Ухвала КАС ВС № 620/2410/19

УХВАЛА 26 березня 2020 року Київ справа №620/2410/19 адміністративне провадження №К/9901/6145/20 Верховний Суд у колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Васильєвої І.А. (суддя-доповідач), суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі № 620/2410/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - ВСТАНОВИВ: 03.03.2020 позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі № 620/2410/19. Повний текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 складено 03.02.2020, відтак касаційна скарга подана в межах встановленого строку на касаційне оскарження. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку про залишення касаційної скарги без руху виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначений вичерпний перелік підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанови суду апеляційної інстанції повністю або частково: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються, зокрема, підстави, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстав. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Черкаський окружний адміністративний суду ухвалою від 02.09.2019 відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судом встановлено, що предметом розгляду в даній справі є вимога про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12853-17 від 14.05.2019 в сумі 21030,90 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій виходив з того, що позивач з 17.05.2013 фактично не здійснював підприємницьку діяльність, оскільки свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності визнано недійсним, про що зроблено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі, а свідоцтво нового зразка про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності не отримував. За таких обставин, суд прийшов до висновку, що винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-12853-17 на суму 21030,90 грн. є протиправною та підлягає скасуванню. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що посилання позивача на те, що вона не здійснювала підприємницької діяльності і як платник єдиного соціального внеску не реєструвалася, є хибними та не звільняють її від сплати єдиного соціального внеску. Відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей щодо позивача зумовлена нездійсненням позивачем дій спрямованих на їх включення та в свою чергу, не свідчить про припинення ним підприємницької діяльності. Отже касаційна скарга позивача не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили про наявність обставин, встановлених пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, які надають право на оскарження рішень судів попередніх інстанцій у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження. При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу на наступне. В касаційній скарзі позивач вказує на неоднозначність судової практики при розгляді вказаній категорії спорів. Зокрема на правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, в якій викладено правовий висновок відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Разом з тим, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, прийняте за обставин відмінних від обставин справи № 440/2149/19 та не суперечить правовому висновку Верховного Суду, що викладений у вказаній справі. З урахуванням вищенаведеного, Верховний Суд приходить до висновку, що скаржником недотримано вимоги пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України щодо підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 4, 5 ст. 328 КАС України. Тому скаржнику слід привести подану касаційну скаргу у відповідність до вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на підстави, визначені ч. 4 ст. 328 КАС України та ч. 5 статті 328 КАС України, а саме, навести постанову Верховного Суду щодо подібних правовідносин. Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За правилами частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, - У Х В А Л И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі № 620/2410/19 залишити без руху. Встановити скаржнику строк для усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: підписІ.А. Васильєва підписС.С. Пасічник підписВ.П. Юрченко