Постанова Донецький апеляційний суд № 264/1419/18

22-ц/804/941/20 264/1419/18 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2020 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 264/1419/18 Номер провадження 22-ц/804/941/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Кочегарової Л.М., Пономарьової О.М., Попової С.А. секретар судового засідання Сидельнікова А.В., позивач - ОСОБА_1 відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» третя особа - ОСОБА_2 , розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 грудня 2019 року, у складі судді Іванченко А.М., в с т а н о в и в: У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі АТ«Дельта Банк»), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки припиненими. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 03 грудня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та нею було укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту №11261856000, відповідно до умов якого вона отримала кредитні кошти у розмірі 24 800 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,4 % річних строком користування до 04 грудня 2017 року. Виконання зобов`язань за наведеним кредитним договором забезпечено фінансовою порукою ОСОБА_2 , а також іпотекою нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 вересня 2010 року з неї та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 515,15 доларів США, що еквівалентно 217 416,45 грн. Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 12 липня 2013 року надано розстрочку на 5 років для погашення суми, стягнутої на користь АТ «Дельта Банк» у розмірі 27 515,15 доларів США. Відповідно до постанови державного виконавця Кальміуського ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області № 23739732 від 18 січня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 208632 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку із виконанням документа в повному обсязі. Просила суд визнати зобов`язання за кредитним договором №11261856000, укладеним 03 грудня 2007 між ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «Дельта Банк» та нею, припиненими у зв`язку з їх виконанням; визнати припиненою іпотеку квартири АДРЕСА_1 у зв`язку із припиненням основного зобов`язання за кредитним договором № 11261856000. Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано зобов`язання за кредитним договором №11261856000, укладеним 03 грудня 2007 між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», та ОСОБА_1 , припиненими - у зв`язку з їх виконанням ОСОБА_1 . Визнано припиненим іпотечний договір від 03 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Никоненко Т.В. за реєстровим номером 6303. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн. Не погодившись з зазначеним рішенням АТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідач посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права; у зв`язку з наявністю заборгованості за кредитним договором станом на 11 травня 2018 року в сумі 1 386 667,18 грн, цей договір та договір іпотеки не можна визнати припиненими; права банка можуть бути захищені в порядку визначеному ст.625 ЦК України. Відзив на апеляційну скаргу, в порядку визначеному ст.360 ЦПК України, не подано. Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явилися; про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належними чином (а.с. 189,190,192,193,195,197,198,205-209). Представник ОСОБА_1 адвокат Д*яконова К.І. просила відкласти розгляд справи. Колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважаючи причини неявки ОСОБА_1 та її адвоката Д * яконової К.І. не поважними, оскільки робота Донецького апеляційного суду у зв`язку з оголошенням карантину не припинилася. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ «Дельта Банк» задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № 11261856000 від 03 грудня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , остання отримала кредитні кошти у розмірі 24 800 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,4 % річних строком користування до 04 грудня 2017 року. Виконання зобов`язань за наведеним кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_2 , відповідно до укладеного договору поруки № 11261856000/П від 03 грудня 2007 року, яким встановлена солідарна відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед ПАТ «УкрСиббанк», а також іпотекою нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , відповідно до договору іпотеки, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 03 грудня 2007 року. Під час дії кредитного договору ОСОБА_1 порушувала умови договору щодо його виконання, що призвело до виникнення заборгованості та звернення банку до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості у серпні 2010 року. Рішенням Іллічівського районного суду Донецької області у справі № 2-8632/2010 від 03 вересня 2010 року, позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задоволено. З ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11261856000 від 03 грудня 2007 року у загальній сумі 27 515,15 доларів США, що еквівалентно 217 416,45 грн. З рішення вбачається, що вказана заборгованість складається з: простроченого тіла кредиту у розмірі 1832,32 доларів США; залишкової заборгованості по строковому тілу кредиту 21294,82 доларів США; заборгованості з відсотків за користування кредитом у розмірі 3 759,95 доларів США; пені у загальному розмірі 628,06 доларів США. Вказане рішення суду набрало законної сили 13 вересня 2010 року. Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2012 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ «УкрСиббанк» по виконавчому листу № 2-8632/2010, виданому 20 жовтня 2010 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області на його правонаступника - АТ «Дельта Банк». Виконання рішення від 03 вересня 2010 року було відстрочено ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 липня 2013 року: надано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розстрочку на 5 років для погашення суми, стягнутої на користь АТ «Дельта Банк» заборгованості у розмірі 27 515,15 доларів США, що еквівалентно 217 416,45 грн, судових витрат: судового збору у розмірі 1700 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, зі сплатою щомісяця по 3 189 грн. не пізніше 23 числа кожного місяця до остаточного погашення боргу, і почато стягнення після винесення даної ухвали, тобто після 12 липня 2013 року. Згідно із постановою державного виконавця Кальміуського ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області від 18 січня 2018 року № 23739732 - виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 208632, виданого 20 жовтня 2010 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «Дельта Банк», заборгованості за кредитним договором № 11261856000 від 03 грудня 2007 року у загальній сумі 27 515,15 доларів США, що еквівалентно 217 416,45 грн. - закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку із виконанням документа в повному обсязі. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що звернення банку до суду з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у 2010 році змінило строки виконання зобов`язання і, оскільки, заборгованість відповідачем повністю погашена, про що свідчить постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 18 січня 2018 року по виконанню рішення від 03 вересня 2010 року, то кредитний договір вважається припиненим, а договір іпотеки, як забезпечувальне зобов`язання, також припинив свою дію у зв`язку з припиненням основного зобов`язання. З висновками суду не можна не погодитися. Щодо припинення кредитного договору Зі справи вбачається, що 03 грудня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого боржник отримала 24 800 доларів США. Згідно п. 1.2.2 кредитного договору позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі у термін, не пізніше 04 грудня 2017 року. У відповідності з п. 5.5 договору у випадку не сплати позичальником чергового ануїтетного платежу в установлений цим договором день сплати ануїтентного платежу більше ніж на один місяць та/або порушення інших умов договору та/або у випадку порушення позичальником та /або заставодавцем та /або поручителем та /або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку встановленому розділом 12 цього договору. За положеннями п. 10.5 кредитного договору, строк його дії встановлюється з дня укладення договору і до повного погашення суми кредиту, сплати нарахованих процентів та/або пені у разі її нарахування. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України). Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Встановлено, що ПАТ «УкрСиббанк» використало право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, звернувшись до суду, який 03 вересня 2010 року ухвалив рішення про стягнення всієї суми кредитних коштів та заборгованості (а. с. 13), кредитна заборгованість несвоєчасно, але погашена в повному обсязі і 18 січня 2018 року виконавче провадження державним виконавцем закінчено (а. с. 21). Отже, у випадку пред`явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти. Вимога про дострокове повернення позики та належних процентів може бути задоволена шляхом добровільного повернення позичальником заборгованості або її стягнення в судовому порядку за судовим рішенням. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги Банку. Зазначений висновок відповідає обов`язковій для врахування правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц, провадження № 61-15142сво18. Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК України грошова позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась, на банківський рахунок позикодавця. При зарахуванні грошової суми, стягнутої за рішенням суду, на банківський рахунок позикодавця грошова позика вважається повернутою. Матеріали справи свідчать про те, що на підставі норм процесуального права, виконання судового рішення від 03 вересня 2010 року за заявою ОСОБА_1 було розстрочене, банк з цим погодився і отримував погашення заборгованості до 2018 року, а 18 січня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання рішення закінчено про що повідомлені сторони (а.с.21). Ураховуючи вищезазначене, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для припинення кредитного договору, оскільки зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а боржник ОСОБА_1 у правовідносинах з ПАТ «УкрСиббанк» свої зобов`язання виконала повністю. Щодо припинення договору іпотеки Встановлено, що у забезпечення виконання кредитного договору від 03 грудня 2007 року ОСОБА_1 передала в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк» за договором іпотеки від 03 грудня 2007 року нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Згідно п. 6.1 договору іпотеки він діє з моменту нотаріального посвідчення і до повного виконання зобов`язань за договором(и), що обумовлюють основне зобов`язання. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України, зобов*язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов*язку. Зобов*язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Згідно зі ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов*язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Частиною 1 ст.575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов*язання і є дійсною до припинення основного зобов*язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов*язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. У частині першій статті 598 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконання, проведеним належним чином. За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконанням. При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов`язання. Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання іпотека припиняється. Оскільки представленими ОСОБА_1 доказами доведено виконання нею основного зобов`язання по поверненню кредитних коштів ПАТ «УкрСиббанк», обґрунтованими визнаються і її вимоги про припинення додаткового зобов`язання - договору іпотеки. Таким чином, колегія вважає, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінив представлені сторонами матеріали за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та зробив правильні висновки про задоволення вимог ОСОБА_1 про припинення іпотеки. Доводи апеляційної скарги АТ «Дельта Банк» про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні спору є неспроможними, оскільки ухвалюючи рішення суд правильно застосував положення цивільного кодексу України, які регулюють питання щодо виконання зобов`язання та забезпечення виконання зобов`язань та на підставі ст.89 ЦПК України оцінив представлені сторонами матеріали за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про припинення кредитного договору та договору іпотеки, у зв*язку з виконанням основного зобов*язання, оскільки кредитні кошти були повернуті банку на підставі рішення суду, яке повністю виконано 18 січня 2018 ркоу. За вимогами ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Зі справи вбачається, що будь-яких вимог до ОСОБА_1 АТ «Дельта Банк» у даній справі не заявлено. Тому, посилання у скарзі на те, що права банку підлягають захисту в порядку визначеному ст.625 ЦК України, яка передбачає відповідальність ОСОБА_1 за порушення грошового зобов`язання, а суд першої інстанції цих обставин не врахував, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки у справі, яка переглядається такі вимоги до боржника АТ «Дельта Банк» не пред`являлися. Наведені у апеляційній скарзі правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17 не можуть бути підставою для скасування судового рішення, що переглядається, оскільки стосуються правовідносин, за яких зобов`язання позичальником перед банком не виконані, що не відповідає тим обставинам, які встановлені у справі за позовом ОСОБА_1 . Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При перегляді справи за апеляційною скаргою АТ «Дельта Банк» апеляційний суд враховує постанови Верховного Суду від 22 січня 2020 року справа № 209/450/17 провадження № 61-7686 св 19, від 26 лютого 2020 року справа № 754/14266/17-ц провадження № 61-22282св19 та постанови Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року, від 6 липня 2016 року та від 08 лютого 2017 року у справі № 6-2560 цс16. Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення. Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Дата складення повного судового рішення 27 березня 2020 року. Судді: Л.М. Кочегарова О.М. Пономарьова С.А.Попова