Постанова 4855 № 826/14851/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14851/18 Головуючий у 1 інстанції: Чудак О.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Собківа Я.М. Шурка О.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів у розмірі 71 436,70 грн., які обліковуються на поточних рахунках в ПАТ «Банк Михайлівський» НОМЕР_3 та № НОМЕР_2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Суд вийшов за межі позовних вимог. Визнано бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку рахунків вкладників для виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, - протиправною. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів у розмірі 71 436,70 грн, які обліковуються на поточних рахунках в Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» № НОМЕР_1 та НОМЕР_4. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волков Олександр Юрійович звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що у ОСОБА_1 відсутнє право на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок Фонду, оскільки, кошти, що надійшли на рахунок позивача, не є вкладом, а сумою поверненої позики. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на ім`я ОСОБА_1 в ПАТ «Банк Михайлівський» відкриті поточні рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . 22 квітня 2016 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено Договори №980-055-000226668 та №980-055-000226687 Тип договору: «Капітал+» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно), предметом яких є передача позивачем вказаному товариству у власність грошових коштів в розмірі 30 000,00 грн. та 40 001,29 грн., відповідно, в порядку та на строк, передбачені цими Договорами, а ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов`язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цими Договорами (статті 1 вказаних Договорів). Згідно Виписки по особовому рахунку позивача № НОМЕР_1 , 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 724,69 грн. з призначенням платежу: «Повернення коштів згідно з договором №980-055-000226687 від 22 квітня 2016 року» та в розмірі 543,49 грн. з призначенням платежу: «Повернення коштів згідно з договором №980-055-000226668 від 22 квітня 2016 року». Також, згідно Виписки по особовому рахунку позивача № НОМЕР_2 , 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 30000,00 грн. з призначенням платежу: «повернення коштів згідно з договором №980-055-000226668 від 22 квітня 2016 року» та в розмірі 40001,29 грн. з призначенням платежу: «повернення коштів згідно з договором №980-055-000226687 від 22 квітня 2016 року». У той же час, на підставі Постанови Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» від 23 травня 2016 року №812, згідно з яким, запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича строком на 1 місяць з 23 травня по 22 червня 2016 року. Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22 липня 2016 року та продовжено повноваження Уповноваженої Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 22 липня 2016 року включно. У подальшому, на підставі Постанови Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12 липня 2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким, розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01 вересня 2016 року №1702 повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову Олександру Юрійовичу з 05 вересня 2016 року включно. На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 18 липня 2016 року Фонд розпочинає виплати кошти вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський». Не погоджуючись із неподанням відповідачем до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації щодо ОСОБА_1 як вкладника, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі за текстом - «Фонд») визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI). В силу частини 1 статті 26 вищевказаного Закону, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Відповідно до частини 4 статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб`єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах. Положеннями частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно ч.ч. 3-6 ст. 27 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. В силу ч.ч. 1-2 ст. 34 Закону № 4452-VI, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України". Відповідно до частини 4 статті 34 Закону № 4452-VI, тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду. Положеннями ч. 1 ст. 35 Закону № 4452-VI передбачено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації. Згідно частини 1 статті 36 Закону № 4452-VI, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Приписами пункту 4 частини 2 статті 37 Закону № 4452-VI передбачено, що Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Відповідно до частини 2 статті 38 Закону № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. В силу ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Як вбачається з матеріалів справи, 21 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено Договір №980-055-000000064 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) умовами якого передбачено, що банк по ініціативі клієнта відкриває клієнту на його ім`я поточний рахунок в гривні для зберігання грошей клієнта та здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів, відповідно до вимог законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а клієнт - зобов`язується оплачувати послуги банку (а.с. 22). 22 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено Договір №980-055-000226668 Тип договору: «Капітал+» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно) та Договір №980-055-000226687 Тип договору: «Капітал+» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно), згідно умов яких, позивач передав ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти, за умови їх повернення у строк, передбачений договором, та виплатою процентів ( а.с. 23,25). Відповідно до Виписки по особовому рахунку з 19 травня 2016 року по 31 жовтня 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано на рахунок позивача № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн., з призначенням платежу: «Повернення коштів, згідно з договором №980-055-000226668 від 22.04.2016» та грошові кошти у розмірі 40 001,29 грн., з призначенням платежу: «Повернення коштів, згідно з договором №980-055-000226687 від 22.04.2016» (а.с. 53). Також, згідно Виписки по особовому рахунку з 19 травня 2016 року по 31 жовтня 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано на рахунок позивача № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 543,49 грн., з призначенням платежу: «Оплата процентів по договору №980-055-000226668 від 22.04.2016» та грошові кошти у розмірі 724,69 грн. з призначенням платежу: «Оплата процентів по договору №980-055-000226687 від 22.04.2016» (а.с. 54). Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2019 року у справі №823/1674/18 зазначено: «Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників». Віднесення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до неплатоспроможних відбулося на підставі постанови Правління Національного Банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ. Таким чином, оскільки, на день прийняття Національним банком України рішення про віднесення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до категорії неплатоспроможних, у позивача на особовому рахунку були кошти на суму більше 10 грн., колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно не включено ОСОБА_1 до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами. Доводи апелянта про те, що кошти, що надійшли на рахунок ОСОБА_1 не є вкладом, а сумою поверненої позики, а тому, у позивача відсутнє право на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок Фонду, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне. 01 квітня 2016 року між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (Довіритель) та ПАТ «Банк Михайлівський» (Повірений) було укладено Договір доручення № 2, предметом якого є обслуговування фізичних осіб, які уклали із Довірителем за посередництвом Повіреного договори, що передбачають отримання/залучення Довірителем від клієнтів грошових коштів у позику (а.с. 19-20). На виконання вищезазначеного Договору доручення, ПАТ «Банк Михайлівський» від імені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладались з фізичними особами (Клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр». На думку колегії суддів, у межах спірних правовідносин, ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» виступав повіреним, хоча про це й не було зазначено у Договорах №980-055-000226668 та №980-055-000226687, укладених 22 квітня 2016 року між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та позивачем. При цьому, матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач був повідомлений банком під підпис про непоширення гарантій банку на кошти, повернуті на рахунок позивача за договором Договорі №980-053-000226566 від 22 квітня 2016 року. Таким чином, колегія суддів вважає, що кошти, які знаходяться на особовому рахунку позивача прирівнюються до вкладу, а позивач, відповідно - до вкладника. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 грудня 2019 року у справі №823/1674/18. Доводи апелянта про нікчемність правочину щодо зарахування коштів на рахунок позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку та визначено підстави, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Положеннями ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI визначено перелік підстав, за наявності яких, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними. У постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 826/14525/17 зазначено: «… Законом України від 16 липня 2015 року № 629-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» (далі - Закон № 629-VIII), який набрав чинності 12 серпня 2015 року, ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-IV доповнено п. 9, згідно із яким, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Разом з цим, з метою забезпечення захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банків, вирішення питання щодо відшкодування їм коштів, а також для запобігання таким зловживанням у майбутньому 15 листопада 2016 року за прийнято Закон України № 1736-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг», яким також внесені зміни до Закону № 4452-VI, для врегулювання таких питань: поширення на зазначених осіб гарантій відшкодування коштів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; посилення відповідальності небанківських фінансових установ (у тому числі пов`язаних із банками), якими у зазначений вище спосіб були залучені, як позика, кошти від фізичних осіб; установлення заборони фінансовим установам залучати кошти фізичних осіб (крім учасників такої установи) із зобов`язанням щодо їх повернення, у тому числі шляхом отримання позики, у разі якщо це прямо не передбачено законом про діяльність відповідної фінансової установи; встановлення обов`язку банка при виконанні функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів від фізичних осіб попередньо ознайомлювати у письмовій формі таких фізичних осіб про непоширення на їх кошти, залучені на користь третіх осіб, гарантій, встановлених Законом № 4452-VI». Враховуючи те, що ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» виступав повіреним у межах правовідносин між позивачем і ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та те, що ОСОБА_1 не було повідомлено банком під підпис про непоширення гарантій банку на кошти, повернуті на її рахунок, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно не включено позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами. Таким чином, судом першої інстанції правомірно зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів у розмірі 71 436,70 грн, які обліковуються на поточних рахунках в Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» № НОМЕР_1 та НОМЕР_4. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Собків Я.М. Шурко О.І.