Постанова 4808 № 343/2352/18

Справа № 343/2352/18 Провадження № 22-ц/4808/414/20 Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М. Суддя-доповідач Василишин П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В., суддів: Матківського Р.Й., Горейко М.Д., секретаря Турів О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , подану адвокатом Парфаном Тарасом Дмитровичем на рішення Долинського районного суду від 02 січня 2020 року в складі судді Лицура І.М., ухвалене у м. Долина, у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором, - в с т а н о в и в: У грудні 2018 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що між ним та відповідачами було укладено усний договір купівлі-продажу будівельних матеріалів з доставкою до їхнього місця проживання, а також надання послуг спецтехніки для проведення будівельних робіт. Протягом травня - листопада 2014 року він поставляв ОСОБА_3 на умовах післяоплати замовлені будівельні матеріали і надавав послуги спецтехнікою в обсязі згідно переліку, наведеного у зведеній відомості реалізації ТМЦ на загальну суму 56 106,40 грн. Вказані товари та послуги було прийнято відповідачами, однак за отримані товари вони сплатити всього 960,00 грн. Незважаючи на неодноразові звернення про оплату за отримані будівельні матеріали та надані послуги спецтехніки, ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4 заборгованість не погашають та умисно ухиляються від виконання своїх зобов`язань. Станом на 24 листопада 2017 року заборгованість відповідачів становила 170 763,29 грн, з яких: 55 146,40 грн - заборгованість по оплаті за поставлені товари та надані послуги, 48 811,74 грн - інфляційні збитки, 61 851,15 грн - пеня та 4 954,00 грн - 3% річних. В січні 2018 року він повторно звернувся до відповідачів з вимогою про погашення заборгованості і на його рахунок було перераховано кошти в сумі 1 500,00 польських злотих, що в гривневому еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України, становило 12 084,27 грн. З врахуванням сплачених коштів сума залишку заборгованості на даний час складає 158 679,02 грн. Посилаючись на те, що відповідачі ігнорують його вимоги про погашення заборгованості, заборгованість не погашають, тому просить стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь заборгованість за поставлені будівельні матеріали й надані супутні послуги спецтехніки в розмірі 158 679,02 грн. Рішенням Долинського районного суду від 02 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 158 679,02 грн за отримані будівельні матеріали та супутні послуги спецтехніки, а також 1 586,80 грн відшкодування сплаченого судового збору та 15 600,00 грн відшкодування витрат на правову допомогу. В задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором відмовити в зв`язку з його безпідставністю. Додатковим рішенням Долинського районного суду від 28 січня 2020 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 881,00 грн відшкодування сплаченого судового збору та 8 000,00 грн відшкодування витрат на правову допомогу. В апеляційній скарзі на дане рішення представник фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - Парфан Т.Д. посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 не є стороною договору є невірним, оскільки у поданій до суду заяві про скасування заочного рішення за підписом ОСОБА_4 відповідач сама визнала, що договір, який став підставою спору, було укладено між нею, її чоловіком і позивачем. У цій же заяві відповідач повідомила суд про обставини часткового розрахунку з позивачем. У поданій ОСОБА_4 до суду друкованій копії переписки у мессенджері Viber між позивачем і відповідачем, остання підтвердила факт того, що вона частково розрахувалася з позивачем згідно умов договору. Судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин положення СК України, зокрема статтю 65 СК України, а також у рішенні не наведено мотивів щодо їх не застосування. Крім того, в порушення частини четвертої статті 263 ЦПК України судом не враховано висновки щодо застосування відповідних норм права у правовідносинах, що виникли між сторонами, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 19 червня 2013 року у справі № 6-55цс13, у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16, а також у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №713/285/2012. У зв`язку з вищенаведеним, просить оскаржуване рішення суду змінити та солідарно стягнути з відповідачів суму заборгованості за отримані будівельні матеріали та супутні послуги спецтехніки. Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України сторонами не подавався. В засідання апеляційного суду апелянт та його представник не з`явилися, представник апелянта надіслав клопотання про проведення розгляду справи у його відсутності та відсутності апелянта. Представник відповідача адвокат Ільницький Я.І. в інтересах відповідача ОСОБА_2 попередньо просив розгляд справи відкласти у зв`язку з його зайнятістю. Зазначене клопотання суд задоволив та відклав розгляд справи на 26 березня 2020 року - 09:00 год, про що представники сторін, - адвокат Парфан Т.Д. та Ільницький Я.І. були повідомлені належно. ОСОБА_3 повідомлено судом в порядку статті 128 ЦПК. Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін на підставі частини другої статті 372 ЦПК України. Вислухавши доповідача, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за отримані будівельні матеріали та супутні послуги спецтехніки з ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено усний договір купівлі-продажу та надання послуг, проте ОСОБА_3 неналежним чином виконав умови даного договору внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням частини другої статті 625 ЦК України. Відмовляючи у стягненні заборгованості за отримані будівельні матеріали та супутні послуги спецтехніки з ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що жодних доказів на підтвердження факту укладення договору між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суду не надано. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні спору судом не повністю вирішено питання про судові витрати. Апеляційний суд перевіряє обставини та факти в межах доводів апеляційної скарги. Встановлено, що в період травня - листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено усний договір купівлі-продажу та надання послуг, предметом якого були будівельні матеріали та надання послуг спецтехнікою. Відповідно до умов даного договору, позивач зобов`язався поставити відповідачам будівельні матеріали за вказаним ними місцем та надати послуги спецтехнікою, а останні зобов`язалися оплатити вартість будівельних матеріалів та наданих послуг. Зазначені обставини не заперечуються одним з відповідачів у заяві про перегляд заочного рішення - ОСОБА_4 , де підтверджується факт існування зобов`язання, предмет зобов`язання та факт здійснення часткового розрахунку. Як вбачається із заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_4 визнає, що в травні 2014 року між нею, її чоловіком ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була досягнута домовленість щодо купівлі будівельних матеріалів з доставкою їх на місце будівництва, а також надання послуг спецтехнікою для проведення будівельних робіт зі сторони позивача, а вони зобов`язалися частинами виплачувати вартість будівельних матеріалів та наданих послуг. Зведена відомість реалізації ТМЦ за період з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року, видаткові накладні від 10 вересня 2014 року, 03 жовтня 2014 року, 13 листопада 2014 року, 25 листопада 2014 року, 27 листопада 2014 року(а.с. 8, 19-20, 182-188) підтверджують, що позивачем поставлено відповідачам будівельні матеріали за визначеним ними місцем в АДРЕСА_1 , а також, за змістом позову відповідачам було надано послуги спецтехніки для виконання будівельних робіт на загальну суму 55 146,40 грн. 24 листопада 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_3 претензію (досудову вимогу) №1/11на суму 170 763,29 грн у зв`язку з несплатою останнім вартості поставлених будівельних матеріалів, з яких: 55 146,40 грн - будівельні матеріали, 48 811,74 грн - інфляційні збитки, 61 851,15 грн - пеня, 4 954,00 грн - 3% річних від простроченої суми (а.с. 9-10). Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості розмір пені за несвоєчасне виконання зобов`язання в період з 27 листопада 2014 року по 24 листопада 2017 року становить 61 851,15 грн, 3% річних від простроченої суми за цей період - 4 954,00 грн, інфляційні збитки - 48 811,74 грн (а.с. 11-13). Як зазначив апелянт, 22 січня 2018 року на погашення вищезазначеного боргу відповідачами було сплачено 12 084,27 грн., що ним враховано, та зменшено суму боргу з 170 763,29 грн до 158 679,02 грн. Докази на спростування зазначених обставин відповідачами не подавалися. Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною другою статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3%річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд першої інстанції, правильно встановив, що між сторонами має місце спір, оскільки було укладено усний договір купівлі-продажу та надання послуг. Протягом вересня-листопада 2014 року позивач здійснив доставку будівельних матеріалів та надав послуги спецтехніки для виконання будівельних робіт проте не отримав за це оплати в повному обсязі. Разом з тим, суд першої інстанції, стягуючи тільки з ОСОБА_3 заборгованість за отримані будівельні матеріали та супутні послуги спецтехніки, не звернув уваги на те, що ОСОБА_4 у заяві про перегляд заочного рішення визнала, що між нею, її чоловіком ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було досягнуто домовленості щодо купівлі будівельних матеріалів з доставкою їх на місце будівництва, визнано зобов`язання обох щодо виплати частинами вартості будівельних матеріалів та наданих послуг та факт початку виконання зобов`язання позивачем з вересня 2014 року, з визнанням виданих позивачем накладних. Таким чином, договір про купівлю будівельних матеріалів та надання послуг спецтехніки для виконання будівельних робіт було укладено між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . У зв`язку з вищенаведеним, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про зміну рішення суду першої інстанції та стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 158 679,02 грн за отримані будівельні матеріали та супутні послуги спецтехніки. Відповідно слід змінити і розподіл витрат понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, розподіливши їх порівну між відповідачами. Відповідно до статті 141 ЦПК України з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 слід стягнути понесені судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі по 1 190,10 грн з кожного. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , подану адвокатом Парфаном Тарасом Дмитровичем задоволити. Рішення Долинського районного суду від 02 січня 2020 року змінити. Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість в розмірі 158 679,02 грн за отримані будівельні матеріали та супутні послуги спецтехніки. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі по 8 593,40 грн з кожного. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі по 1 190,10 грн з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Суддя-доповідач Л.В. Василишин Судді: Р.Й. Матківський М.Д. Горейко