Ухвала КАС ВС № 320/6549/18

УХВАЛА 31 березня 2020 року м. Київ справа № 320/6549/18 адміністративне провадження № К/9901/8788/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Яковенка М. М., суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 320/6549/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просив: - визнати неправомірними дії Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області у видачі ОСОБА_1 , довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 27 квітня 1986 року по 28 квітня 1986 року без урахування нарахування та виплати додаткових коштів за: одноразову виплату коштів в сумі 600 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання, за роботу в зоні відчуження в розмірі 500 крб., добові в сумі 7 крб., за харчування 5 крб. 70 коп.; - зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену суму за роботу в зоні відчуження в період з 27 квітня 1986 року по 28 квітня 1986 року. - зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області видати ОСОБА_1 , довідку про грошове забезпечення, з урахуванням вищезазначених виплат на роботах в зоні відчуження в період з 27 квітня 1986 року по 28 квітня 1986 року, а саме: одноразову виплату коштів в сумі 600 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання, премію за роботу в зоні відчуження 500 крб., добові в сумі 7 крб., за харчування 5 крб. 70 коп. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області щодо видачі ОСОБА_1 довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках без урахування премії у розмірі 400,00 крб., добових у сумі 7,00 крб. та коштів на харчування у сумі 5,70 крб. Зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області видати ОСОБА_1 нову довідку встановленого зразка про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках за період з 27 квітня 1986 року по 28 квітня 1986 року за роботу у зоні відчуження з урахуванням таких виплат: премії у розмірі 400,00 крб., добових у сумі 7,00 крб. та коштів на харчування у розмірі 5,70 крб. Зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошового забезпечення за роботу у зоні відчуження з 27 квітня 1986 року по 28 квітня 1986 року в сумі 412,70 крб. (чотириста дванадцять крб. 70 коп.), а саме премію у розмірі 400,00 крб. (чотириста крб. 00 коп.), добові у сумі 7,00 крб. (сім крб. 00 коп.) та кошти на харчування у сумі 5,70 крб. (п`ять крб. 70 коп.). У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області подана апеляційна скарга, яка ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року залишена без руху з підстав порушення вимог, встановлених ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в частині сплати судового збору. Копію зазначеної ухвал отримано представником апелянта 05 лютого 2020 року. На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від скаржника надійшло клопотання, в якому останній просив суд продовжити процесуальний строк, встановлений судом на усунення недоліків, визначених ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року. В обґрунтування клопотання скаржником зазначено, що Головне управління МВС України в Київській області є бюджетною організацією та під час виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року виникли труднощі пов`язані з вчасним отриманням коштів для сплати судового збору у розпорядника вищого рівня. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області про продовження строків для усунення недоліків. Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 320/6549/18 - повернуто особі, яка її подала. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, 26 березня 2020 року від скаржника надійшла касаційна скарга. Згідно ч. 1 ст. 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Згідно ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява (апеляційна скарга) повертається позивачеві (скаржнику), якщо позивач (скаржник) не усунув недоліки позовної заяви (апеляційної скарги), яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення п. 1 ч. 4 ст. 169 та ч. 2 ст. 298 КАС України, правильне їх застосування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумнівів щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу Ліквідаційній комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області виходив з того, що останнім у встановлений строк не було усунуто недоліків апеляційної скарги, залишеної без руху. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом ч. 2 ст. 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно ч. 3 ст. 333 КАС України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у ч. 3 ст. 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. Отже, оскільки зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а також рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої справи не буде мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 328, 333 Касаційного адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 320/6549/18. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов