Постанова Дніпровський апеляційний суд № 171/1112/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3949/20 Справа № 171/1112/19 Суддя у 1-й інстанції - Хоруженко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2019 року, ухваленого суддею Хоруженко Н.В. в м.Апостолове Апостолівського району Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернувся в суд з позовом допро стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору № б/н від 10.05.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення. Однак свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 31.05.2019 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 153286,54 грн., яка складається з наступного: 1245,42 грн. - заборгованість за кредитом, 147552,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4488,56 грн. - заборгованість за пенею та комісією. Тому, просить стягнути з відповідача частину заборгованості у сумі 127709,05 грн., яка складається з наступного: 1245,42 грн. - заборгованість за кредитом; 126463,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 10.05.2011 року по 28.02.2019 року. Заочним рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2019 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість станом на 31.05.2019 року за кредитним договором у розмірі 1245,42 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати в розмірі 1921 грн. 00 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Позивач АТ КБ «Приватбанк, не погоджуючись з ухваленим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, ставить питання про його часткове скасування та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі задовольнити заявлені позивачем вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом. При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а останній його не повернув, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, враховуючи погоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитом -2,5% на місяць про, що зазначено у довідці про умови кредитування від 10.05.2011 року про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду, підписаній відповідачем. Також, позивач зазначає, що надана довідка містить інформацію, відповідно до якої сторонами погоджено умови кредитування, тип кредитної лінії, базова відсоткова ставка на місяць -2,5%, розмір щомісячного платежу -7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів, нарахування пені і штрафу за порушення строку платежів, тобто підтверджує погоджені сторонами істотні умови кредитування. Скаржник вважає, що під час судового розгляду, суд першої інстанції не встановив прав та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору, не перевірив розрахунок заборгованості за кредитним договором та довідку про умови кредитування, підписану відповідачем особисто, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування судового рішення та задоволення вимог банку в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч. 1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову. Судом встановлено, що 10.05.2011 року Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», укладено договір з відповідачем ОСОБА_1 , згідно з умовами якого, останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. В Заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/ . Згідно з наданим банком розрахунком, відповідач свої зобов`язання за даним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 31.05.2019 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 127709,05 грн., яка складається з наступного: 1245,42 грн. - заборгованість за кредитом; 126463,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 10.05.2011 року по 28.02.2019 року (а.с. 5-7). Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача тіла кредиту, виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не дотримано вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, оскільки без наданих позивачем підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Проте колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Проте суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим. У спорі, пов`язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Згідно ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України). Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України). За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Колегія суддів не може погодитись із висновком суду про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу ОСОБА_1 . Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Так, в матеріалах справи наявна, надана позивачем довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, яка підписана відповідачем, в якій, зокрема зазначені відсотки за користування кредитними коштами - 2,5% та інші складові (а.с.9). Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року) Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги. Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, надана позивачем в якості доказу, яка підписана позичальником, відповідачем по справі, підтверджує його приєднання до умов договору в розумінні положень статті 634 ЦК України, оскільки, підписавши цю довідку, відповідач особисто ознайомився з запропонованими йому умовами кредитування, тобто був обізнаний з умовами на яких отримав наданий позивачем кредит, а отже банк має право вимагати від позичальника виконання умов договору в частині сплати відсотків, пені, штрафів. Колегією суддів досліджено наданий позивачем розрахунок заборгованості, зокрема по відсоткам, проте повністю із ним погодитися не можна. Як видно розрахунок заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами позивачем проведено за збільшеною відсотковою ставкою, починаючи з 01 вересня 2014 року по 31.03.2015 по 34,80%, а з 01 квітня 2015 року по 31травня 2019 по 43,20% на місяць, проте матеріали справи не містять відомостей про погодження між сторонами збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом, тому колегія суддів не вважає стягнути наведений у розрахунку розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами. Тобто до розрахунку заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами підлягає застосуванню фіксована відсоткова ставка 2,5% на місяць, яка визначена довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, підписаній відповідачем ОСОБА_1 . Представником позивача 13.02.2020 року в додаткових поясненнях наведено новий розрахунок заборгованості відповідача по відсоткам за користування кредитними коштами з урахуванням відсоткової ставки 2,5%, який становить 2417,74 грн., виходячи з розрахунку -643,02 грн. заборгованість за відсотками нарахована банком по 01.09.2014 з урахуванням відсоткової ставки 2,5%, а починаючи з 01.09.2014 по 31.05.2019 заборгованість за відсотками дорівнює 1774,72 грн. (1245,42 грн. х 2,5% х 57 міс.), і з яким повністю погоджується колегія суддів, саме ця сума і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до переконання, що рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2019 ухвалено без повного урахування наявних у справі доказів, тому згідно положення п.п.1,3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості за відсотками користування кредитними коштами станом на 31.05.2019 року в сумі 2417,74 грн. Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір у сумі 1921 грн., за подання апеляційної скарги 2881,50 грн. У зв`язку із тим, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, в загальному розмірі 3663,16 грн. (1245,42+ 2417,74), тому з ОСОБА_1 на користь позивача за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанції підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 137,75 грн., відповідно розрахунку (3663,16х4802,50/127709,05). Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 1245,42 грн. - не оскаржується. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2019 року в частині відмови Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001 місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО №305299 (для погашення заборгованості та судових витрат) заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.05.2011 року станом на 31.05.2019 по відсоткам в сумі 2417,74 грн. Змінити заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2019 року в частині розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001 місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО №305299 (для погашення заборгованості та судових витрат) витрати зі сплати судового збору в сумі 137,75 грн. за розгяд справи в судах першої і апеляційної інстанцій. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 26 березня 2020 року. Головуючий: Судді: