Ухвала КЦС ВС № 335/15407/17

Ухвала 24 березня 2020 року м. Київ справа № 335/15407/17 провадження № 61-5252ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу-3 «Вчителів і робітників скляного заводу» про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до житлово-будівельного кооперативу-3 «Вчителів і робітників скляного заводу» про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії. Позов мотивований тим, що позивач проживає у ЖБК-3 «Вчителів і робітників скляного заводу» за адресою АДРЕСА_1 . У липні 2014 року позивач вийшла на пенсію за віком і має право на отримання субсидії на житлово-комунальні послуги за вказаним адресом. В період часу з серпня 2016 року по квітень 2017 року позивачу призначено субсидію, проте 18 вересня 2017 року вона отримала повідомлення Управління праці і соціального захисту населення по Вознесенівському району про те, що їй відмовлено у наданні субсидії з травня 2017 року з підстав наявності боргу по сплаті за житлово-комунальні послуги, відповідно до довідки голови правління ЖБК-3 ОСОБА_2 в розмірі 7978,27 грн. Позивач 08.10.2017 року письмово зверталася до голови правління ЖБК-3 ОСОБА_2 з вимогою про надання інформації щодо вищезазначеної заборгованості за житлово-комунальні послуги, але відповіді не отримала. З урахуванням не надання інформації і відсутності об`єктивних доказів, підтверджуючих борг у сумі 7589,91 грн, позивач вважала, що дії ЖБК-3 «Вчителів і робітників скляного заводу» по визначенню цього боргу є неправомірними, а довідку про заборгованість - недостовірною. Позивач просила: визнати дії відповідача по визначенню боргу у сумі 7589,91 грн по житлово-комунальним послугам за лютий 2015 року, станом на 01 березня 2015 року по квартирі АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 неправомірними; нарахування у сумі 7589,91 грн незаконними, що проведені з порушенням порядку встановленого законодавством; зобов`язати відповідача надати нову довідку ОСОБА_1 в Управління праці і соціального захисту населення по Вознесенівському району м. Запоріжжя без урахування незаконних нарахувань у сумі 7589,91 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу - 3 «Вчителів і робітників скляного заводу» про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. 17 березня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року. ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про: визнання дій по визначенню боргу у сумі 7589,91 грн по житлово-комунальним послугам неправомірними; визнання нарахувань у розмірі 7589,91 грн незаконними; зобов`язання відповідача надати нову довідку без урахування незаконних нарахувань у сумі 7589,91 грн. Отже, справа № 556/661/19 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 556/661/19 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, але має суспільне значення, оскільки зазначена справа стосується сфери житлово-комунальних послуг, а також має виняткове значення для ОСОБА_1 , оскільки для пенсіонерки з незначною пенсією сума у розмірі 7 589,91 грн дуже суттєва. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує в чому проявляється те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1 та що, справа становить значний суспільний інтерес Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу - 3 «Вчителів і робітників скляного заводу» про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков