Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 462/4699/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 462/4699/19 пров. № А/857/1917/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Пліша М.А., Ільчишин Н.В., секретаря судового засідання Максим Х.Б., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Залізничного районного суду м.Львова (головуючий суддя Кирилюк А.І.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 12 год. 31 хв. 16 грудня 2019 року, повне судове рішення складено 20 грудня 2019 року, у справі №462/4699/19 за позовом ОСОБА_1 Голови правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петлюри-Зоремір» до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови, В С Т А Н О В И В: 23 липня 2019 року ОСОБА_1 Голова правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петлюри-Зоремір» звернулася в суд з позовном до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, просила скасувати постанову № 123 від 11.07.2019 у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2019 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні постанови №123 від 11.07.2019 не дотримано норм складення протоколів, в оскаржуваній постанові не міститься підпису особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не міститься відомостей, що така особа відмовилась від підпису складеної постанови, а також не містяться відомості про роз`яснення прав позивачу. Суд першої інстанції врахував, що здача будинку за адресою АДРЕСА_1 , в, г експлуатацію відбулась згідно з актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 22.12.2006, затвердженим рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради № 44 від 09.02.2007, № 47 від 09.02.2007 та № 955 від 16.10.2007, без порушень. Суд першої інстанції зазначив, що Головою ОСББ «Петлюри-Зоремір» ОСОБА_1 обрана в жовтні 2008 року на підставі рішення засідання членів правління, обраних загальними зборами співвласників від 15.08.2008. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2019 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що факт порушення позивачем статті 152 КУпАП підтверджено протоколом від 27.06.2019, який слугував підставою для винесення оскаржуваної постанови, а також свідками. Скаржник вказує, що складанню протоколу передували переписка та неодноразові результати обстеження мереж дощових колекторів басейну річки Вишенька на предмет потрапляння в них побутових стоків. Скаржник зазначає, що не брав участі у складанні акта від 30.10.2018, а тому не має оригіналу такого. Вказує, що своєю бездіяльністю позивач допустила правопорушення, за яке притягнена до адміністративної відповідальності. Вважає, що процедуру притягнення до адміністративної відповідальності дотримано. Також зазначає, що витрати, стягненні судом першої інстанції на користь позивача, належним чином не підтвердженні. Учасники справи повідомленні про дату, час та місце розгляду справи в порядку встановленому статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Згідно з положеннями статтей 229, 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає частково. Як встановлено судом першої інстанції, 11.07.2019 адміністративною комісією при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради винесена постанова №123 про застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), щодо Огірко Надії Ярославівни - голови ОСББ «Зоремір». Згідно з вказаною постановою адміністративна комісія, розглянувши протокол на ОСОБА_1 , встановила, що за адресою АДРЕСА_1 (а, в, г) будинкова побутова каналізація підключена до місцевих каналізаційних мереж, що є порушенням п.20.1.1 та п.20.1.7 Правил благоустрою м.Львова. Вважаючи вказану постанову протиправною, такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права, ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, (далі - КУпАП) порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 218 КУпАП встановлено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 152 КУпАП розглядають адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 152 КУпАП). З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що постанова від 11.07.2019 №123 винесена адміністративною комісією при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради на підставі протоколу від 27 червня 2019 року, складеного майстром по експлуатації житлового фонду ЛКП «Скнилівок» в якому зазначено, що при здачі в експлуатацію будинку будинкова каналізація за адресою вул.С.Петлюри, 34, а, в, г, підключена до міських лівневих інженерних мереж міста за адресою вул.С.Петлюри, 34, а, в, г, ОСББ «Зоремір» голова ОСОБА_1 (а.с.6). Протокол складено без присутності порушника, за участі двох свідків. Так, відповідно до Статуту ЛКП «Скнилівок», затвердженого головою Залізничної районної адміністрації від 26.12.2016, ЛКП «Скнилівок» є унітарним комерційним підприємством, створеним Львівською міською радою та підпорядкованим Залізничній районній адміністрації, що є представником власника територіальної громади м.Львова, яка є органом до сфери управління якого входить комунальне підприємство. Згідно з пунктом 3.2 Статуту до функцій ЛКП «Скнилівок» віднесено контроль за дотриманням державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, безпечною експлуатацією механічного, електричного, сантехнічного обладнання будинків в межах та формах, встановлених законодавством України та органом місцевого самоврядування. Згідно з Додатком 3 до Правил благоустрою м.Львова, затверджених ухвалою третьої сесії 6-го скликання Львівської міської ради №376 від 21.04.2011, право складати протоколи, що підтверджують факти порушень цих Правил надано посадовим особам органів житлово-комунального господарства (керівникам і майстрам ЛКП з утримання житлового фонду). Відповідно до положень пункту 19.2 Правил благоустрою м.Львова посадові особи контролюючого (наглядового) органу, вказаного у додатку 3 до цих Правил, мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення складає посадова особа контролюючого (наглядового) органу при вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею КУпАП та розділом 20 цих Правил. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються відомості про особу, яка здійснила порушення. Протокол підписують особа, яка його склала, і особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. При наявності свідків і потерпілих протокол можуть підписувати також і ці особи. У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, у ньому робиться відповідний запис. Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. При складанні протоколу особі, яка здійснила правопорушення, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Вказані положення узгоджуються з статтею 256 КУпАП, якою встановлено вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Як встановлено судом першої інстанції з долученої до матеріалів справи копії протоколу від 27 червня 2019 року, вказані законодавчі вимоги щодо змісту такого не дотримано: протокол складено без присутності порушника, хоч міститься відмітка про роз`яснення такій особі прав і обов`язків, передбачених статтею 268 КУпАП, відсутні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній підпис особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, не міститься відомостей, що така особа відмовилась від підпису протоколу, не внесено відомості про документи, які засвідчують особу. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що фіксація правопорушення у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення є наслідком відповідних дій уповноважених осіб з перевірки наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та наявності підстав для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Ці дії посадових осіб можуть вчинятися лише після виявлення правопорушення, тобто встановлення певного факту та загальних ознак вчиненого діяння. Незважаючи на те, що такий протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень, однак складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Щодо зафіксованого протоколом від 27.06.2019 правопорушення, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Об`єктом правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, є суспільні відносини у сфері громадського благоустрою. Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у порушенні правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержанні правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. Суб`єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни. Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807-IV (далі - Закон №2807-IV) організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста) (частина 2 стаття 20 Закону №2807-IV). Статтею 12 Закону №2807-IV встановлено, що суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 16 Закону №2807-IV на об`єктах благоустрою забороняється вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях відходи, траву, гілки, деревину, листя, сніг. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №2807-IV підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію. Затвердження правил благоустрою територій населених пунктів пунктом 2 частини 1 статті 10 Закону №2807-IV віднесено до повноважень сільських, селищних і міських рад. Відповідно до статті 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Пунктом 20 Правил благоустрою м.Львова встановлено відповідальність громадян та юридичних осіб за порушення у сфері благоустрою території. Згідно з підпунктами 20.1.1 та 20.1.7 пункту 20.1 Правил благоустрою м.Львова відповідно до п.44 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» накладаються стягнення, передбачені ст.ст.82, 152 КУпАП за порушення вимог цих Правил, а саме: за самовільне скидання всіх видів відходів, ґрунту тощо у невідведених для цього місцях. До відповідальності притягуються посадові особи та громадяни, що допустили порушення, а у разі неможливості їх виявлення посадові особи підприємств, за якими закріплені ці території, після закінчення терміну припису про усунення виявлених порушень; за засмічення місць загального користування. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи здача будинків №34 а, в, г на АДРЕСА_2 в експлуатацію відбулась згідно з актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 22.12.2006, затвердженим рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради № 44 від 09.02.2007, № 47 від 09.02.2007 та № 955 від 16.10.2007, без порушень. Головою ОСББ «Петлюри-Зоремір» позивач обрана в жовтні 2008 року на підставі рішення засідання членів правління, обраних загальними зборами співвласників від 15.08.2008. Рішенням Львівської міської ради № 267 від 29.03.2019 скасовано постанову адміністративної комісії при Залізничній районній раді Львівської міської ради № 502 від 14.02.2018 про застосування щодо ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статті 152 КУпАП та закрито справу. Доручено департаменту житлового господарства та інфраструктури спільно з ОСББ «Петлюри-Зоремір» розробити дорожню карту регулювання питання підключення побутових каналізаційних випусків будинків № АДРЕСА_1 в, г на вул АДРЕСА_2 . Відповідно до протоколу наради по питанню забруднення р.Вишенька несанкціонованими скидами від 10.06.2019 Залізничній районній адміністрації доручено вжити заходів щодо визначення балансової приналежності каналізаційних мереж, які забезпечують водовідведення від будинків АДРЕСА_1 , г АДРЕСА_3 вул. АДРЕСА_2 . АДРЕСА_2 . До матеріалів справи долучено копію службової записки Залізничної районної адміністрації від 26.07.2019 №4-32-2487 в якій зазначено, що забудовник будинків №34 а, №34 в, №34г на вул. С.Петлюри ДП «Інтергал-Буд» під час будівництва зазначених будинків підключило мережу фекальної каналізації у дощову. Поінформовано, що ОСББ «Петлюри-Зоремір» листами поінформувало, що мережі водопроводу та каналізації зазначених будинків не перебувають на їхньому балансі. Відповідно до листа ДП «Інтергал-Буд» від 01.07.2019 системи дощової та побутової каналізації будинків №34 а, б, в, г на вул. С.Петлюри не перебувають на балансі ДП «Інтергал-Буд». Житлові будинка на вуд.С.Петлюри побудовані і здані в експлуатацію в 2007 році та прийняті ЛКП «Львівводоканал» про що видані відповідні довідки. ЛМКП «Львівводоканал» експлуатує дані мережі вже 12 років. В свою чергу, у листі ЛКП «Львівводоканал» зазначено, що на балансі ЛКП «Львівводоканал» перебувають мережі водопроводу Д.200, 150, 100 мм загальною довжиною 530 м. пог. по вул. Петлюри,

34. По балансоутримувачів мереж водопроводу та каналізації житлових будинків №34 а, в, б, на вул. С.Петлюри у підприємства інформація відсутня. Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 №2866-III об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Згідно з статтею 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII послуги з обслуговування внутрішньобудинкових систем віднесено до послуг з управління багатоквартирним будинком, а до комунальних послуг віднесені послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 6 вказаного Закону виконавцями послуг з централізованого водовідведення є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення. Згідно з статтями 23, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Послуга з централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, відповідно до пункту 1.6 якого за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі. Пунктом 14.1 вказаних Правил встановлено, що вуличні, квартальні, дворові, будинкові мережі, споруди і обладнання систем водопостачання та водовідведення обслуговуються та реконструюються тим підприємством, у якого ці об`єкти перебувають на балансі. Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. В силу закріпленого статті 7 КУпАП принципу законності ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Отже, суб`єкт владних повноважень, використовуючи владні повноваження, зобов`язаний зібрати докази, які б підтверджували, що суб`єктом правопорушення, передбаченого статті 152 КУпАП, тоді як в межах спірних правовідносин відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено, що балансоутримувачем мереж водовідведення у будинках №34 а, в, г, на вул. С.Петлюри є ОСББ «Петлюри-Зоремір», а позивач як голова правління ОСББ «Петлюри-Зоремір» є суб`єктом правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, долучена до матеріалів справи фотокопія Акта від 30.10.18, який, на переконання відповідача, підтверджує наявність факту порушення, яке ставиться у вину позивачу, є нечитабельною, та враховуючи дату його винесення, не може враховуватись як належний доказ у справі. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі. Водночас, з врахуванням конституційного принципу правової держави усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь. Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом. За таких обставин на підставі системного аналізу законодавчих положень, надаючи правову оцінку аргументам сторін, враховуючи, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 152 КУпАП, не доведено дотримання при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та розгляді справи про адміністративне правопорушення вимог статей 245 та 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом, що призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП. Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат за виконання Технічних висновків за результатами обстеження випусків внутрішніх каналізаційних мереж та зовнішніх каналізаційних мереж в межах відведених земельних ділянок на відповідність проектним рішенням водовідведення від житлових будинків № 34А та №34Г по вул.С.Петлюри за № 18-ТВ-2019 в сумі 9 000 грн., то суд апеляційної інстанції враховує наступне. Відповідно до статті 132 КАС України витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Встановлення законом вичерпного переліку судових витрат означає, що на присудження судом саме цих витрат у разі настання відповідних обставин (задоволення позову, залишення його без розгляду, чи закриття провадження у справі), а не будь-яких інших може розраховувати особа, що звернулася до суду з позовом. Згідно з статтею 137 КАС України експерт отримує винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Статтею 68 КАС України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання. Відповідно до частини 3 статті 101 КАС України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (частини 6, 7 статті 101 КАС України). Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки визначає Закон України «Про судову експертизу» згідно з статтею 7 якого судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. Відповідно до статті 7-1 вказаного Закону підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб. Долучені до матеріалів справи Технічні висновки за результатами обстеження випусків внутрішніх каналізаційних мереж та зовнішніх каналізаційних мереж в межах відведених земельних ділянок на відповідність проектним рішенням водовідведення від житлових будинків № 34А та №34Г по вул.С.Петлюри за №18-ТВ-2019 вимогам статті 101 КАС України не відповідають, а тому понесені позивачем витрати на оплату виготовлення таких не підлягають розподілу в порядку статті 139 КАС України. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, однак порушив норми процесуального права в частині розподілу судових витрат, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню. Керуючись статтями 230, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити частково. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2019 року у справі №462/4699/19 скасувати в частині стягнення з Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 оплати за виконання Технічних висновків за результатами обстеження випусків внутрішніх каналізаційних мереж та зовнішніх каналізаційних мереж в межах відведених земельних ділянок на відповідність проектним рішенням водовідведення від житлових будинків № 34А та №34Г по вул АДРЕСА_2 за №18-ТВ-2019 в сумі 9 000 грн. та в цій частині ухвалити нове рішення, яким в розподілі судових витрат відмовити. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш Н. В. Ільчишин Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 30.03.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України