Постанова Кропивницький апеляційний суд № 389/924/17

ПОСТАНОВА Іменем України 26 березня 2020 року м. Кропивницький справа № 389/924/17 провадження № 22-ц/4809/473/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Кіселика С. А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк ''ПриватБанк'' на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2019 року у складі головуючого судді Українського В. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. 19.04.2017 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/№ від 01.04.2014 станом на 24.01.2017 у розмірі 29 842,45 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору без номеру від 01.04.2014 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 19 500 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконувала. Станом на 24.01.2017 ОСОБА_1 має заборгованість 29 842,45 грн, яка складається: із заборгованості за кредитом 13 540,32 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом 5 924,08 грн, заборгованості за пенею 8 480,79 грн, а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг, а саме штраф (фіксована частина) 500 грн, штраф (процентна складова) 1 397,26 грн. Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку. Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі. Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні позову з підстав необґрунтованості та недоведеності. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції зазначив, що заява-анкета не містить відомостей щодо розміру кредитного ліміту, в позовній заяві позивач посилається на встановлення кредитного ліміту в розмірі 19 500,00 грн, що не підтверджується належними доказами, також із вказаної анкети не вбачається отримання відповідачем кредитної картки з лімітом кредитної суми на рахунку. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. АТ КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначено, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Так, позивач надав суду: розрахунок заборгованості станом на 24.01.2017, копію анкети-заяви від 01.04.2014, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карг "Універсальна", Умови та правила надання банківських послуг, та виписку по картковому рахунку. Тому вважає, що рішення суду першої інстанції, щодо недоведеності позовних вимог ґрунтується на припущеннях. Вказує, що з анкети-заяви від 01.04.2014 чітко вбачається інформація: персональні дані, адреса проживання, інша додаткова інформація необхідна для отримання картки, Позичальниця висловила згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчила, що згодна з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку. 12.06.2014 на картку встановлено кредитний ліміт розмірі 14 500 грн, який в подальшому збільшено до 19 500 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку. Зазначає, що при встановлені та зміні кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Також вважає, що доказом користування кредитними коштами також є виписка по рахунку, яка має статус первинного документу, що підтверджено переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 . У вказаній виписці відображено всі операції із використанням кредитних коштів, зняття грошових коштів, а також, розмір нарахованих відсотків та штрафних санкцій за порушення зобов`язання. За час дії договору, відповідач активно користувалась банківським продуктом - карткою із встановленим кредитним лімітом, постійно знімаючи готівку, розраховувалась через термінали в магазинах. Погашаючи заборгованість, відповідач фактично визнала факт отримання нею кредитних коштів. Оскільки відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, не доведено відсутності заборгованості і виконання умов договору належним чином. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК). У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК). Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню в частині відмови у стягненні заборгованості по тілу кредиту. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. Відповідно до наданої позивачем фотокопії анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 01.04.2014 року ОСОБА_1 виявила бажання отримувати послуги АТ КБ «ПриватБанк», зі змісту заяви не вбачається про обраний кредитний ліміт, тариф, відсоткову ставку, розмір неустойки (а.с.9 т.1). Вказана анкета-заява підписана клієнтом банку ОСОБА_1 , що нею не оспорюється, містить її персональні дані та номер фінансового телефону. В анкеті-заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона згодна з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які розміщені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між сторонами договір. До позовної заяви долучено витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті http:privatbank.ua/terms/, та тарифи, які не містять підпису відповідача (а.с.9 зв. ст. - 44 т.1). Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 07.05.2015 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 29 842,45 грн, яка складається із: - заборгованості за кредитом в сумі 13 540,32 грн; - заборгованості по процентам за користування кредитом - 5 924,08 грн; - заборгованості за пенею 8 480,79 грн: - штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг, а саме, 500 грн фіксована частина, 1 397,26 грн процентна складова (а.с.6-8 т.1). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Крім наданої позивачем належно завіреної копії анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 01.04.2014 року, згідно якої ОСОБА_1 виявила бажання отримувати послуги АТ КБ «ПриватБанк», виникнення між сторонами кредитних правовідносин підтверджується також іншими письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи. Згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 15.02.2016 відбулася трансакція з перерахунку коштів у сумі 14 577,50 грн, 15.02.2016 відбулося поповнення рахунку на суму 70 грн, та 22.04.2016 на суму 900 грн (а.с.191 т.1). Позивачем ставиться питання про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 13 540,32 грн. 13.05.2016 року відбулося зниження кредитного ліміту до 15 360,52 грн (а.с.191 зв. ст. т.1). Відповідачем надано копію листа по до АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.132-136, 149-163 т.1), згідно якого ОСОБА_1 визнала, що є клієнтом банка та отримала картку «Універсальна», і повідомила, що заборгованості перед банком не має, карткою не користується, 13.02.2016 внаслідок шахрайських дій з кредитної картки невідомою їй особою на невідомий рахунок було перераховано кошти в сумі 15 000 грн, по даному факту 15.02.2016 за вхід. №106 нею подано до банку заяву з викладом ситуації та проханням вжиття відповідних заходів, повернення списаних коштів, на яку отримано відповідь про неможливість вчинення таких дій. Так, згідно копії заяви від 15.02.2016 ОСОБА_1 , у неї наявна кредитна картка «Універсальна», 13.02.2016 близько 8:30 год був дзвінок на мобільний телефон чоловіка, чоловічий голос представився їй співробітником служби безпеки ПриватБанка і пояснив, що у неї кредитна картка Голд і нею проведено операцію, терміново потрібно перевірити її в Приват24, їй було запропоновано увійти в Приват24, коли у неї не вийшло увійти з першого разу, довго не могла ввести пароль, вона відключилася від телефону чоловіка і попросила перетелефонувати на її телефон, коли їй перетелефонували і повідомили про необхідність відіслати смс повідомлення, в телефонному режимі вона виконала запропоновані їй дії, назвала чотири останні цифри карти, назвала персональні дані, далі їй було запропоновано збільшити ліміт, для цього вона мала ввести пароль з чотирьох цифр, та виконала інші запропоновані невідомою особою дії (а.с.166-168 т.1). Згідно листа від 28.04.2017 слідчого управління Донецької області ГУНП НП України, станом на 30.04.2017 згідно даних Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження №12016120160000265 за територіальними слідчими підрозділами ГУНП в Донецькій області не обліковується, у зв`язку з чим надати інформацію про хід досудового розслідування неможливо (а.с.164 т.1). Отримання кредитної картки підтверджується також фотознімком ОСОБА_1 з комп`ютерної бази АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.224 т.1, а.с.9 т.2), а також ксерокопією карт, наданих відповідачем (а.с.39 т.2). За результатами розгляду звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомляло ОСОБА_1 про порушення нею Умов і правил надання банківських послуг (а.с.157 т.1). Зокрема, за п.1.1.5.5. Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карту, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в SMS - повідомленні ПІН - коді, Ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) МоbileBanking або проведених Клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання Клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів. п. 1.1.5.14. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що проводяться в підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему МоbileBanking, систему Приват24; використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації і аутентифікації. п. 1.1.2.1.21. Негайно повідомляти Банк шляхом дзвінка до Колцентру (протягом 15 вилин) информацію, що стала відома Клієнту про втрату/викрадення Карти , Стікеру РауРаss , сім-карти мобільного телефону, несанкціоновані транзакції по його рахунках (а також по рахунках 3-іх осіб). п. 1.1.5.29. Держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Держателя Карти про блокування коштів на Картрахунку й за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Карти в СТОП-ЛИСТ. Платіжною системою, а у випадку підключення до послуги "Екстрені гроші" також протягом часу блокування платіжної карти. Дані правила нею порушені. Оспорювана транзакція була здійснена за допомогою номеру мобільного телефону, який за програмними комплексами банку рахується за нею. Для вирішення даного питання рекомендовано звернутися до правоохоронних органів. Відповідно до пунктів 6.2, 6.3 Постанови Правління НБУ від 30.04.2010 №223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», яка була чинна на момент виникнення правовідносин, емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім держателя, ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням спеціального платіжного засобу. Держатель зобов`язаний надійно зберігати спеціальний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Згідно з п. 1.1.5.29. Умов та Правил надання банківських послуг держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення клієнта в банк та блокування клієнта, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в СТОП-ЛИСТ платіжною системою, а в разі підключення до послуги "Екстрені гроші " також протягом часу блокування платіжної карти. Відповідно до умов та правил користування платіжною карткою відповідальність за операції по картках, що проведені покладається на позивача (а.с.23 зв. ст. т.1). Пунктом 1.1.5.14. передбачено, що клієнт несе відповідальність за всі операції, що проводяться в підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему МоbileBanking, систему Приват24; використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації і аутентифікації. Положеннями Постанови НБУ №223 визначено, що відповідальність за здійснення всіх операцій за карткою несе позивач до моменту письмової заяви про блокування коштів та/або постановки картки в СТОП-ЛИСТ. Встановлено, що транзакція зі списання коштів відбулася з використанням мобільного телефону ОСОБА_1 , шляхом авторизації клієнта, із застосуванням паролів системи Приват24, що визнано відповідачем у наданих нею письмових поясненнях (а.с.166 т.1). Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Тому наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 13 травня 2015 року в справі № 6-71цс15 та у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі справа №570/2219/17. Суд першої інстанції не врахував вказані норми закону та умови укладеного між сторонами договору, не дав належної оцінки вказаним обставинам, які підверджені наявними у матеріалах справи доказами, дійшов помилкового висновку про безпідставність і недоведеність вимог позивача про стягнення кредитної заборгованості по тілу кредиту. В іншій частині висновки суду першої інстанції щодо безпідставності вимог про стягнення процентів за користування кредитом та нейстойки є правильними, враховуючи наступне. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника ОСОБА_1 від 01.04.2014 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. У позовній заяві банк просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, а також пеню та штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг (фіксована та процентна складова). Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за вказаним договором, банк послався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на банківському сайті як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на банківському сайті, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору та інші умови. При цьому, позивач не надав суду підтвердження, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в документі, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ ''ПриватБанк'' в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За відсутності доказів про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві відомостей про домовленість сторін щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що належить до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Витяги з Умов та Правил надання банківських послуг та тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", долучені позивачем (а.с.11-44 т.1), не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01.04.2014 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Питання про стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі, передбаченому законом (ст. ст. 625, 1048 ЦК України), позивачем не ставилось. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, пенею та штрафами є недоведеними і безпідставними, що правильно встановлено судом першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості по тілу кредиту підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості (по тілу кредиту) в сумі 13 540,32 грн. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційно задоволених позовних вимог 1814,80 грн (45,37%) сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2019 року в частині відмови у задоволені позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по тілу кредиту скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по тілу кредиту б/н від 01.04.2014 в сумі 13 540,32 грн. В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» , код ЄДРПОУ 14360570, - 1 814,80 грн сплаченого судового збору. В іншій частині рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді С. М. Єгорова О. Л. Карпенко С. А. Кіселик