Постанова 4857 № 460/3117/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3117/19 пров. № А/857/2215/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - суддя (судді) в суді першої інстанції - Комшелюк Т.О., час ухвалення рішення - не вказано, місце ухвалення рішення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення - не вказано, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована їй у вересні 2012 року в сумі 27320,58 грн., відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити їй таку компенсацію за період з жовтня 2012 року по серпень 2019 року на вказану суму пенсії. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі № 510/1286/16-а. Ухвала мотивована тим, що спірні правовідносини у справі, що розглядається, є подібними до тих, що вирішуються Верховним Судом у зразковій справі № 510/1286/16-а. Суд врахував, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019 року справу № 510/1286/16-а передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду з метою правильного застосування норм матеріального та процесуального права, в тому числі формування обґрунтованої правової позиції щодо застосування строків звернення до суду у спірних правовідносинах про соціальний захист. Тому суд дійшов висновку, що ухвалене рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а матиме преюдиціальне значення та безпосередньо впливатиме на вирішення даної адміністративної справи, зокрема, у частині строків звернення до суду, та є достатньою та безумовною підставою для зупинення провадження у справі. Ухвалу в апеляційному порядку оскаржила позивач. Вважає, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, і суд неповно з`ясував обставини, що мали значення для вирішення питання. Просить ухвалу скасувати, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у справі № 510/1286/16-а Велика Палата Верховного Суду розглядає питання щодо можливості застосування до спорів, пов`язаних з пенсійним забезпеченням громадян, положень ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто строків звернення до адміністративного суду. Позивач наголошує, шо заборгованість із виплати пенсії була їй виплачена у вересні 2019 року, відповідно, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати повинна була виплачена разом з виплатою даної заборгованості. За таких обставин позивач вказує, що про порушення свого права на отримання спірної компенсації вона дізналась після виплати відповідачем зазначеної заборгованості, а з даним позовом звернулась до суду 30.10.2019 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, на думку позивача, правова позиція, яка буде сформована Великою Палатою Верховного Суду за наслідками розгляду адміністративної справи № 510/1286/16-а, не має значення для вирішення справи за її позовом, оскільки вона в будь-якому випадку звернулась з даним позовом в межах шестимісячного строку, встановленого наведеною вище нормою. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України, яким керувався суд першої інстанції, постановляючи оскаржену ухвалу, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції. Отже, наведеною нормою передбачено право (не обов`язок) суду зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Водночас, із змісту наведеної норми вбачається, що зупинити провадження у справі за передбачених нею обставин суд може лише за наявності обставин, що створюють об`єктивні перешкоди в розгляді справи. Колегія суддів вважає, що під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо. При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять визначення терміну «подібні правовідносини». Тлумачення визначення «подібності правовідносин» міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 826/27404/15, де роз`яснено, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Як зазначено вище, предметом спору у справі, що розглядається, є визнання протиправною відмови відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з жовтня 2012 року до серпня 2019 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Водночас, предметом спору у справі № 510/1286/16-а, яка переглядається Верховним Судом, є: визнання неправомірними дій пенсійного органу щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат; зобов`язання пенсійного органу здійснити перерахунок пенсії як державному службовцю з дати її призначення 17.07.2009 року на виконання ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, з урахуванням середньомісячної суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят та інших виплат за 24 календарні місяці. Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового і необґрунтованого висновку про подібність спірних правовідносин, оскільки у зазначених справах різний об`єкт та предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм, а тому оскаржувана ухвала про зупинення провадження у даній справі є необґрунтованою. Також колегія суддів вважає, що формування Великою Палатою Верховного Суду в межах справи № 510/1286/16-а висновків щодо застосування норм права в частині застосування строків звернення до суду в соціальних справах не може бути підставою для зупинення провадження у справі, що розглядається, зважаючи на таке. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Як встановив суд, заборгованість із виплати пенсії була виплачена відповідачем ОСОБА_1 у вересні 2019 року, відповідно, сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати повинна була виплачена у день виплати цієї заборгованості, отже, про порушення свого права на отримання такої компенсації позивач дізналася після виплати їй заборгованості без нарахування та виплати компенсації. А позовну заяву надіслала до суду поштовим відправленням 31.10.2019 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що висновок щодо застосування норм права в частині застосування до спорів, пов`язаних з пенсійним забезпеченням громадян, положень ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка буде сформована Великою Палатою Верховного Суду за наслідками розгляду адміністративної справи № 510/1286/16-а, не матиме значення для правильного вирішення справи, що розглядається, оскільки позивач у будь-якому випадку не пропустила строку звернення до суду, встановленого цієї нормою. Отже, на думку колегії суддів, у даному випадку у суду першої інстанції були відсутні правові підстави зупинення провадження у справі відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому її слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року про зупинення провадження у справі № 460/3117/19 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 27 березня 2020 року