Постанова 4855 № 580/1376/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1376/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Єгорової Н.М., Лічевецького І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - В С Т А Н О В И В : До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області в якому просила суд: - визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області № Ф-2683-55У від 10.11.2018. Позов мотивовано тим, що відповідач своїми діями порушив норми ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки вона є особою з інвалідністю та звільнена від сплати єдиного внеску. Разом з цим, позивач зазначила, що з 20 грудня 2018 її адвокатська діяльність зупинена, а з 10 січня 2019 року скасовано реєстрацію ФОП. За наведених обставин, позивач стверджує, що оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не правильне застосування (тлумачення) норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на обставини аналогічні викладеним у позовній заяві та при цьому зауважує, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки доводам її заяви. Наголошує на тому, що згідно з нормами чинного законодавства не допускається повторного обліку особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність у разі коли вона вже взята на облік як самозайнята особа. Водночас, на думку позивача, внаслідок неправильного трактування норм матеріального права суд першої інстанції дійшов протилежного висновку, що призвело до неправильного вирішення даного спору. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року було зупинено апеляційне провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 520/3939/19. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року було поновлено провадження у справі та разом з цим, здійснено заміну відповідача (Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, код ЄДРПОУ 39392109) його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920). Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 04 лютого 2008 року на підставі рішення Черкаської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №

282. З 21 травня 2008 року позивач зареєстрована як суб`єкт господарювання - фізична особа-підприємець, що підтверджується даними свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Основний вид економічної діяльності позивача як фізичної особи-підприємця 69.10 - діяльність у сфері права. З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку платника податків в органах державної податкової служби з 22 травня 2008 року , що підтверджується довідкою форми № 4-ОПП №

220. Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 355949, ОСОБА_1 з 28 липня 2011року є особою з інвалідністю 2 групи. 10 листопада 2018 ГУ ДФС у Черкаській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ в сумі 6552,48грн. № Ф-2683-55 У, відповідно до якої у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Судом першої інстанції на підставі даних з облікової катки платника було встановлено, що позивачем не сплачувався ЄСВ, а зоборгованість нарахована за період з 19 квітня 2018 року по 19 жовтня 2018 року. Не погодившись з прийнятою контролюючим органом вимогою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що частина 4 ст. 4 Закону № 2464 у редакції Закону № 1774, якою передбачено, що з 01.01.2017 ФОП - платники ЄП та ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе ЄВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, на позивача не поширюється, оскільки остання провадила незалежну професійну діяльність, (адвокатську діяльність), яка у свою чергу була зупинена після винесення вимоги та періоду нарахування ЄСВ. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 вказаного закону ЄСВ - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктами 4, 5, частини 1 статті 4 цього Закону встановлено, що платниками ЄСВ є, зокрема: 1) фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; 2) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності особи; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. Згідно з частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції, що діяла до 1 січня 2018 року - дати внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе ЄСВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками ЄСВ виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. З 1 січня 2018 року вказану норму закону викладено у новій редакції: «Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе ЄСВ, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування». 2 вересня 2019 року Верховним Судом розглянуто зразкову справу № 520/3939/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги, в якій викладено правові висновки, обов`язкові для врахування всіма судами при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду такої зразкової справи (частина третя статті 291 КАС України). Верховний Суд у зразковій справі дійшов висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника ЄСВ (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/ФОП), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та ЄСВ ФОП, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника ЄСВ шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати ЄСВ у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. За наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника ЄСВ фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено. Взяття контролюючим органом на облік особи як платника ЄСВ - ФОП та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування ЄСВ за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений законом і підзаконними нормативно-правовими актами. З огляду на викладене у контролюючого органу відсутні правові підстави для встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі ЄСВ особі - ФОП, яка не перебуває на обліку платника ЄСВ як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та не подає відповідну звітність. За наведених обставин, висновок суду першої інстанції що приписи ч. 4 ст. 4 не застосовуються до позивача, оскільки станом на час прийняття оскаржуваної вимоги остання провадила незалежну професійну діяльність (адвокатську діяльність) є помилковим, оскільки не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Разом з цим, на підставі системного аналізу норм Законів України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», беручи до уваги сталу практику Верховного Суду України (зокрема, справи №№ 21-90а15, 21-59а14, 21-56а15, 822/4655/14), а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у справах №№ 1640/2837/18, 805/2195/17-а, колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою, встановленою частиною четвертою статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для звільнення ФОП від сплати ЄСВ, є отримання такою особою пенсії за віком або по інвалідності або соціальної допомоги у зв`язку з інвалідністю. У свою чергу, колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів ст. 23 та 24 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII встановлення пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Залежно від ступеня втрати здоров`я інваліди поділяються на три групи. Причини і групи інвалідності, а також час настання інвалідності встановлюються органами медико-соціальної експертизи, що діють на підставі Положення про них, затверджуваного Кабінетом Міністрів України. Як було встановлено судом та вбачається з довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 355949, ОСОБА_1 з 28 липня 2011року є особою з інвалідністю 2 групи, а отже має право на отримання пенсії по інвалідності. З огляду на зазначене та враховуючи, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було безпідставно встановлено позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску". Відтак, відповідач безпідставно здійснив подвійне нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із такого виду діяльності позивача як здійснення незалежної професійної діяльності. За наведених обставин у їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є такою, що була прийнята відповідачем за відсутні законних на те підстав, у зв`язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню, а позов - задоволенню. При цьому, колегія суддів зазначає, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також повністю спростовуються наявними у справі доказами та доводами апелянта. Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321-322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 10 листопада 2018 року № Ф-2683-55У Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді Н.М. Єгорова О.І. Лічевецький