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.