Постанова Київський апеляційний суд № 759/8071/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 1[1] Справа № 33/824/112/2020 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А Іменем України 17 лютого 2020 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Александрова Д.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року, в с т а н о в и в : Відповідно до постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року, ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Цією ж постановою суддя стягнув з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. Як встановлено постановою судді, ОСОБА_1 10.04.2019 о 21 год. 50 хв. керував автомобілем «Peugeot605», номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , та рухався по Кільцевій дорозі - з`їзд на вул. Л. Курбаса в м. Києві, з ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Святошинського районного суду м. Києва від 04.07.2019 скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що оскаржувана постанова суду є незаконною, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, як зазначає апелянт, в суді першої інстанції він категорично заперечував свою вину у вчиненні правопорушення, надавав письмові пояснення, а також його захисником було надано відповідь з УПП в с. Чайки, а саме флеш накопичувач з боді камер поліції, на якому знайшли своє підтвердження його доводи та доводи його захисника. Крім того, як вказує апелянт, він просив працівників поліції припинити або не проводити процедуру огляду та надати йому можливість поговорити з сестрою юристом по телефону та отримати її консультацію з приводу законності дій поліцейських, проте, поліцейський процедури не припинив, а провів її з порушенням, оскільки не звернувся до водія з пропозицією пройти огляд у лікаря - нарколога, не дочекався відповіді водія на запитання, інтерпретував свідкам ненадання відповіді водієм під час розмови, як відмову. Проте, як звертає увагу апелянт, від огляду він не відмовлявся, відповіді на запитання поліцейського не надавав. Зазначає апелянт і про те, що свідки, які поспішали, поставили свої підписи у не заповненому протоколі та поясненнях, повідомили поліції свої персональні дані та поїхали, але під час складання протоколу ці свідки не були присутніми, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні. Щодо підписання самого протоколу про адміністративне правопорушення, то як вказує апелянт, він його підписав лише після того, як на місце приїхали його мати та сестра, які запитали у поліцейського про можливість здати аналізи, на що поліцейський впевнено сказав, що водій сам може здати аналізи у лікарні, і якщо після цього їх припущення не підтвердяться, права йому повернуть, у зв`язку з чим, він погодився підписати протокол, після чого поїхав до державної лікарні, здав сечу, за результатами чого наркотичний стан не підтвердився. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Александрова Д.О., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи поданої апеляційної скарги вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 193095 від 10 квітня 2019 року, який було складено щодо ОСОБА_1 , вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як обґрунтовано зазначається в оскаржуваній постанові, підтверджується: письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння; відеозаписом, який міститься на шлеш-носії, наданим захисником в судовому засіданні. При цьому, погоджуючись із висновками судді, який розглядав дану справу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на таке. Відповідно до вимог п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проходження такого огляду регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (надалі - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735). Як передбачено п. 12 Розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно з вимогами, передбаченими п. 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (надалі - Інструкція від 07.11.2015 року № 1395), у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. У зв`язку з цим, приймаючи до уваги встановлений та зафіксований у присутності двох свідків факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я поліцейський, у відповідності до вимог п. 6 Розділу ІХ Інструкції від 07.11.2015 року № 1395, обґрунтовано склав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , в якому зазначив ознаки наркотичного сп'яніння та дії водія щодо ухилення від проходження огляду. За таких обставин, суд апеляційної інстанції не може погодитися з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення встановленого законом порядку проведення його огляду на стан наркотичного сп`яніння та складання відповідного протоколу. Що ж стосується доводів, викладених у доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 , його захисника -адвоката Александрова Д.О. щодо того, що водій фактично не відмовився від огляду, у зв`язку з чим, не може вважатися таким, що порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, то вони також не дають підстав для висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Більш того, посилання ОСОБА_1 на те, що працівники поліції не надали йому можливості поговорити з сестрою юристом по телефону і отримати її консультацію з приводу законності дій поліцейських та на те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки оформлення протоколу про адміністративне правопорушення у разі вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є розглядом справи про адміністративне правопорушення, а відповідно до вимог ст. 268 цього Кодексу, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 , відповідно до покладених на нього обов`язків, передбачених п. 2.5 ПДР України, повинен був спочатку вирішити для себе та надати поліцейському відповідь на те, чи погоджується він проходити огляд в установленому порядку на стан наркотичного сп`яніння чи ні, а потім у разі потреби консультуватись з юристами з приводу правомірності дій працівників поліції. З огляду на вищенаведене, перевіривши наявні у справі докази, в тому числі відеозапис, який міститься на флеш-носії, який був наданий захисником Паламарчука К.В. під час розгляду справи судом першої інстанції, вважаю, що доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не спростовують правильності та законності постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року, а тому не можуть бути визнані обґрунтованими та служити законними підставами для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин, за наслідками розгляду цієї скарги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти рішення, яким залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.О. Новов Головуючий у 1-й інстанції - суддя Жмудь В.О.