Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 164/2351/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 164/2351/17 пров. № А/857/1871/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М., з участю секретаря судових засідань Гром І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 14 січня 2020 року у справі за його позовом до Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною відмови у наданні компенсації по догляду за інвалідом та зобов`язання вчинити певні дії , суддя у І інстанції Токарська І.С., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення смт. Маневичі, дата складення повного тексту судового рішення 14 січня 2020 року, ВСТАНОВИВ: 13 січня 2020 року до Маневицького районного суду Волинської області надійшла заява ОСОБА_1 від 10 січня 2020 року, у якій він просив поновити йому строк із зверненням із такою та заборонити Управлінню соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області (далі УСЗН) нараховувати йому щомісячну компенсацію по догляду за інвалідом у період з 07 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 01 січня 2018 року по даний час у розмірі, нижчому прожиткового мінімуму для працездатних осіб, посилаючись на приписи статей 150-152, 373 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 14 січня 2020 року у справі № 164/2351/17 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення із заявою про забезпечення позову було відмовлено та залишено її без розгляду. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що законом не передбачене звернення позивача із заявою про поновлення строку для звернення із заявою про забезпечення позову, а тому таку заяву слід залишити без розгляду на підставі приписів статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовував тим, що суд першої інстанції не врахував встановлений процесуальним законом порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та наявність у позивача у разі невиконання судового рішення права вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача. Тому заява ОСОБА_1 від 10 січня 2020 року про забезпечення позову була подана до суду вчасно. Наполягає на тому, що оскільки строк звернення із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень, передбачений статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним, то в силу приписів статті 102 цього Кодексу може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду судом. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як безспірно встановлено судом першої інстанції, постановою Маневицького районного суду Волинської області від 6 листопада 2017 року у справі № 164/2351/17, яка набрала законної сили 15 березня 2018 року, визнано протиправною відмову УСЗН щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації по догляду за інвалідом 1-ї групи в розмірі, не нижчому прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зобов`язано провести перерахунок та здійснити виплату компенсації по догляду за інвалідом 1-ї групи, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у Законі України про «Державний бюджет України на 2017 рік», починаючи з 13 квітня 2017 року. На виконання вказаного судового рішення 17 травня 2018 року було видано виконавчий лист і 21 травня 2018 року Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56439317 з примусового виконання виконавчого листа № 164/2351/17, виданого 17 травня 2018 року Маневицьким районним судом Волинської області. Позивач ОСОБА_1 у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, яка датована 10 січня 2010 року та зареєстрована у Маневицькому районному суді Волинської області 13 січня 2010 року, просив поновити йому строк звернення із цією заявою та ухвалити судове рішення, яким заборонити УСЗН нараховувати йому щомісячну компенсацію по догляду за інвалідом у період з 07 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 01 січня 2018 року по даний час у розмірі, нижчому прожиткового мінімуму для працездатних осіб на підставі приписів статей 150-152, 373 Кодексу адміністративного судочинства України. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції зазначеного процесуального питання оскаржуваною ухвалою та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Звернення судових рішень у адміністративних справах до виконання регламентовано приписами статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 1 статті 373 вказаного Кодексу виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. За заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу (частина 6 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України). Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що зазначеними правовими нормами передбачено можливість за заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення, вжиття заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу, без обмеження будь-якими часовими рамками часу подання такої заяви у ході виконання судового рішення. Оскільки 21 травня 2018 року Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56439317 з примусового виконання виконавчого листа №164/2351/17, виданого 17 травня 2018 року Маневицьким районним судом Волинської області, то про закінчення виконання такого судового рішення може свідчити лише відповідний процесуальний документ посадової особи органу держаної виконавчої служби. Доказів про закінчення виконавчого провадження № 56439317 матеріали справи не містять. Відтак, на переконання апеляційного суду. посилання суду першої інстанції у обґрунтування своєї правової позиції на приписи частини 2 статті 151, частини 1 статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними, а висновок про пропуск ОСОБА_1 строку на звернення до адміністративного суду із заявою, що розглядається, не відповідає фактичним обставинам справи та приписам процесуального права. Згідно із частиною 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підсумовуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, залишаючи заяву ОСОБА_1 від 10 січня 2010 року без розгляду на підставі приписів статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 14 січня 2020 року у справі № 164/2351/17 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Постанова у повному обсязі складена 26 березня 2020 року.