Постанова Київський апеляційний суд № 369/8576/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 лютого 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А., за участю: захисника Косьміна Д.В. особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого в СТО «Неофін», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, В С Т А Н О В И Л А: Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 24 червня 2019 року близько 03.30 год. в Київській області Києво - Святошинського району село Дмитрівка, по вулиці Садова, 18, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mercedes-Benzдержавний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук). Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Результат огляду - 2,41 проміле. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що місцевий суд виніс оскаржувану постанову з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки не надав належної оцінки фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю. Апелянт наголошує на тому, що органом, який склав протокол, не доведено факт керування транспортним засобом, а матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу існування у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Так апелянт вказує, що матеріали справи не містять жодного доказу факту зупинки транспортного засобу, а також відомостей про причину такої зупинки. Апелянт також наголошує на тому, що він пояснював суду першої інстанції, що було підтверджено й поясненнями свідка ОСОБА_2 , що 24 червня 2019 року близько з 03 години він знаходився у дворі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де спілкувався зі своїм товаришем - ОСОБА_2 . Їх спілкування відбувалось неподалік від автомобіля Мерседес Бенц 200, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким він (апелянт) раніше користувався, але вже тривалий час, з жовтня 2018 року, даний автомобіль постійно припаркований на тому місті, а його поганий технічний стан взагалі не дозволяє його використовувати. Проте, вказані обставини не були перевірені судом. ОСОБА_1 звертає увагу на тому, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом, чим порушено положення ст. 266 КУпАП, і після складання протоколу, він (апелянт) пішов пішки додому. Крім того, апелянт звертає увагу на тому, що з долученого до матеріалів справи письмового результату тестування на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» Алкотест 6810 вбачається дата та час проведеного тестування, а також дані про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (останнє калібрування 14 листопада 2018 року). Відповідно до даних інструкції по використанню приладу «Драгер», якщо з часу останнього калібрування приладу пройшло більше 6 місяців, то прилад підлягає калібруванню. Оскільки з моменту останньої повірки робочого засобу вимірювальної техніки (калібрування приладу) до моменту огляду апелянта поліцейським на стан алкогольного сп`яніння пройшло більше 6 місяців, та до матеріалів справи про адміністративне правопорушення особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, не долучено відповідного свідоцтва про повірку приладу «Драгер»,і, на переконання апелянта, огляд на стан сп`яніння був проведений з порушенням Інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу. Щодо відеозапису, який міститься в матеріалах справи, апелянт вказує, що з наданого відеозапису чітко видно, що огляд на стан сп`яніння за допомогою технічного засобу відбувався не біля автомобіля, який залишився припаркований у дворі будинку, а на міжнародній трасі, що є порушенням положень пункту четвертого розділу IX «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», відповідно до якого, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства, і така обставина була підтверджена працівником патрульної поліції в суді першої інстанції. Окрім того, зі змісту оскаржуваної постанови, не зрозуміло, чи місцевий суд перевірив про правильність складання протоколу та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, тобто фактично знехтував важливими джерелами доказуваннями. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, опитавши свідків, переглянувши відеозапис, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування постанови місцевого суду, з огляду на наступне. Згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Проте, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції ці вимоги закону дотримані не в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 139435 від 24 червня 2019 року, складеного щодо ОСОБА_1 , 24 червня 2019 року о 03.30 год. по вул. Садовій, 18, с. Дмитрівка Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 керував автомобілем Мерседес-Бенц державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук). Огляд на стан сп`яніння із згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Результат огляду - 2,41 проміле, чим порушив п. 2.9(а) ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 130 КУпАП. В графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення, ОСОБА_1 зазначив власноручно, що не керував автомобілем (ас. 1). Частиною 2 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Однак, протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 139435 від 24 червня 2019 року, складеного щодо ОСОБА_1 , не містить суті адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, на що суд першої інстанції не звернув уваги. Окрім того, судом не взято до уваги, що у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , на відміну від змісту протоколу, який заповнений кульковою ручкою, частина статті 130 КУпАП зазначена олівцем. Більш того, згідно з обставинами, встановленими судом, викладеними в оскаржуємій постанові, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, при тому, що визнаний він винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП (ас. 47). У справі наявна копія постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2018 року, яка роздрукована з ЄДРСР та яка не містять як прізвища особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, так й інших відомостей, по яких можна ідентифікувати особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності ( 6-7). Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив будь-яке з порушень, передбачених частиною першою ст. 130 КУпАП, матеріали справи не містять. Що стосується обставин подій, які відбулися 24 червня 2019 року, то апеляційний суд враховує наступне. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, пояснив, що 24 червня 2019 року відпочивали з другом біля автомобіля. Під`їхали працівники поліції та запитали, кому належить автомобіль, попросили документи, і сказали, якщо не пред`являть документи, вони (поліцейські) заберуть автомобіль. Він пояснив працівникам поліції, що автомобіль не здатний їздити. Проте, працівники поліції почали вимагати на нього документи. Автомобіль купляв разом з другом ОСОБА_2 . Згодом поліцейські запитали, чи він ( ОСОБА_1 ) вживав алкогольні напої, на що він відповів, що так вживав. Працівники поліції почали вимагати, щоб він пройшов огляд на стан сп`яніння. Він пояснив, що не керував транспортним засобом, оскільки той потребує ремонту і не їздить. Однак, з метою усунення суперечки погодився на проходження такого огляду. Працівники поліції повезли його до дороги, де в присутності свідків проводили огляд. Під час цього він ( ОСОБА_1 ) говорив, що він не водій, транспортним засобом не керував, а лише знаходився неподалік від автомобіля. Захисник Косьмін Д.В. підтримав апеляційну скаргу, вважав доводи обґрунтованими, зазначив про те, що місцевий суд не перевірив наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а працівники поліції, коли проводили огляд, не провели його на місці події, а за 400 метрів від автомобіля. Захисник також послався на те, що автомобіль був у нерухомому стані. Обставини, які зазначав ОСОБА_1 , може підтвердити ОСОБА_2 , який також перебував на місці події. Під час апеляційного розгляду допитаний інспектор патрульної поліції ОСОБА_6 пояснив, що особа ОСОБА_1 йому відома під час оформлення адміністративного матеріалу. 23 червня 2019 року було зупинено транспортний засіб, за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Водію було запропоновано пройти огляд на місці або у лікаря нарколога або відмовитись від проходження. Водій пройшов огляд на місці. Огляд водій проходив не біля будинку, а на автодорозі, оскільки, мабуть, потрібно було знайти свідків. Відеофіксація розпочалась з моменту проведення огляду за участю водія та свідків. До відома свідків довели з приводу проведення огляду. Допитаний свідок ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції пояснив, що він 23 червня 2019 року пив пиво разом з ОСОБА_1 біля автомобіля, який належить йому та ОСОБА_5 , оскільки купляли транспортний засіб вони разом на спільні кошти. Автомобіль стояв у дворі будинків. У двір приїхав незнайомий автомобіль, а за ним через невеликий проміжок часу автомобіль поліції. До них підійшли працівники поліції та запитали, чия машина, а згодом забрали ОСОБА_1 до траси. Коли ОСОБА_1 повернувся, сказав, що проходив тест на «Драгері». З переглянутого в суді апеляційної інстанції відеозапису вбачається, що інспектор патрульної поліції розповідає у присутності свідків та водія про те, що було зупинено транспортний засіб, яким водій керував у стані алкогольного сп`яніння. Транспортний засіб червоного кольору було зупинено за порушення ПДР України. Інспектор поліції пропонує водію пройти тест, на що ОСОБА_1 відповідає, що він не водій, за кермом не перебував, але тест за допомогою приладу «Драгер» пройде як пасажир. ОСОБА_1 пройшов тест за допомогою спецприладу, результат якого становив 2,41 проміле, що перевищує норму в 12 разів, як зазначив інспектор патрульної поліції (ас. 61). Оцінюючи докази, які наявні в матеріалах справи, апеляційний суд доходить наступного висновку. Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року (із змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Разом з тим, судом першої інстанції, всупереч положень ст. 280 КУпАП, не було з`ясовано, чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом і чим вказані обставини підтверджуються. При цьому матеріали справи не містять, а під час апеляційного розгляду не було беззаперечно встановлено та підтверджено факту керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом, у зв`язку з чим відсутні достатні, належні та допустимі докази на спростування доводів, які викладені апелянтом в апеляційній скарзі, про те, що він не керував транспортним засобом. Навпаки, наявними у справі доказами, а саме, поясненнями свідка ОСОБА_4 , даними, зафіксованими на відеозапису та у поясненнях ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення підтверджується факт того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. З огляду на те, що під час апеляційного розгляду встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки у ньому не обставини вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, як і не встановлені зазначені обставини під час розгляду справи судом першої інстанції, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження факту керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, не доведена. З урахуванням положень, викладених у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) де Суд, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом), апеляційний суд доходить висновку, що постанова районного суду підлягає до скасування, провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, а апеляційна скарга - підлягає до задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки - скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.А. Васильєва