Постанова 4852 № 160/8926/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/8926/18 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2019 року у справі № 160/8926/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: 27 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області (далі - ГУМВС в Дніпропетровській області), в якому просив стягнути з відповідача: - надбавки за вислугу років в сумі 40,5 грн. та за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 2529,15 грн.; - індексацію грошового забезпечення в розмірі 5639,75 грн. та середнього заробітку, остаточно визначивши цю суму на день фактичного розрахунку або розгляду справи; - компенсацію втрати частини грошового забезпечення: надбавок за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 25,19 грн. надбавок за вислугу років, індексації грошового забезпечення та середнього заробітку, встановити ці суми на день фактичного розрахунку або постановлення рішення судом; - середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, скоригувати цю суму на день фактичного розрахунку або винесення рішення; - моральну шкоду в розмірі 19985,98 грн. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Ухвалу суду мотивовано пропуском строку звернення до суду. Не погодившись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказану ухвалу суду, а справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що не пропустив строк звернення до суду, оскільки не виплата звільненому працівникові усіх сум, що підлягали виплаті є триваючим правопорушенням. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Строки звернення до адміністративного суду регламентовано приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС). Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 КАС). Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС). Приписи частин третьої та четвертої статті 123 КАС України визначають, що, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 05.10.2010 року № 228 о/с позивача звільнено у запас Збройних сил України з 05.10.2010 рік. Виявивши, що після звільнення зі служби, відповідачем не виплачено усі належні суми грошового забезпечення, що підлягали виплаті, позивач 27.11.2018 року (відповідно до штемпеля суду першої інстанції) звернувся до суду із цим позовом. Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу стало відомо про порушення прав 16.03.2010 року при ознайомлені з розрахунком вислуги років на пенсію, у зв`язку з чим останній пропустив строк звернення до суду із цим позовом. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком з огляду на те, що відповідно до листа відповідача від 21.12.2018 року № 19437/Лк, останнім проведено перерахунок грошового забезпечення та донараховано позивачу суму надбавки за вислугу років у розмірі 40,50 грн., у зв`язку з тим, що така надбавка йому нарахована при звільненні не у повному обсязі. А відтак, вказана обставина, що мала місце після відкриття провадження та якій судом першої інстанції не надано жодна оцінка, не може свідчити про те, що при звільненні відповідачем виплачено позивачу усі суми грошового забезпечення, що підлягали виплаті у відповідному розмірі. Колегія суддів зауважує, що право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, які за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64), а тому відлік строків з метою реалізації права на соціальний захист, на переконання суду апеляційної інстанції, повинен розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом. Із матеріалів справи слідує, що про порушення прав щодо не виплати усіх сум, що підлягали виплаті при звільненні позивач дізнався, у тому числі, з листа відповідача від 19.06.2018 року, а до суду звернувся 27.11.2018 року, а відтак не пропустив строк звернення до суду із цим позовом. Окремо слід зауважити, що заявлені позивачем вимоги крім іншого стосуються стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто вимоги, які напряму пов`язані з трудовими відносинами позивача та відповідача, і до яких не може бути застосований строк позовної давності. Невиплата на думку позивача всіх сум , що належать йому від уповноваженого органу, є безумовно триваючим порушенням і строком не обмежується. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи, що доводи позивача викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції, що містяться в ухвалі суду від 08.02.2019 року, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Згідно із ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Керуючись статтями 312, 315, 320, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2019 року у справі № 160/8926/18 про залишення позовної заяви без розгляду - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко