Постанова Київський апеляційний суд № 761/47763/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №761/47763/2019 Головуючий у І інстанції - Осаулов А.А. апеляційне провадження №22-ц/824/3924/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Немудрої Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РосКосметика» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РосКосметика» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями, встановив: ТОВ «РосКосметика» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва із вищезазначеним позовом. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ТОВ «РосКосметика» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «РосКосметика» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що скаржник не звертався до суду з позовом у зв`язку зі спором, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України. ТОВ «РосКосметика» звернулося до суду з позовом про відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, завданої йому неправомірними рішеннями і діями уповноваженої особи відповідача, відповідно до свого права, зазначеного в ст.ст. 3, 16 ЦК України. Так, діями уповноваженої особи відповідача, як органу управління банком щодо не перерахування грошових коштів, порушені цивільні права позивача. Суд першої інстанції не з`ясував того факту, що господарські суди не розглядають позови про відшкодування шкоди, завданої особі у результаті порушення її цивільного права. На апеляційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав відзив, який обґрунтовував тим, що спір у справі обумовлений наявністю кредиторських вимог, які задовольняються в порядку черговості, визначеної ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку. Заявлені ТОВ «Роскосметика» вимоги випливають із зобов`язань банку за укладеними між ними договорами, уповноважена особа діє як представник сторони договірних відносин. Враховуючи положення ст.20 ГПК України, спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. Розгляд справи повинен проводитись у порядку господарського судочинства. Просив суд, апеляційну скаргу ТОВ «РосКосметика» залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами законодавства з огляду на наступне. Відповідно до положень ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, відносин; інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Як установлено матеріалами справи, ТОВ «РосКосметика» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державної казначейської служби України та просить відшкодувати за рахунок державного бюджету шкоду, завдану ТОВ «РосКосметика» неправомірними рішеннями і діями Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме, майнової шкоди у розмірі 41029,74 Євро та 4165 доларів США в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день відшкодування, моральної шкоди у розмірі 100000 грн. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються ЗУ від 23 лютого 2012 року №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. За змістом статті 3 Закону, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, в тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку. На підставі частини п`ятої статті 34 Закону, під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом. За приписами частини першої статті 54 Закону, рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду. Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог юридичної особи до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються в порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені пунктом 3 частини першої статті 48 Закону. Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації. Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а заявлені ТОВ «Роскосметика» вимоги випливають із зобов`язань банку за укладеними між ними договорами, уповноважена особа та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів. Наведені норми узгоджуються з положеннями статті 20 ГПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якою визначено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року (справа №826/13012/16). Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. У зв`язку з наведеним підстави для скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року відсутні. Викладені в апеляційній скарзі доводи на думку колегії суддів не є переконливими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РосКосметика» залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 31 березня 2020 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба